Додаткова література

9. Матіас Гердеґен Європейське право / Пер. з німецької. – К.: «К.І.С.», 2008. – 528 с.

10. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб.: Пер. з англ. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 381 с.

11. Право Европейского Союза: новый этап эволюции: 2009-2017 годы: Серия: Общие пространства России - ЕС: право, политика, экономика. Учебное пособие. Вып. 5 / Энтин Л.М. - М.: Изд-во «Аксиом», 2009. - 304 c.

12. Бирюков М.М. Европейское право до и после Лиссабонского договора. – М.: Научная книга, 2009. – 240 с.

13. Мухаева Н.Р. Право Европейского Союза. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. – 159 с.

14. Горниг Г., Витвицкая О. Право Европейского Союза. – СПб.: Питер, 2005. – 254 с.

15. Штрайнц Р. Європейське право / Перекл. з нім. Катерина Котюк; наук. ред укр. вид. Михайло Микієвич. – Львів: Астролябія, 2009. – 480 + XL с.

16. Дэйвис К. Право Европейского Союза. – К.: Знання, 2005. – 406с.

17. Суд Европейских сообществ. Избранные решения / Отв. ред. Л.М. Энтин. – М.: Норма, 2001. – 400 с.

18. Энтин М.Л. Суд Европейских сообществ: правовые формы обеспечения западноевропейской интеграции. – М., 1987.

19. Топорнин Б.Н. Европейское право: Учебник. – М.: Юристъ, 2001. – 456 с.

20. Хартли Т. Основы права Европейского сообщества: Введение в конституционное и административное право Европейского сообщества / Пер. с англ. В.Г. Берды. – М.: ЮНИТИ; Закон и право, 1998. – 703 с.

21. Кондратенко Ю. Право Європейського Союзу – особлива модель регулювання міжнародних відносин // Право України. – 2005. – № 7. – С. 130-134.

22. Стрєльцова О. Становлення та розвиток принципу основних прав людини як джерела права Європейського Союзу // Право України. – 2003. – № 11. – С. 158-162.

23. Петров Р. Поняття «acquiscommunautaire» у праві Європейського Союзу // Право України. – 2003. – № 9. – С. 142-147.

24. Гнатовський М. Концепція «європейського правового простору» в контексті проблем європейської інтеграції // Право України. – 2003. – № 1. – С. 133-135.

Семінарські заняття 3, 4. Правова природа та компетенція Європейського Союзу (4 години) План занять:

1. Правова природа ЄС: поняття та сутність.

2. Компетенція ЄС: загальна характеристика та структура.

3. Цілі створення та цілі діяльності ЄС.

4. Принципи діяльності ЄС.

5. Компетенція ЄС у сфері внутрішньої політики.

6. Компетенція ЄС у сфері зовнішньої політики.

7. Додаткова компетенція ЄС.

Методичні вказівки

Вивчення даної теми слід починати зі з’ясування правової природи ЄС, розуміння якої можливе лише через дослідження впливу на процеси європейської інтеграції трьох концепцій (моделей) об’єднання Європи: федералістської, функціоналістської та конфедералістської. Спираючись на отримані знання з історії інтеграції у західноєвропейських країнах, необхідно зробити висновки щодо наявності тих або інших елементів кожної із зазначених моделей серед ознак, які характеризують сучасний ЄС. Проаналізувавши зміст установчих договорів ЄС, слід визначити та обґрунтувати власну думку щодо його правової природи. Уваги потребують також питання про склад ЄС, його територію, символіку, порядок прийняття та виходу держав зі складу ЄС.

Готуючись до відповіді на друге питання плану, слід визначити поняття «компетенція ЄС», встановити її сутність і джерела походження, а також правові форми закріплення. Важливим питанням є з’ясування структури, категорій та сфер компетенції ЄС.

Третє питання потребує від студентів ґрунтовного аналізу преамбул та відповідних статей Договору про ЄС і Договору про функціонування ЄС, метою якого має бути визначення цілей створення та цілей діяльності ЄС, а також співвідношення між ними. Слід встановити юридичне значення норм-цілей для функціонування інститутів ЄС.

Наступне питання плану є вкрай важливим і тому має бути ретельно проаналізоване в ході підготовки до семінарського заняття, адже принципи діяльності ЄС є основними засадами функціонування цього складного інтеграційного об’єднання держав, а їх дотримання інститутами та органами ЄС – гарантією демократії, свободи та верховенства права на території ЄС.

Враховуючи зміни, що відбулися в організаційній структурі ЄС на підставі Лісабонського договору про реформи 2007 р., доцільно вести мову про компетенцію ЄС у двох ключових сферах – внутрішній та зовнішній. Що стосується сфери внутрішньої політики, то студентам слід окреслити основні предмети відання і галузі діяльності ЄС – внутрішній ринок, економічний та валютний союз, спільні політики. Крім того, бажано звернути увагу на повноваження ЄС у даних сферах, а також на правові форми їх реалізації.

Зовнішня політика ЄС є комплексною, має різну спрямованість отже і певну специфіку правового регулювання. Саме тому питання про компетенцію ЄС у сфері зовнішньої політики потребує особливої уваги при підготовці до семінарського заняття. Перш за все, потребують з’ясування загальні засади реалізації компетенції ЄС у сфері зовнішніх відносин: принципи, цілі, повноваження. Потім слід перейти до вивчення основних напрямків діяльності ЄС на міжнародному рівні: спільної торгівельної політики, спільної зовнішньої політики і політики безпеки, а також спільної оборонної політики ЄС. За кожним з цих напрямків необхідно визначити предмет діяльності, основні повноваження ЄС, форми їх реалізації та органи, відповідальні за таку діяльність. Крім того, слід надати характеристику правових актів, що приймаються ЄС у рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки.

Останнє питання плану заняття є досить складним. Задля найбільш повного його розуміння доцільно з’ясувати можливі причини розширення компетенції ЄС і сутність його додаткової компетенції. Правовими засобами розширення компетенції ЄС є перегляд і зміна установчих договорів, а також концепція «повноважень, що маються на увазі» та механізм посиленого співробітництва. Отже, студентам слід зупинитися на вивченні сутності, принципів і порядку реалізації «повноважень, що маються на увазі» та посиленого співробітництва між окремими державами-членами ЄС.