21.Загальні тенденції та основні напрямки розвитку сучасної соціології

Загальні тенденції розвитку сучасної соціології:

1. Інтернаціоналізація науки – зростання соціологічних праць у світі

2. Академізація – перетворення на академічну науку і навчальну дисципліну у ВНЗ

3. Експертизація – залучення науковців-соціологів як експертів у діяльність державних, громадських, приватних організацій.

4. Фактографізація – зростання об»єктивності, точності, індуктивності, технічне вдосконалення, зростання точності емпіричних методів соціології

5. Зростання взаємодії і взаємовпливу з іншими науками – політологією, природничими, точними науками.

6. Диференціація – розгалуження на різні течії.

Сучасна західна соціологія
Теоретична соціологія		Емпірична соціологія
Структурні парадигми	Інтерпретативні парадигми	1.Чиказька школа
1.Структурний функціоналізм 2.Соціологія конфлікту	1.Символічний інтеракціонізм 2.Феноменологічна соціологія	2.Колумбійська школа 3.Гарвардська школа
Інтегративна соціологія П.Сорокіна

22.Структурний функціоналізм: загальна характеристика, концепції т.Парсонса та р.Мертона

Структурний функціоналізм – соціологічна парадигма, що розглядає суспільство як складну структуру з багатьох елементів, що інтегровані між собою та виконують різноманітні функції. Визначні представники – Т.Парсонс та Р.Мертон.

Загальні характеристики:

1. Суспільство – система взаємопов»язаних структур, що його складають і становлять разом одне ціле; всі елементи суспільства як системи взаємозалежні через виконання ними різних функцій. Соціальні інститути (держава, громадська організація) є складовими суспільної системи, що впливають на функціонування суспільства.

2. Індивід – діюча особистість, основний елемент суспільної системи, входить до соціальної структури суспільства через роль, яку він виконує.

3. Суспільне життя залежить від солідарності, засновується на взаємодії та співробітництві індивідів – членів суспільства.

4. Норми, цінності – важливий елемент соціального життя, відображає обов»язки людей та відіграє роль соціального контролю.

5. Соціальна система – інтегрована, прагне до стабільності, дисфункції виступають як патологія; соціологія здатна виявляти соціальні відхилення, попереджати про них соціальні інститути.

Т.Парсонс (1902-1979), автор праць «Структура соціальної дії», «Соціальна система». Соціальна система – сталий комплекс усталених дій, пов»язаних між собою та повторюваних, утворених соціальними відносинами людей. Роль – одиниця суспільних відносин, що пов»язує людей між собою в соціальній системі. Дії індивіда в цих межах пов»язані з певними очікуваннями його самого і дій інших стосовно нього. Умови функціонування системи: необхідність забезпечити виживання членів, здатність для цього забезпечувати розподіл ресурсів, здатність карати непокірних правилам членів, здатність організовувати взаємодію між членами та забезпечувати їх соціалізацію, творення певних норм культури. Підсистеми соціальної системи: культурна, особистісна, соціальна, органічна. Особиста складова має на меті забезпечувати ціледосягнення, соціальна – інтеграцію індивідів, культурна – взірці дій та цінностей для поведінки, органічна – адаптацію системи та її членів до мінливого середовища. Соціальний порядок – продукт процесів прагнення до самозбереження і самодостатності та охорони кордонів, забезпечення стабільності середовища.

Р.Мертон (1910-2003), автор праць «Соціальна теорія та соціальна структура», «Соціальна структура та аномія». Дослідження проблеми дисфункцій поведінки в соціальній системі, соціальних конфліктів, аномії. Положення концепції Р.Мертона:

• Соціальні види діяльності є функціональними для всієї системи.

• Всі елементи соціальної системи є необхідними для неї через їх різнофункціональність.

• Функції поділяються на явні та латентні (приховані).

Повна функціональна інтегрованість суспільства не існує на практиці, отже соціологу необхідно дослідити реальний ступінь інтегрованості. Ступінь інтегрованості суспільства може варіювати від консенсусу до диссенсусу. Тому важливо досліджувати конфлікти, соціальні дисфункції, відхилення, що породжують дезінтеграцію суспільства. Суспільство є конфліктним, ступінь його конфліктності можна подолати через зміни в соціальній структурі, створення нових, адекватних викликам організацій.