7.1. Самостійна робота учнів як збирачів і пропагандистів українського фольклору.

1. Теоретична та практична підготовка до фольклористичної експедиції.

1) чітке визначення мети і завдань експедиції; 2) розроблення детального плану її проведення;3) попереднє ознайомлення з регіоном, куди запланована експедиція: з його історичними, етнографічними, діалектними особливостями; зі специфікою побутування фольклорної традиції.

4) складання детального цільового питальника відповідно до мети і завдань експедиції;5) вивчення типових форм документації фольклористичної практики;6) засвоєння вимог до архівного опрацювання фольклорно-етнографічних матеріалів;7) освоєння аудіо/відеоапаратури: користування цифровим диктофоном (початок, призупинення і закінчення запису), підключення та оптимальне розміщення зовнішнього мікрофона; освоєння фото- й відеокамери, застосування освітлення під час фотографування та відеозйомки;8) проведення інсценізованих тренувань типового збирацького сеансу.

2. Технічне забезпечення фольклористичної експедиційної практики.

1) кілька кулькових ручок і олівців; лінійка, блокнот "польовий зошит" (бажано із твердою обкладинкою, щоб було зручно писати навіть на коліні), топографічна карта;2) цифровий диктофон, мікрофон зовнішній (запис рекомендовано робити на зовнішній мікрофон, оскільки внутрішній, як правило, додатково фіксує сторонні шуми), кілька комплектів батарейок або акумулятори і зарядний пристрій, навушники (для контролювання процесу записування і прослуховування записів);3) фотоапарат, фотоспалах, картка пам’яті / запас плівки, батарейки / акумулятори, зарядний пристрій;4) відеокамера, освітлювальні пристрої, картка пам’яті / касети, акумулятори, зарядний пристрій;5) електричний продовжувач, адаптер (перехідник для різних стандартів розеток та вилок електромережі);5) зручна "польова сумка" на увесь зазначений технічний реманент.

Пошук респондентів, організація збирацького сеансу.

1) реєстрація рекомендованих середовищем респондентів;

2) щоб повніше зібрати фольклорний фонд місцевості, потрібно контактувати й робити записи не лише від старих людей, але й від осіб середнього віку, молоді, дітей, людей різної освіти, фаху, соціального становища;

3) встановлення живого контакту з респондентами, організація збирацького сеансу (збирацький сеанс – одноразова зустріч збирача, збирачів з респондентом, респондентами, яка характеризується єдністю часу й місця).

ІV. Транскрибування словесних текстів зібраних фольклорно-етнографічних матеріалів

1) перш ніж приступити до транскрибування зібраних матеріалів необхідно виготовити робочі копії аудіозаписів збирацьких сеансів (особливо при користуванні магнітофонними касетами). Оригінальний польовий аудіозапис є першим і єдиним, а тому цінним архівним документом, який слід берегти від пошкоджень чи втрат, які можуть статися під час транскрибування (випадкове стирання електронного файлу аудіозапису, стирання чи втрата касети, розрив чи розтягнення стрічки тощо). Усю транскрипційну роботу проводимо тільки з копіями;

2) фольклорно-етнографічні матеріали транскрибуємо за сеансами;

3) транскрибування фольклорно-етнографічних матеріалів виконуємо в комп’ютерній текстовій програмі Microsoft Word, використовуючи відповідний електронний зразок оформлення сеансу (файл шаблону seans_shablon.dot);

4) транскрибуючи словесні тексти фольклорних творів, дотримуємося правила: набране у комп’ютерній текстовій програмі є стенограмою того, що звучить на аудіоносієві;

5) текст пісні, казки, оповідання, прислів’я тощо потрібно передавати так, як він звучав в устах виконавця, без жодних, хоч би найменших змін: без пропусків, перекручень чи перестановки слів, без "редагування" тексту, зберігаючи вигуки, частки, повторювані сполучники тощо.

6) транскрибуючи описи ігор, обрядів і звичаїв, розмови, коментарі, окрім власне інформаційної складової важливо зберегти характер і колорит розмови, тому потрібно також якомога менше втручатися у текст, не редагувати й олітературювати мову респондентів, не вилучати повторень, вставних слів, реплік, емоційних вигуків, за потребою у квадратних дужках відзначити невербальні моменти (напр.: [сміється], [імітує квокання]);

7) потрібно фіксувати головні діалектні особливості народної вимови у фольклорних творах. Малозрозумілу (незрозумілу) діалектну лексику та граматичні конструкції слід пояснювати відразу ж у підтекстових примітках до твору (не виносячи їх у нижню частину сторінки)