3. Дія договорів, їх застосування й тлумачення

Термін чинності міжнародних договорів визначається в самому міжнародному договорі. При цьому умовно міжнародні договори поділяють на чотири групи:

1) із визначеним терміном чинності (безумовно-визначеним або умовно-визначеним);

2) із невизначеним терміном чинності (коли він не обумовлений певними датами, а поставлений у залежність від настання яких-небудь подій або вчинення дії);

3) безстрокові (тобто такі, що не містять ніяких вказівок на можливість денонсації їх у майбутньому або припинення яким-небудь способом);

4) особливі (термін чинності яких тимчасово не встановлений, але встановлення його передбачено сторонами в майбутньому).

Чинність договору до закінчення його терміну може бути подовжена за погодженням сторін. Така процедура називається пролонгацією. В тих випадках, коли міжнародний договір (у зв’язку із закінченням терміну або з іншої причини) припиняється або призупиняється, то в практиці міжнародних відносин допускається постановка питання про його поновлення. На відміну від пролонгації поновлення є відновленням чинності припиненого або призупиненого міжнародного договору. Слід мати на увазі, що поновлення припиненого договору може відбуватися тільки за згодою його учасників. Поновлення призупиненого міжнародного договору може відбуватися автоматично або мовчазно за умови, якщо відпадуть обставини, що призупинили такий договір.

Питання територіальної сфери чинності міжнародних договорів регулюються ст. 29 Віденської конвенції 1969 р. У ній, зокрема, зазначено, що “коли інший намір не випливає з договору або не встановлений іншим способом, то договір обов’язковий для кожного учасника стосовно всієї його території”.

Застосування міжнародних договорів нерозривно пов’язане з їх тлумаченням. Витлумачити міжнародний договір означає встановити те, про що погодилися сторони в момент укладення договору, з’ясувати їхню погоджену позицію, виражену в постановах договору. Оскільки тлумачення міжнародного договору є одним із випадків тлумачення юридичної норми, то до нього можуть бути застосовані всі прийоми тлумачення, відомі в теорії права і внутрішньодержавній практиці, за винятком тих, що суперечать самій суті міжнародного права як права міждержавного, основаного на добровільній угоді суверенних суб’єктів.

Розрізняють такі види тлумачення договорів:

1. Внутрішньодержавне тлумачення здійснюється органами однієї з держав, що уклали даний договір. Це односторонній акт, який не є обов’язковим для інших учасників договору, а чинний лише для даної держави. Автентичне тлумачення – це тлумачення договорів за згодою їхніх учасників (держав). Таке тлумачення є обов’язковим для держав-учасниць договору, бо основане на попередній згоді держав на таке тлумачення договору.

2. Тлумачення міжнародних договорів у односторонніх деклараціях і заявах, що додаються до договору, є виявом волі одного з учасників договору, що формулюється з відома інших учасників договору. Як випливає із самої назви даного виду тлумачення, останнє викладається в спеціальній декларації, що додається до міжнародного договору.

3. Міжнародне тлумачення – це тлумачення договору міжнародними органами, передбаченими державами в самому міжнародному договорі (Міжнародний суд 00Н, міжнародні арбітражі та інші органи, уповноважені державами-учасницями договору).

4. Неофіційне тлумачення – це тлумачення юристами, істориками права, журналістами, громадськими організаціями й діячами, а також те, що дається в наукових працях з міжнародного права (доктринальне тлумачення).

5. Словесне, або граматичне тлумачення пояснює значення деяких слів у їх синтаксичному зв’язку, а тим самим – і значення окремих пропозицій статей договору.

6. Логічне тлумачення – це тлумачення однієї статті на підставі інших статей міжнародного договору, що являє собою єдине логічне й внутрішньопогоджене ціле, у якому немає зайвих слів і суперечностей.

7. Історичне тлумачення являє собою з’ясування змісту міжнародного договору шляхом вивчення обставин його укладання й взаємовідносин сторін під час його укладання.

8. Звичайне (узуальне) тлумачення – це встановлення змісту норми міжнародного договору на підставі аналізу дій контрагентів, що виходять із практики застосування договору.

9. Систематичне тлумачення – це тлумачення міжнародного договору на підставі зіставлення його з іншими, пов’язаними з ним договорами (як правило, що передували його укладенню).