20.Проблеми розвитку соціології як науки та навчальної дисципліни в Україні у хх – на початку ххі ст.

Радянська доба. 1920-і рр.: відносна свобода досліджень та дискусій доби «коренізації-українізації». У 1924 р. за ініціативи Грушевського відкрито кафедру історії України при ВУАН, секцію методології та соціології при кафедрі очолив Й.Гермайзе. Прикладні (емпіричні) соціологічні дослідження (народжуваності, смертності, самогубств, демографічної ситуації в Україні) з кінця ХІХ – початку ХХ ст. і в той час здійснювали М.Птуха, П.Пустоход, М.Трачевський, І.Коваленко. Соціопсихологічні дослідження у 1920-х рр. проводилилися в Українському психоневрологічому інституті. У Харкові, при Українському інституті марксизму-ленінізму діяла філософсько-соціологічна секція. 1930-і рр. – скасування обмеженої свободи досліджень у суспільних науках. Створено Всеукраїнську асоціацію марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), посилено партійно-державний тиск. Усі загальносоціологічні дослідження проводилися в межах марксизму-ленінізму – офіційної ідеології тоталітарного режиму. Кількість експериментальних практичних досліджень зросла, однак їх об»єктивність опинилася під загрозою. Після Голодомору 1932-1933 рр. було репресовано вчених, які об»єктивно вказали на зменшення кількості населення станом на 1937 р. Соціологічні дослідження мали перетворитися на ілюстратора успіхів тоталітарного режиму. Зникає уявлення про соціологію як цілісну царину знань, що поєднує емпіричні та теоретичні дослідження. Загальносоціологічні дослідження відносять до предмету соціальної філософії (Інститут філософії з 1947 р. досліджував національні та соціальні питання). Спеціальні та галузеві соціологічні теорії – до предмету наук, пов»язаних з ними. Конкретні дослідження – до демографічно-статистичних. 1968 р. видано збірку «Соціологія на Україні», яка мала перетворитися на щорічник, однак нових випусків не було. Чинники гальмування розвитку соціології в Україні в радянську добу:

• Заперечення ідеї існування соціології як окремої науки, прагнення штучно привести її набутки в річище марксизму-ленінізму.

• Цілковитий ідеологічний, силовий та фінансовий контроль КПРС та держави за суспільствознавством.

• Обмеженість та недостовірність державної статистики.

• Нестача матеріально-технічної бази соціологічних досліджень.

• Брак зв»язків з зарубіжними науковцями в соціологічній сфері та можливостей підготовки висококваліфікованих спеціалістів (в т.ч. за кордоном).

Сучасні проблеми розвитку соціології в Україні. У 2-й половині 1980-х рр. відбувається реабілітація суспільствознавчих дисциплін, що не визнавалися радянським режимом, в т.ч. соціології. У 1990-х рр. створено Інститут соціології НАН України, Українську соціологічну асоціацію, відкриваються спеціалізовані кафедри, спецради, присвоюються звання. Водночас, наявна низка проблем, не подоланих донині: зведення предмету соціології до рівня конкретних соціологічних досліджень, необхідність поширення знань про здобутки вітчизняних науковців (імена яких замовчувалися або подавалися однобічно), необхідність утвердження методологічного плюралізму. Нині стоїть проблема недопущення перетворення науки на засіб маніпулятивних технологій (передвиборчих тощо). Стоїть питання про вивчення і осмислення світових здобутків соціології в контексті реалій суспільного розвитку в Україні.