Глава 12. Міжнародне повітряне право

1. Поняття, принципи міжнародного повітряного права. Джерела.

2. Режим повітряного простору. Міжнародні польоти.

3. Міжнародні авіаційні організації.

1. Поняття, принципи міжнародного повітряного права. Джерела

Міжнародне повітряне право – це галузь міжнародного права, яка складається із принципів і норм, що регулюють відношення між суб’єктами міжнародного права в зв’язку з використанням авіацією повітряного простору над державними й міжнародними територіями.

Створення літальних апаратів, здатних здійснювати польоти між різними державами, спонукало необхідність розробки правил польотів літальних апаратів, а також вирішення питань про правовий режим повітряного простору над державною територією й міжнародною територією загального користування. Держави, виходячи з принципу верховенства на своїй території, закріпили в нормах національного законодавства положення про виключний суверенітет над своїм повітряним простором. Принцип суверенітету держави на повітряний простір над його сухопутною й водною територією був закріплений в першому міжнародно-правовому акті в цій галузі – Паризькій конвенції про повітряну навігацію 1919 р.

Основною універсальною угодою в галузі міжнародного повітряного права є Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р., яка охоплює питання реєстрації повітряних суден, режиму аеропортів, врегулювання спорів тощо; закріпила кілька правил стосовно польотів над територіями держав-учасниць, розрізняючи регулярні польоти (здійснюються підприємствами, призначеними урядом для обслуговування певної лінії) й нерегулярні (чартери, які здійснюють нерегулярні рейси та для яких потрібні відповідні дозволи зацікавлених держав); передбачає створення міжнародної міждержавної організації цивільної авіації – ІКАО.

Серед галузевих джерел також слід відзначити наступні угоди: Протоколи, стосовно змін до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1954 р., 1962 р., 1971 р., 1984 р., 1990 р., 1995 р. (Україна ратифікувала протоколи 11.07.2002), Конвенція про злочини та інші дії, скоєні на борту повітряного судна 1963 р., Конвенція по боротьбі з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації 1971 р. та додатковий Протокол із боротьби з незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародну цивільну авіацію 1988 р., Угода про цивільну авіацію й про використання повітряного простору 1991 р., Конвенція для уніфікації деяких правил, стосовно міжнародних повітряних перевозок 1929 р. тощо. Значну роль у міжнародному повітряному праві відіграють так звані “міжнародні авіаційні регламенти” – стандарти, рекомендована практика, процедури тощо, які приймаються в рамках ІКАО.

Принципи міжнародного повітряного права.

Принцип виключного й повного суверенітету держав над їх повітряним простором полягає в тому, що держави самостійно встановлюють правовий режим використання свого повітряного простору. Кожне повітряне судно під час польоту й перебування в межах території будь-якої іншої держави зобов’язане суворо дотримуватися діючих у цій державі законів і правил стосовно повітряних сполучень.

Згідно принципу суверенітету над своїм повітряним простором держави зазвичай встановлюють маршрути й траси польотів, якщо необхідно, заборонені зони для польотів, а також визначають правила радіозв’язку й забезпечення безпеки польотів.

На іноземні повітряні судна, їх екіпажі й пасажирів, які прибувають у державу або вибувають із неї, розповсюджуються паспортні, митні, санітарні та інші правила, а також правила ввозу й вивозу майна, діючі в державі перебування.

Принцип свободи польотів у відкритому повітряному просторі. До простору такого виду відноситься повітряний простір за межами територіальних вод прибережних держав.

Усі повітряні судна під час свого перебування в міжнародному повітряному просторі підпорядковуються юрисдикції тільки держави своєї реєстрації. Однак вони зобов’язані дотримуватися визначених правил і вимог, закріплених у міжнародних угодах або в регламентах ІКАО.

Згідно Чиказької конвенції 1944 року, правила польотів, які встановлюються ІКАО згідно з Конвенцією, діють над відкритим морем без будь-яких винятків. Усі держави повинні дотримуватися цих правил і вживати заходи щодо їх чіткого виконання повітряними судами під час виконання польотів над відкритим морем.

Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації полягає в тому, що держави зобов’язані вживати заходи щодо забезпечення технічної надійності авіаційної техніки, аеропортів, допоміжних служб і повітряних трас. З цією метою держави в рамках ІКАО періодично, в міру необхідності, розробляють міжнародні регламенти (правила, стандарти, рекомендації), стосовно можливості експлуатації повітряних суден і кваліфікації льотного персоналу; характеристик аеропортів і посадочних площадок; правил польотів тощо.

Принцип також покладає на держави зобов’язання вести боротьбу з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Для вирішення цієї проблеми за ініціативою й в рамках ІКАО розроблено низку міжнародних конвенцій, направлених на забезпечення особистої безпеки осіб, які знаходяться на борту повітряного судна в польоті; злочинними визнаються знищення або руйнування повітряного судна, яке знаходиться в експлуатації; знищення, руйнування або втручання в експлуатацію наземного обладнання.