8.2. Літературно-музична композиція «Наш пророк»

Це форма організації дозвілля учнів в позаурочний час. Організація і проведення композиції здійснюється творчою групою учнів під керівництвом класного керівника або вчителя літератури.

Мета – формувати естетичні смаки учнів; підвищувати рівень емоційної і естетичної культури, формувати уміння і навички організації, смаку, потребу в творчому пошуку шляхів самовираження через виконавську й організаторську діяльність.

І. Підготовчий етап містить у собі:

1. Вибір теми;

2. Визначення мети і завдань проведення;

3.Створення творчої групи (сценаристи, головний режисер, режисери-постановники, художник і музичний оформлювач, виконавці, організатори);

4. Розподіл обов’язків;

5. Оформлення приміщення;

6. Підготовка запрошень.

ІІ. Проведення літературно-музичної вітальні

1. Вступне слово ведучого (про історію виникнення салонів, літературних і музичних віталень).

2. Представлення господарки вітальні і гостей-учасників (залежно від цілей і завдань, представлення учасників може відбуватися в плині засідання).

3. Прослуховування музичних і літературних творів, повідомлення фактів з життя авторів.

4. Обговорення новинок літератури, музики, культури.

5. Знайомство з новими іменами, виконавцями, художниками.

6. Презентація знаменних дат, цікавих відомостей з біографії Шевченка.

7. Танцювальна програма.

8. Заключне слово ведучих, господарки гостинної. Прощання гостей.

ІІІ Підведення підсумків.

9.2. Наочність як естетично-виховний аспект уроків літератури

Сутність принципу наочності – це збагачення почуттєвого сприйняття, що є вихідним для розумової діяльності.

Художня література відтворює дійсність в живих картинах, і, по суті,сама є наочним відтворенням дійсності. Разом з тим, часто буває так, що засвоєнню літературного тексту допомагають музика, кіно, телебачення, образотворче мистецтво. Ці види мистецтва стають на уроці новим джерелом інформації, допомагають формуванню естетичних смаків, почуттів, можуть допомогти більш повному і чіткому оформленню в свідомості школярів тих образів, які зобразив письменник.

Єдиним засобом виховання уважності є вплив на думку, і наочність лише тією мірою сприяє розвитку і поглибленню уважності, якою вона стимулює процес мислення. Наочний образ предмета може сам по собі привернути увагу на тривалий час, але мета застосування наочності полягає зовсім не в тому, щоб на весь урок привернути увагу учня, — наочність приноситься на урок для того, щоб на якомусь етапі пізнання діти відволікались від образу, перейшли в думці до узагальнюючої істини, закономірності.

Суміжні види мистецтва на уроці літератури, а також різноманітні графічні матеріали (таблиці, схеми, плакати, буклети і т.п.) називаються наочністю.

Функції наочності: Головна – допомогти учневі осягнути твір чи творчість письменника в цілому, в оволодінні теоретико-літературними знаннями, в розвитку мови – в вирішенні всіх завдань, які стояли перед вчителем літератури.

1. Перша група – природна наочність (наочність речова). До першої групи відносяться реальні, або натуральні, предмети, явища, використовувані в класі, в школі ( наприклад, мінерали, рослини, невеликі тварини: кролик, білка; комахи) і за межами школи (під час екскурсії, виїздів на природу та ін.)

2. Зображальні (образно-опосередковані) засоби – картинна і картинно-динамічна, об'ємна та звукова наочність. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. Натуральні предмети замінюються їх моделями – об'ємними: опудала, муляжі, моделі, панорами, геометричні фігури; - і площинними: картини, малюнки, фото, екранні засоби ).

3. 3. До третьої групи відноситься схематичне і символічне наочне приладдя (умовна наочність). Це схеми, креслення, карти, символи, картки і тому подібне.

Пам’ятаймо, що суміжні види мистецтва на уроках літератури – не самоціль, а засіб проникнення в художній твір. Після того, як учні подивилися, послухали, потрібні такі питання, які б допомогли співвіднести музику, екранізацію і літературний твір.