9.Розвиток та початок впровадження методів точних наук та емпіричних досліджень розвитку суспільства у XVIII ст.: ж.Кондорсе, й.-п.Зюссмільх, а.Сміт

Новий час – доба активного розвитку точних та природничих наук. Зростає і віра в можливість людини пояснити різні природні та суспільні явища через їх застосування. Застосування підходів цих наук у дослідження процесів, що відбуваються в суспільстві, пропонували Ж.Кондорсе та Й.-П.Зюссмільх.

Ж.Кондорсе (1743-1794), «Ескіз історичної картини прогресу людського розуму» (1794): основою історичного прогресу є розум як духовний рівень суспільства певної епохи. Рівень знань, здібностей, притаманних історичній епосі. Не визнавав чільної ролі особистості в соціально-історичному процесі. Прихильник впровадження математичних методів в суспільних науках для аналізу суспільно-політичних процесів (голосування тощо).

Й.П.Зюссмільх (1707-1769). Німецький військовий священик та вчений-демограф. Розвивав статистичні методи дослідження суспільства. Фіксував співвідношення народжених немовлят чоловічої та жіночої статі, чоловіків та жінок шлюбного віку, статистику смертності (як з природних причин, так і через вбивства та самогубства).

А.Сміт (1723-1790). («Про природу та причини багатства народів»). Засновник класичної політекономії. Вважав, що в економічній сфері відбувається природна саморегуляція, а егоїстичні інтереси учасників ринку максимізують вигоди кожного з них. Відповідно до цього, держава не має втручатися в економічні процеси, а лиш стягувати податки та на рівні законів забезпечувати чесну конкуренцію, охороняти приватну власність та боротися із зловживаннями. Вважав, що вартість товару твориться працею виробника.

10.Поняття позитивізму та натуралізму. Загальна характеристика позитивістського підходу в соціології

Позитивізм – напрям філософії, згідно з яким позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового пізнання (природничо-науковий метод). Позитивне знання — це знання, засноване не на умоглядності, а на спостереженнях, експериментах та доказовості. Натуралізм — це погляд на світ, відповідно до якого природа виступає як єдиний універсальний принцип пояснення всього наявного на землі. З цієї точки зору, закони природи пояснюють функціонування суспільства, норм поведінки, моралі індивіда та суспільства загалом. Загальні риси позитивістсько-натуралістичного напрямку в соціології:

1. Онтологічний натуралізм: соціокультурні і природні явища якісно однорідні, пізнати закони розвитку суспільства можливо, пізнаючи закони природи.

2. Методологічний натуралізм: соціологічне знання має базуватися за моделлю фізичних наук.

3. Феноменалізм: перебільшення ролі досвіду і чуттєвих даних на противагу умоглядності соціальної філософії.

4. Ціннісна нейтральність: утримання соціолога від ціннісних суджень щодо досліджуваних явищ, процесів, результатів.

5. Інструментальний характер наукового знання та соціальна інженерія.