Посадові інструкції

У корпорації зайнято багато різних працівників, праця яких також треба враховувати і нормувати. Але і кожен працівник повинний розуміти, що від нього очікується, тому йому необхідно знати коло своїх обов’язків і повноважень, взаємин з іншими службовцями, що і відображається в посадових інструкціях.

Посадові інструкції – це корпоративні акти, у яких провадиться розподіл повноважень, обов'язків відповідальності по кожній посаді, міститься опис виконуваних працівником функцій.

Ревізія. Аудит

Органами, які прямо і безпосередньо не беруть участь у рішенні управлінських питань, але допомагають роботі органів керування акціонерного товариства, є ревізійна й арбітражна комісії.

Ревізійна комісія корпорації – це, строго говорячи, орган контрольний. Взагалі саме слово «ревізія» означає перегляд, перегляд, обстеження. Ревізійна комісія необхідна в принципі кожному акціонерному товариству для того, щоб оцінити реальне положення справ в АТ і вчасно ужити відповідних заходів.

Ревізійна комісія здійснює внутрішній контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства, його органів керування, підрозділів, служб, філій і представництв. У полі її зору знаходиться і питання про ведення реєстру, акціонерів. Діє вона на підставі поточного законодавства, статуту товариства. Правовий статус ревізійної комісії встановлюється спеціальним корпоративним актом – Положенням ревізійної комісії.

Компетенція ревізійної комісії. Члени ревізійної комісії вправі знайомитися з усіма необхідними документами і матеріалами, включаючи бухгалтерські, зв'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства.

У разі потреби комісія може зажадати особистих роз’яснень від будь-якої посадової особи. Працівники товариства повинні вчасно забезпечувати ревізійну комісію всією необхідною інформацією.

Ревізійна комісія вправі вимагати скликання ради директорів і позачергових загальних зборів акціонерів.

Ревізійна комісія перевіряє дотримання акціонерним товариством законодавства, корпоративних нормативних і інших актів що регулюють її діяльність, постановку банківського контролю, кредитні, розрахункові, валютні й інші операції, проведені товариством протягом звітного періоду (суцільною чи вибірковою перевіркою), стан каси і наявність майна.

Комерційна таємниця

Поняття комерційної таємниці. Легального визначення поняття «комерційна таємниця» немає в законодавстві жодної європейської держави. Під комерційною таємницею варто розуміти відомі обмеженому колу осіб дані про корпорацію, у збереженні яких є виправданий економічний інтерес і є присутнім воля власника таємниці до збереження її таємності.

Комерційна таємниця об'єкт що захищається як правило, не існує поза підприємством. Нею можуть бути відомості як технічного, виробничого характеру (креслення, моделі, рецепти, штампи) так і ділового характеру (канали постачань, збуту, списки клієнтів, тексти договорів), що мають важливе значення для власника особливої економічної цінності.

Власнику комерційної таємниці належить виключне право розпорядження відомостями. Закон повинний надати йому захист від неправомірного втручання будь яких третіх осіб що волоче використання ними відомостей, що складають комерційну таємницю. Правомірне одержання відомостей, що складають комерційну таємницю, наприклад за рахунок власного досвіду і знань, не повинне бути основою для переслідування за законом.

В економічному змісті комерційна таємниця є один зі способів забезпечення переваг підприємства в конкурентній боротьбі. Звичайно власник таємниці може і запатентувати наявні в нього технічні відомості, якщо вони відповідають вимогам, пропонованим законодавством для проведення цієї операції. Однак, можливо він і відмовиться від цього способу збереження таємниці по розуміннях економічного порядку, надаючи перевагу власним зусиллям по збереженню комерційної таємниці. Що стосується зведень ділового характеру, те ця інформація з метою використання її з найбільшою ефективністю може бути захищена юридично тільки як комерційна таємниця.

Що вважати комерційною таємницею? Це питання вирішує сам власник корпорації Однак його рішення повинне одержати об’єктивне вираження і не повинне бути несподіваним для осіб у відношенні яких ставиться питання про розголошення комерційної таємниці. Способом закріплення того, що є комерційною таємницею служить корпоративний акт, називаний Положенням про конфіденційність інформації (чи про комерційну таємницю). У ньому перелічуються дані, що відносяться до конфіденційних, указуються суб'єкти, на яких покладається обов'язок збереження комерційної таємниці, термін, протягом якого існує такий обов'язок, санкції, які настають за її порушення.

Звичайно, найважливішим питанням у названому корпоративному акті є питання про те, які відомості складають комерційну таємницю. Законодавець проясняє це питання лише частково і методом від противного. Він чітко говорить лише про те, що відомості про види діяльності корпорації не можуть бути віднесені до категорії конфіденційних чи складових комерційну таємницю, оскільки це може привести до приховання відомостей про забруднення навколишнього середовища й іншої негативної інформації, здатної нанести шкоду суспільству.

Методика віднесення тих чи інших зведень до комерційної таємниці в нашій країні ще не розроблена, і тому рекомендації, що даються вченими по цьому питанню, спираються на досвід закордонних країн.

До комерційної таємниці варто відносити:

1. дані, що підривають економічну вигоду і безпеку корпорації (про перспективи розвитку фірми, термінах і сумі кредитування й ін.) Причому повідомляючи ту чи іншу інформацію комерційною таємницею, важливо дотриматися «золотої серединний». Надмірне засекречування діяльності корпорації може обернутися втратою прибутків тому, що умови ринку вимагають широкої реклами виробленої продукції і послуг.

2. інформацію типу «ноу-хау»;

3. інформацію про раціоналізаторську пропозицію, винахід і т.п., що знаходиться в стадії розробки;

4. тексти договорів, а також у визначених випадках і самі факти їхнього висновку;

5. інформація, що може привести до несприятливих наслідків (номера домашніх телефонів, адреси керівників і співробітників фірми, поточні плани роботи, інформація про конфліктні ситуації в корпорації й ін.);

6. іншу інформацію.

Заходи щодо захисту комерційної таємниці. Захист комерційної таємниці вимагає матеріальних витрат Так, у закордонних фірмах вони складають 10-15% всіх витрат, витрачених на процес виробництва.

Система забезпечення безпеки корпорації містить у собі наступні організаційні заходи:

• контроль приміщення й обладнання (забезпечення виробничих і конторських приміщень, охорона і контроль за відвідувачами);

• робота з персоналом (бесіди при прийомі на роботу, ознайомлення прийнятих із правилами роботи з інформацією, навчання збереженню комерційної таємниці, робота зі співробітниками, підозрюваними в розкраданні секретної інформації, бесіди з тими що звільняються);

• організація роботи з конфіденційними документами (установлення порядку діловодства, контроль за проходженням секретних документів, контроль за публікаціями, розсекречення і знищення конфіденційних документів, охорона секретів інших фірм).

• робота з конфіденційною інформацією накопиченої в комп'ютерах корпорації (створення системи захисту електронної інформації від несанкціонованого до неї доступу, забезпечення контролю за користуванням ЕОМ);

• захист комерційної таємниці в процесі висновку трудових контрактів (тут важливо визначити коло осіб що мають відношення до цієї роботи)

На останньому зупинимося більш докладно.

У промислово розвитих країнах основою захисту комерційної таємниці є законодавчі акти і контракти наймання-звільнення, що укладаються корпорацією зі службовцями. В Україні законодавець при прийнятті нового Кримінального кодексу ухилився від захисту комерційної таємниці за допомогою кримінально-правових засобів. Таким чином, все навантаження по захисту конфіденційної інформації падає на її власника, і основним способом вирішення цієї задачі є угода про нерозголошення комерційної таємниці. Цей документ повинний прямо передбачати право роботодавця розірвати трудовий договір із працівником, що порушив назване зобов'язання, а також приймати і міри, передбачені законом (відшкодування збитку, заподіяного корпорації, накладення матеріальної відповідальності на працівників корпорації й ін.)

Приведемо форму документа, рекомендованого Комітетом із захисту ділової інформації США.