24.Символічний інтеракціонізм. Концепції Дж.Г.Міда та г.Блумера

Символічний інтеракціонізм – інтерпретативна течія в соціології, що пояснює соціальну реальність як символічну взаємодію між людьми (на основі мови, жестів тощо). Засновник – чиказький вчений Джордж Герберт Мід (1863-1931), автор праць «Філософія дій», «Розум, Я та суспільство». Соціальний процес – процес безперервних змін та розвитку суспільства. Зміст соціального процесу – взаємодії індивідів у групі та суспільстві. Соціальний світ, середовище соціальної діяльності, людська особистість – наслідки цієї взаємодії. Схема:

Суспільство

↑

Символічна взаємодія

↑

Індивіди

Взаємодія відбувається через жести та мову – за допомогою символів. Відбувається обмін діями, соціальними ролями, інформацією. Відбувається через це становлення індивіда, зумовлене соціальними функціями. Людина в концепції Міда є похідною від соціальної дії, повністю зумовленою суспільством. Її свобода полягає лиш у виборі нею соціальних ролей, які вона може виконувати.

Герберт Блумер (1900-1987), автор праці «Символічна взаємодія: перспективи і метод». Типи взаємодії: символічна (притаманна людині) та несимволічна (притаманна усьому живому, крім людини). Людина-діяч – основна соціологічна категорія, центральна постать взаємодії. В цьому його погляди на роль індивіда в суспільстві відрізняються від поглядів Міда. Суспільство – символічна взаємодія людей, груп та колективів. Включає різноманітні види взаємопов»язаної поведінки людей: кооперацію, конфлікт, взаємно байдуже ставлення, експлуатацію тощо. Є динамічним явищем. Колективна дія –осмислена взаємодія між 2 та більше людьми. Є процесом в русі і змінах. Розуміння Г.Блумером символічного інтеракціонізму:

• Дія людини по відношенню до речей відбувається на підставі смислів, які люди вкладають в речі.

• Сенс сам по собі речам не належить, він виникає через взаємодію людей, вписується в неї і є соціальним феноменом.

Уявлення Г.Блумера про суспільство та процеси в ньому:

Суспільство

↑

Індивід→ Символічна взаємодія ←Колектив

↑

Група

Завдання соціології за Блумером: дослідження інтерпретації людьми сенсу речей, інтерпретація ситуацій людської взаємодії, досілдження колективної дії.

25.Феноменологічна соціологія. А.Шюц

Феноменологічна соціологія – напрям соціології, що виник у 1960-х рр. та розглядає суспільство як явище, створене та постійно відтворюване у духовній взаємодії індивідів. Соціальний світ формується через взаємодію повсякденних життєсвітів індивідів як людей з власними переживаннями, цілями, ідеалами. Сформувалася під впливом М.Вебера, Дж.Г.Міда, Е.Гуссерля, У.Джеймса, М.Мерло-Понті. Ставить передовсім за мету розуміння вчинків індивідів. Основні принципи феноменологічного підходу:

• Соціальна реальність – існуючий до нас та творений нами інтерсуб»єктивний світ.

• Люди прилучаються до соціального світу шляхом власного досвіду та взаємодії з оточуючими людьми. Основна виховна роль належить родині та школі.

• Прилучення до соціального світу дозволяє ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.

• Соціальна дія – продумана, осмислена, спланована поведінка людини у духовній взаємодії з іншими людьми.

А.Шюц (1899-1959), автор праці «Проблема соціальної реальності». Життєсвіт – внутрішній світ людини, включає ми- та вони-відносини. Соціальний світ є створеним людьми сенсом. Люди осмислювали світ, надавали сенсу соціальним явищам, аби визначитися у ньому. Соціальний світ – повсякденний світ, який переживається і тлумачиться діючими в ньому людьми як світ сенсів. Сенси (смисли) – типові уявлення людей про об»єкти цього світу. На основі сенсів людина формує свій шлях поведінки та очікування стосовно поведінки інших. Так формується система міжлюдських взаємодій.

Феноменологічний підхід А.Шюца: