Законодавчі засоби обмеження корпоративної діяльності

Діяльність корпорацій заснована на прояву волі в рішенні тих чи інших питань, що мають правове значення. За певних умов ця воля може бути перетворена в «сверхволю», тобто право лагодити свавілля і вирішувати питання, що законодавець віддав їм на розсуд, всупереч загальному змісту і призначенню права в суспільстві.

Для того щоб цього не відбулося, законодавець встановлює межі корпоративного регулювання.

Межі корпоративного регулювання – це встановлені законом рамки, у яких корпораціям надасться можливість діяти самостійно.

Варто помітити, що межа корпоративного розсуду, зафіксована в законі повинна бути об'єктивною, тобто самостійність корпорацій повинна допускатися в тій мірі, у який це потрібно самою регульованою суспільною системою Зайво розширити рамки корпоративного регулювання – це значить децентралізувати суспільну систему настільки, що виникає небезпека її дезорганізації, звузити рамки самостійності корпорацій – означає свідомо і невиправдано проігнорувати можливості регульованої суспільної системи.

Для встановлення меж корпоративної діяльності використовується безліч засобів і способів. До них відносяться наступні:

1. політичні норми;

2. програмні положення;

3. цільові постанови;

4. задачі суспільства;

5. правові принципи;

6. встановлення меж здійснення прав;

7. встановлення способів захисту і самозахисту прав корпорації;

8. фіксування тимчасових меж;

9. встановлення стандартів.

Відповідальність за порушення норм корпоративного права. Соціальна відповідальність корпорацій

Підприємництво по праву називають «локомотивом історії». Ця роль пов'язана не тільки з тим, що, будучи заклопотаними одержанням прибутку, підприємницькі корпорації в підсумку сприяють підвищенню добробуту всього суспільства, але останнім часом у розвитих промислових країнах корпоративні структури починають прямо і безпосередньо відчувати свою відповідальність перед суспільством Як заявив голова ради директорів і головний керуючий компанії «Дженерал Електрик» Р.Джонс, «політика у відношенні суспільства і соціальних проблем не є більш відірваними від планування і керування бізнесом, але тісно з ними зв’язані»

Одні корпорації, заклопотані своєю соціальною відповідальністю, затверджують у себе етичні кодекси, що визначають цінності і принципи, якими варто керуватися при прийнятті рішень. На інші проводяться заняття з метою навчання персоналу дозволу важких етичних ситуацій На багатьох фірмах при прийомі на роботу перевіряють сумлінність потенційного службовця Найпростіший для цього спосіб — задати на співбесіді питання, що хоч у якомусь ступені дозволять виявити моральні якості і принципи претендента

Корпорації, що намагаються приймати соціально відповідальні рішення, несуть визначені витрати, оскільки діяльність, заснована на таких рішеннях, вимагає значних матеріальних коштів (наприклад, установка очисних споруджень) От чому соціальна відповідальність має свої межі. Жодна корпорація, як би могутньої вона ні була, не може тут діяти за принципом «скільки треба, стільки і заплатимо». Заплативши, скільки треба, за установку тих же очисних споруджень, компанія може позбавитися коштів на виплату гідної заробітної плати своїм працівникам. Може так трапитися. що прибутковість корпорації знизиться до тієї межі, коли прийдеться порушувати питання про банкрутство.

І разом з тим відповідальність стосовно суспільства робить корпорацію більш життєздатної Між бізнесом і суспільством установився наступний зв'язок довгострокова життєздатність корпорації залежить від того наскільки успішно вона несе свою відповідальність перед суспільством, частиною якого сама є і навпаки — добробут суспільства залежить від існування прибуткових і відповідальних підприємницьких структур. Іншими словами, економічна діяльність корпорацій повинна бути наповнена соціальним змістом — так само як і соціальна діяльність зобов’язана бути підлегла інтересам підприємництва.