- •1.3.Завдання навчального предмету «українська література» в школі
- •2.2. Літературні ігри як методичний засіб активізації навчального процесу.
- •3.3. Самобутність уроку української літератури
- •4.2. Колективне відвідування учнями вистави професійного театру як один іх ефективних засобів поглибленого вивчення драматичного твору
- •5.3. Урок прес-конференція за повістю м. Коцюбинського «Тіні забутих предків» за однойменною кіно-версією с. Параджанова
- •6. 2. Шкільний драматичний театр як активізуючий фактор успішного вивчення української літератури
- •7.1. Самостійна робота учнів як збирачів і пропагандистів українського фольклору.
- •8.2. Літературно-музична композиція «Наш пророк»
- •9.2. Наочність як естетично-виховний аспект уроків літератури
- •10.3. Структура шкільного конкурсу виразного читання
- •11.3 Вичення літературно-критичних статей у школі
- •12.2. Урок-екскурсія до пам’ятника т. Шевченку в Харкові.
- •13.2 Організація роботи учнів під час вивчення широкоформатних епічних полотен
- •14.3. Літературне краєзнавство. Позакласні тематичні заходи, пов’язані із життям і творчістю м. Хвильового в Харкові.
- •15. 3. Застосування інтерактивних технологій у шкільному курсі української літератури.
- •16. 3. Розвиток асоціативнорго мислення учнів: робота над символікою художнього твору.
- •17.3 Система учнівських письмових робіт як важливий фактор формування й розвитку творчих здібностей школяра
- •18.3. Методичні стратегії використання тестових завдань у процесі підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання
- •19.1. Проект уроку для 9 класу «Іван Вишенський – мислитель, богослов, полеміст»
- •20.3. Творчість о.Довженка та і. Багряного в позакласній роботі
- •2. «Кінозал». Перегляд
- •3. Перевірка засвоєних знань
- •4. Оцінювання з мотивацією.
- •Пізнавальний вечір «Іван Багряний: «Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи»
- •21.3. Організація та методика проведення факультативних занять з української літератури
- •22.3. Методичне обґрунтування результативного проведення уроків-бесід з позакласного читання
- •23.3. Типологія уроків із нестандартною організацію навчального матеріалу
- •24.3. Специфіка шкільного уроку-лекції
- •25.3. Літературно-психологічний портрет письменника як важливий виховний чинник та матеріал для роздумів учня на світоглядні морально-етичні теми
- •26. 2. Методичний проект інтегрованого уроку вивчення поеми і. Франка «Мойсей»
- •VI. Підведення підсумків уроку.
- •VII.Повідомлення домашнього завдання.
- •27. 2. Роль виразного читання,використання аудіовізуальних засобів під час вивчення лірики і. Франка
- •28.1. Проект уроку з урахування особистісно орієнтованих технологій «Григорій Сковорода як символ мудрості українського народу»
- •Vі. Підсумки уроку. Оцінювання та самооцінювання знань.
3.3. Самобутність уроку української літератури
Самобутність уроку літератури вчителі- словесники вбачаюь в особливостях художньої інформації, у способах її інтерпретації, у методах донесення її учням. А найважливішою методичною проблемою у вивченні літератури вчитель вважає саме аналіз художнього твору, і сам, не чекаючи від науковців порад , шукає нового їх осмислення й прочитання в контексті епохи та розвитку світової літератури.
Думка про те, що уроки літератури вирізняються з-поміж усіх інших шкільних занять, не потребує доказів. Література виконує головну роль у формуванні світогляду, характеру й особистісних якостей та естетичних смаків учнів. Мистецтво слова допомагає читачам пізнати великий і складний світ і себе в ньому, осмислити людські стосунки і знайти шлях до царства Краси та Істини.
Особливо цінним є те, що на уроці світової літератури не просто відбувається знайомство учнів з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник — учитель — учні. Долаючи роки й відстані, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Аби вони були повністю й адекватно сприйняті, учитель, за словами методиста Р.Ф. Брандесова, має виконувати функцію своєрідного “транслятора” — підсилювача художніх емоцій літературного твору.
Соціально-естетична значущість уроку світової літератури полягає в тому, що він пробуджує у дітей потяг до краси, до розуміння високохудожніх витворів мистецтва слова, виховує у дітей повагу до культурної спадщини інших народів, допомагає усвідомити своєрідний шлях кожної окремої літератури й водночас побачити загальні літературні закономірності розвою світового письменства.
Яким же має бути цей урок, аби зворушити дитячу душу, пробудити в ній кращі людські якості, запам'ятатися, стати дороговказом у майбутньому? Над цим питанням ламали голови досвідчені вчені-методисти і вчителі-практики багато років поспіль, особливо ж інтенсивним було його обговорення у 80-90-ті рр., коли відбулися позитивні зміни у суспільстві. Більшість диску-тантів дійшли спільної думки, що урок літератури має бути співтворчістю вчителя та учнів.
Де ж узяти вчителя-творця? Як сформувати його творчу спрямованість? Дуже часто випускник філологічного факультету педагогічного вузу приходить у школу з достатнім багажем теоретичних знань, проте відсутність власного педагогічного досвіду призводить до того, що навіть мислячий, сумлінний початківець прилаштовується до стереотипів, незважаючи на власну психо-особистісну природу. У результаті тиражуються однакові, стандартні уроки, у ході яких нівелюються індивідуально-творчі здібності молодого вчителя та його вихованців.
Творчого вчителя дуже легко вирізнити серед його колег “урокодавців”. Творча особистість учителя виявляється насамперед у своєрідності виконуваних професійних функцій, у нестандартності вирішення навчально-виховних завдань за різних обставин.
Але цю творчість не слід асоціювати з гарячковою гонитвою за окремими ефектними прийомами і формами навчання, що перетворюють деякі уроки (найчастіше так звані “відкриті”) на феєрверк. Справжня творчість грунтується на знаннях і вміннях вчителя-ремісника, котрий майстерно володіє всіма секретами своєї професії. Отже, учитель-творець гармонійно поєднує ремесло і творчість. Саме про такий рівень професійності говорив М.Т.Рильський: “Ми працю любимо, що в творчість перейшла”.
Творчо налаштований учитель прагне побороти стандартний підхід, одноманітність у вирішенні щоденних навчально-виховних завдань. Це підтримує в учнів постійний інтерес до уроків літератури. Таких занять діти чекають, як свята, оскільки вони захоплюють атмосферою пошуку, зацікавленого занурення у глибини літературного твору, співпереживають його персонажам.
Нестандартність роботи творчого педагога часто пов'язана зі своєрідністю його індивідуальності: одному притаманний артистизм, другому — поетичність мови і сприйняття світу, третьому — особливий талант у спілкуванні з дітьми тощо. Вивчення й узагальнення досвіду творчих учителів дозволяє зробити висновок: чим самобутніша й оригінальніша індивідуальність словесника, тим яскравіше виявляється творчість у його професійній праці.