- •Т.Л. Сироїд Міжнародне публічне право Навчальний посібник
- •Isbn 966-8649-16-8
- •Isbn 966-8649-16-8
- •Глава 1. Поняття й сутність міжнародного публічного права
- •1. Становлення та розвиток міжнародного права. Нормоутворення в міжнародному праві
- •2. Принципи міжнародного права
- •3. Джерела міжнародного права
- •4. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •5. Суб’єкти міжнародного права
- •6. Визнання й міжнародна правосуб’єктність
- •7. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва
- •8. Співвідношення міжнародного й внутрішньодержавного права
- •Література
- •Глава 2. Право міжнародних договорів
- •1. Поняття права міжнародних договорів. Джерела. Суб’єкти
- •2. Порядок укладання міжнародних договорів
- •3. Дія договорів, їх застосування й тлумачення
- •4. Недійсність, призупинення й зупинення дії міжнародних договорів
- •Література
- •Глава 3. Відповідальність в міжнародному праві
- •1. Поняття, види й форми відповідальності
- •2. Суб’єкт відповідальності в міжнародному праві
- •3. Юрисдикція міжнародних судових закладів
- •Література
- •Глава 4. Дипломатичне право
- •1. Поняття, джерела дипломатичного права. Структура дипломатичного представництва, порядок функціонування
- •2. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва та його персоналу
- •3. Припинення дипломатичної місії
- •Література
- •Глава 5. Консульське право
- •1. Поняття консульського права. Функції консульських установ
- •2. Структура консульських установ, порядок призначення посадових осіб
- •3. Привілеї та імунітети консульських установ і їх персоналу
- •Література
- •Глава 6. Територія в міжнародному праві
- •1. Міжнародно-правова класифікація територій
- •2. Склад і юридична природа державної території
- •3. Державні кордони
- •4. Міжнародні річки та їх правовий режим
- •Література
- •Глава 7. Міжнародно-правова регламентація населення в міжнародному праві
- •1. Правовий режим громадян в міжнародному праві
- •2. Міжнародно-правове регулювання статусу біженців
- •3. Статус іноземців
- •4. Право притулку
- •Література
- •Глава 8. Права людини в міжнародному праві
- •1. Правове регулювання прав людини на універсальному рівні та діяльність органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням
- •2. Регіональний рівень співробітництва держав у сфері прав людини
- •Література
- •Глава 9. Міжнародні конференції та міжнародні організації
- •1. Міжнародні конференції
- •2. Поняття та сутність міжнародних організації
- •3. Організація Об’єднаних Націй: компетенція, структура та повноваження органів. Спеціалізовані установи оон
- •4. Регіональні міжнародні організації
- •Література
- •Глава 10. Право міжнародної безпеки
- •1. Поняття права міжнародної безпеки
- •2. Характеристика універсальної міжнародної безпеки
- •3. Регіональна безпека
- •4. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •Література
- •Глава 11. Міжнародне морське право
- •1. Поняття міжнародного морського права. Джерела
- •2. Класифікація морських просторів
- •3. Міжнародні морські організації з освоєння Світового океану
- •Література
- •Глава 12. Міжнародне повітряне право
- •1. Поняття, принципи міжнародного повітряного права. Джерела
- •2. Режим повітряного простору. Міжнародні польоти
- •3. Міжнародні авіаційні організації
- •Література
- •Глава 13. Міжнародне космічне право
- •1. Поняття, сутність міжнародного космічного права. Джерела. Суб’єкти
- •2. Правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •3. Правовий статус космічних об’єктів і космонавтів
- •4. Відповідальність в міжнародному космічному праві
- •Література
- •Глава 14. Міжнародне економічне право
- •1. Поняття міжнародного економічного права. Джерела. Суб’єкти
- •2. Міжнародно-правове регулювання торговельного співробітництва між державами
- •3. Міжнародні економічні організації
- •Література
- •Глава 15. Міжнародне екологічне право
- •1. Поняття, предмет міжнародного екологічного права
- •2. Міжнародно-правове регулювання охорони об’єктів міжнародного екологічного права
- •Література
- •Глава 16. Міжнародне кримінальне право
- •1. Поняття міжнародного кримінального права
- •2. Міжнародні організації по боротьбі з міжнародною злочинністю
- •3. Правове регулювання інституту видачі
- •Література
- •Глава 17. Міжнародні стандарти діяльності поліції та права людини
- •1. Загальні положення стосовно діяльності поліцейських органів
- •2. Стандарти стосовно правопорушників
- •3. Статус неповнолітніх осіб, які скоїли злочин
- •4. Правила поводження з жертвами злочинів
- •Література
- •Глава 18. Право збройних конфліктів
- •1. Поняття права збройних конфліктів
- •2. Правова регламентація проведення бойових дій. Статус учасника збройних конфліктів
- •3. Захист прав особистості під час збройних конфліктів
- •Література
- •Т.Л. Сироїд Міжнародне публічне право
- •61080, М. Харків, пр-т Гагаріна, 187
Література
1. Алексидзе А.А. Некоторые вопросы теории международного права. Императивные нормы. – Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1982.
2. Блищенко И.П., Дориа Ж. Прецеденты в международном публичном и частном праве. – 2-е изд., доп. – М.: Издательство МНИМП, 1999.
3. Буткевич В.Г. Соотношение международного и внутригосударственного права. – Киев: 1981.
4. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища школа, 1980.
5. Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве. – М.: Международные отношения, 1988.
6. Денисов В.Н. Проблеми створення публічного порядку в зовнішньополітичній діяльності України. Суверенітет України і міжнародне право. – К.: Манускрипт, 1995.
7. Захарова Н.В. Индивид – субъект международного права // Сов. Государство и право. – 1989. – № 11. – С. 112-118.
8. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – М.: БЕК, 1997.
9. Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе. – М.: Издательство “Спарк”, 1997.
10. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. – М.: 1982.
11. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 1999.
12. Тимченко Л.Д. Правопреемство государств: опыт конца ХХ века: Учеб. пособие. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.
13. Тункин Г.И. Теория международного права. – М.: Международные отношения, 1970.
Глава 2. Право міжнародних договорів
1. Поняття права міжнародних договорів. Джерела. Суб’єкти..
2. Порядок укладання міжнародних договорів.
3. Дія договорів, їх застосування й тлумачення.
4. Недійсність, призупинення й зупинення дії міжнародних договорів.
1. Поняття права міжнародних договорів. Джерела. Суб’єкти
Право міжнародних договорів – це галузь міжнародного права, регулююча відносини, що виникають між суб’єктами з приводу укладення, дії та припинення дії міжнародних угод.
Основними джерелами права міжнародних договорів є Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. та Віденська конвенція про право договорів між державами й міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 травня 1986 р.
Поряд із зазначеними вище Віденськими конвенціями низка важливих загальновизнаних норм права міжнародних договорів закріплена в універсальних міжнародних договорах. Наприклад, у Статуті ООН (преамбула і ст. 2 Статуту ООН) ми знаходимо один із найважливіших принципів як права міжнародних договорів, так і міжнародного права в цілому – “расtа sunt servanda” (договори повинні виконуватися). Поряд із міжнародно-правовими нормами важлива роль у регулюванні укладення й реалізації договорів належить національному праву. Наприклад, у Конституції України містяться загальні положення, що стосуються міжнародних договорів. Важливим є положення ст. 9 Конституції про те, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Від імені держави міжнародні договори укладає тільки Президент України (п. 3 ст. 106).
Більш детальні норми в даній сфері регламентуються Законом України “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 р. Закон встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства й застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Ним визначаються органи держави й особи, уповноважені вести переговори, укладати договори, визначено порядок ратифікації, дії, виконання договорів тощо.
В широкому розумінні сторона міжнародного договору – це суб'єкт міжнародного права, що бере участь у міжнародному договорі. Сторонами також називають тих суб’єктів міжнародного права, які підписали або парафували договір, але остаточно його ще не прийняли.
Сторони в точному юридичному розумінні – це суб’єкти міжнародного права, які офіційно й остаточно оформили свою участь у договорі й мають усі права та обов’язки, що випливають із цієї угоди для її учасників.
Виходячи з положень Віденської конвенції 1969 р. та з наведеного визначення суб’єктів міжнародного права, слід зазначити, що сторонами в міжнародних договорах є:
1. Держави.
• Міждержавні договори (укладаються на вищому рівні і від імені держави).
• Міжурядові договори (укладаються від імені уряду).
• Міжвідомчі договори (укладаються від імені відомств).
• Договори суб’єктів федерацій і конфедерацій.
2. Нації й народи, що борються за створення власної держави на підставі національного суверенітету.
3. Державоподібні утворення (Ватикан, Мальтійський орден тощо).
Залежно від кількості учасників договори поділяють на двосторонні й багатосторонні.
У свою чергу багатосторонні договори поділяють на:
а) загальні, або універсальні, договори (що кодифікують міжнародно-правові норми, а також інші договори, об’єкт і мета яких становлять інтерес для всіх держав);
б) відкриті договори (в них має право брати участь будь-яка держава);
в) закриті договори (в них беруть участь тільки ті держави, що уклали їх);
г) напівзакриті договори (до них можуть приєднатися й інші держави, але за згодою учасників);
ґ) регіональні договори (договори держав певного географічного району).
У сучасному міжнародному праві дедалі більшого значення набувають похідні (вторинні) суб’єкти міжнародного права, які становлять міжнародні міжурядові організації. Договори зобов’язують тільки їхніх учасників. Для інших суб’єктів міжнародного права вони не створюють ні прав, ні зобов’язань. Договір може мати правові наслідки для третіх держав тільки в разі їхньої згоди.