Функції норм приватного права

Приватне право виражає волю суб'єктів права (індивідів і організацій). Ця воля має дві сторони внутрішню і зовнішню.

Індивідуальні і корпоративні норми дозволяють суб'єктам права розпорядитися своєю внутрішньою волею. Сам індивід вправі вирішувати, чим йому займатися, де проживати, що здобувати, як використовувати власність, чи вступати в шлюб, скільки мати дітей і чи мати взагалі і т.д., створюючи індивідуальні норми. Корпоративні норми також визначають внутрішню волю підприємця (процес виробництва товарів чи послуг створення якого-небудь іншого нематеріального блага, використання власності й ін.)

Договірні норми сприяють реалізації зовнішньої волі суб'єктів права. За допомогою договірних норм зроблені суб’єктами блага доводяться до споживачів. Дійсно, суб'єкт права існує і працює не тільки для себе, але і для усіх. Його ціль не в тім, щоб замкнутися в собі, а в тім, щоб затвердити себе в суспільстві і тим самим, можливо, підвищити свій правовий статус, ступінь знов-таки свою добробуту.

Єдність самореалізації і самовіддачі суб’єктів права досягається за допомогою норм приватного права.

Зміст приватного права не залишається незмінним. Воно збагачується в міру розвитку потреб членів суспільства. Одночасно можна чекати і збільшення ступеня захищеності приватноправових норм із боку держави з погляду матеріальної, організаційної а також процесуальної.

Однак як сьогодні, так і в майбутньому, держава буде захищати не будь-які приватноправові норми (і тим самим підтримувати не будь-яку самостійність суб'єктів права) а тільки ті, котрі відповідають наступним умовам:

• по-перше, не порушують принципи права, ті основні початки, на яких ґрунтується порядок у суспільстві;

• по-друге, не суперечать нормам публічною прана, тобто не йдуть врозріз із загальними інтересами, що акумулюють у собі;

• по-третє, не порушують інтереси інших осіб і не вживаються їм у зло

Система приватного права

Дуже часто вчені, що займаються проблемою приватного права змішують два поняття зміст і система приватного права

Зміст – це деякий субстрат, що утворює чи наповняє предмет, явище. У змісті можуть виділятися які-небудь елементи, але тісний і визначений зв'язок між ними не завжди присутній. Так, наприклад, кулінар, що виготовляє торт, може помістити вниз шоколадний корж, потім лимонний, а зверху ванільний. Він може зробити і навпаки, але принципово від цього нічого не зміниться. Коли вище йшла мова про норми індивідуальні, корпоративні і договірні, було дуже важко виявити між ними тверду взаємозалежність. Звичайно і в цих елементів є деякі крапки взаємодії. Допустимо, якщо корпорація займається випуском дизелів то і договори, що укладаються нею, скоріше усього будуть стосуватися постачання необхідних комплектуючих для дизелів і їхньої реалізації. Але одночасно корпорацією можуть укладатися будь-які інші види договорів.

На відміну від змісту система – це сукупність елементів, що знаходяться у взаємозв'язку і тому утворюють визначену цілісність. Зв'язок між елементами системи повинен виявлятися дуже виразно. Це обумовлено тим, що для об'єднання елементів у єдине ціле (систему) береться єдина класифікаційна ознака.