4.2. Колективне відвідування учнями вистави професійного театру як один іх ефективних засобів поглибленого вивчення драматичного твору

Після відвідування вистави професійного театру учні повинні будуть виконати певні завдання або відповідати на запитання, поставлені заздалегідь. Щоб перегляд вистави не перетворилось у банальний номер з концерту, варто вчителю подбати про дидактичні завдання:

- зверніть увагу на голос того чи іншого актора, який виконує певну роль. Чи вдалося йому передати складний душевний стан, в якому опинився персонаж? Відповідь повинна бути аргументованою.

- чи таким ви уявляли Пузиря? Порівняйте зовнішність актора і зовнішність персонажа (за текстом комедії).

- виділіть ті ситуації, які, на ваш погляд, є найбільш комічними. Які ви знаєте засоби творення комічного?

Рецензії на переглянуті вистави

Написання рецензії на переглянуті вистави стало поширеною формою роботи в школі. Рецензія – складніший вид творчої роботи для учня в порівнянні з відгуком. У праці В.Сухомлинського "Серце віддаю дітям" є такі слова: "Школа є справжнім осередком культури лиш коли в ній панують 4 культи : культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова". Любов до рідного слова неможливо сформувати чи виховати без творчості.

Рецензія і є видом творчої роботи, в якому учень критично оцінює твір, або переглянуту виставу. Доцільно в класі зачитати зразок такої рецензії тобто навчити учнів, з яких структурних елементів складається рецензія:

1. критика відомостей про виставу; кілька думок про загальне враження від вистави;

2. проаналізувати гру акторів; розкрити майстерність цієї гри;

3. дати оцінку проглянутої вистави; визначити недоліки, висловити побажання; показати власне бачення картини, дії, окремого епізоду.

У даному випадку не слід забувати, що методично виправданим є перегляд спектаклю після прочитання і роботи над текстом літературного твору.

Бо, по-перше, самостійне прочитання тексту забезпечує емоційне сприйняття і глибоке його розуміння; по-друге, формує вміння самостійно оцінювати літературний твір; по-третє, у процесі читання з’являються читацькі образи, бо ознайомлення з текстом драматичного твору відбувалося безпосередньо; в результаті перегляду спектаклю формуються зорові враження, які загальмують читацькі образи; по-четверте, більшість учнів, які подивилися спектакль, літературний твір уже не прочитають; по-п’яте, кожен театр по-своєму (навіть 2 актори не схожі між собою) інтерпретує зміст, ідею того чи іншого твору. Кожен артист (йде мовапро так званий сценічний варіант), виконуючи роль, діє на учня-глядача і мимоволі нав’язує школяру своє розуміння твору(П’єса на сцені це літературний твір+акторське виконання). Учень в такому разі позбавлений можливості дійти до власного розуміння твору. Бо виходимо з того, що твір має, об’єктивний зміст, а його сприйняття об’єктивно-суб’єктивний характер.

Подібні методичні рекомендації щодо використання зорової наочності-демонстрації ілюстрацій до п’єс, фотокарток сцен, артистів, які виконують ролі.

Отож маємо різні варіанти, різні погляди.

- уявіть, що вам грати головну роль (Лучицька) у п’єсі М.Старицького "Талан". Якою має бути, на вашу думку, хода, жести, одяг Лучицької?

- виразне читання тексту, виразне читання в особах, окремих картин, сцен, які вважаємо є вагомими у розкритті основного конфлікту;

- домагаємося осягнення учнями підтексту твору, що дасть змогу учням усвідомити внутрішній зміст поведінки і вчинків персонажів;

- особливу увагу звертаймо на мову дійових осіб; не забуваймо ,що мова дійових осіб драматичного твору є засобом їх індивідуалізації. Мова героя свідчить про культурний і духовний його розвиток, про характер, життєвий досвід, погляди на життя;

- виховуємо не тільки читача, виховуємо глядача, який уміє цінувати театральне мистецтво, формуємо інтерес і любов до театру, пропонуємо знайомство з театральними виставами, з фільмами, які поставлені на основі спектаклів.