7.Загальна характеристика уявлень про суспільство в Новий час. Концепція ш.-л.Монтеск’є

Характеристика епохи Нового часу:

• Розвиток гуманітарних та технічних наук, їх цілковита секуляризація, віра у здатність організувати суспільне життя на раціональних засадах силами самих людей.

• Пошук природничих факторів розвитку суспільства (природи суспільства, що визначає шлях його розвитку).

• Ідея рівності людей перед Богом перетворюється на ідею рівності людей за природою; водночас, ведеться пошук відповіді на питання, чому люди в реальному суспільстві не рівні між собою.

• Втрачається довіра суспільства до станової нерівності та клерикалізму, характерних для Середньовічної доби; не тільки обгрунтовуються, але і починають реалізовуватися на практиці ідеї громадянської рівності, правової держави та поділу влади.

Ш.-Л.Монтеск»є (1689-1755) – засновник географічної школи в соціології. Основна праця – «Про дух законів». Поруч з О.Контом претендує на роль засновника соціології, водночас, Монтеск»є не виділяв соціологію як окрему науку. Спосіб життя суспільства, характер його структури, організація та управління ним, за Монтеск»є, залежать передовсім від природних умов (клімат, розміри території країни, ресурси тощо). Став засновником конституціоналізму – автором ідеї поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Це, на думку вченого, запобігає встановленню деспотії, адже будь-хто, хто володіє владою, схильний зловживати нею. Обгрунтував важливість збалансування впливу у суспільстві монарха, аристократії та недворянського представництва, в чому він вважав, як і в поділі влади, шлях до збереження політичної свободи.

8.Договірні концепції походження держави та суспільства т.Гоббса та Дж.Локка

Концепціям суспільства Нового Часу притаманний пошук причин походження суспільства, природи людської поведінки, суспільства, моральних норм, політичного правління. Виникають уявлення про природний закон і співвідношення природного та державного закону. Набувають поширення ідеї договірної природи суспільства та держави. Т.Гоббс та Дж.Локк – автори договірних теорій походження держави та організованого суспільства. Вважали природний стан існування людства станом рівності та відсутності держави, яка виникає внаслідок договору людей про заснування суверенної влади.

Т.Гоббс (1588-1679), автор праці «Левіафан», вважав людську приоду егоїстичною. В умовах природного стану (цілковитої свободи робити будь-що) це пизводить до нерегульованого та нестримного суперництва, «війни всіх проти всіх». Водночас, природне прагнення людини до самозбереження вимагає цю війну припинити. Аби її припинити, люди відмовляються від своїх природних прав на користь суверенної держави (монархії), влада якої є неподільною, оскільки і свобода в природному стані теж була неподільною. Церковна влада теж має коритися державній, оскільки релігійні розбіжності також породжують ворожнечу. Водночас, піддані мають реальну свободу в усьому, що не забороняє закон і що не стосується інтересів суверена. Основне правило, суть природних законів, що пізнаються розумом і яких варто дотримуватися і суверену, і підданим: «не роби іншим того, чого б ти не хотів по відношенню до себе». Дж.Локк (1632-1704), автор «Двох трактатів про правління», вважав, що в природному стані люди мають невід»ємні права на життя свободу і власність, отже не можуть посягати на таке ж право іншого. Держава створюється не для обмеження цих прав, а для їх охорони, аби бути безпристрасним суддею у міжлюдських суперечностях. У випадку, якщо держава ці права порушує, громадяни мають право повалити таку владу, повернутися до природного стану та укласти договір з іншою суверенною владою.