6. Загальна характеристика американського романтизму.

Розвиток амер. романтизму пов'язаний з утвердженням національної незалежності в США. Для американ романтизму характерна близькість до традицій просвітництва. Американський романтизм відрізняється від європейського романтизму. А. р. розв. трохи пізніше, ніж західноєвропейський. Він охополює період з кінця 10-х і до початку 60-х рр. 19 ст. Основними характеристиками американського романтизму є:

-дух фронтирства. Фронтери – люди, які постійно перебували на кордоні між новим світом та індійцями. Вони просувалися на захід Північноамериканського материка, завойовуючи нові землі. Фронтери – жили простим життям, мужні, роботящі. Постійно перебували у стані війни, освоювали територію. Це було тотальне єднання з природою.

-дух оптимізму. Після перемоги американських колоній у б-бі за незалеж-ть (1775-1783), проголошення суверенних Сполучених штатів(1776), прийняття Конституції, здавалося,що ніщо не перешкодить створенню в Новому Світі на засадах свободи, рівності, права на щастя нового сусп.. устрою, про який століттями мріяло людство. Цим був зумовлений ентузіазм, оптимізм, віра в світле майбутнє. .

-діалог культур та перспектив – в Америку приїхали люди з Голандії, Португалії, Британї. культури перебувають у пост. збагаченні – одне з головних завдань американського романтизму було об’єднання творчих сил різних регіонів у єдину культурну спільноту – національне красне письменство.

-пошук нових духовних ідеалів – американці хотіли створити кардинально відмінні та спільні лише для них духовні ідеали.

Літературні напрями:

-Передстояння людини перед Богом і природою, зустріч дикого, неприборканого;

-емоційна інтенсивність-емоц. освоєння нової землі було не менш важливим через зіткнення культур, людей;

-ескепізм – намагання позбавитися від дійсності, реальності.

- проста людина як герой – це пов’язано з культурою фронтирства, коли проста люд. зустріч. з незнайомими людьми; мають бути жорстокими, щоб вижив на нов. території.

- природа, як сила, яка визначає буття людини в світі.

Осн напрямком розвитку а. р. є школа трансценденталізму – школа, яка існувала в Новій Англії (культурний центр в Новій Англії – Масачусес, в якому утворилися ц я спільнота в 1836 р., в м. Конкорд.Тут жив Емерсон, який вваж зачинателем спільноти.)Ідеї транс-му викладені в есе «Природа» Емерсона, які і визнач подальшу ментальність американської нації. Кожна душа людини є конкретним втіленням Бога, тотожна світу і є світом в мініатюрі. Це розвиває ідею крайнього індивідуалізму. Отже, в «Природі» є перспективи будування майбутнього. Природа-дружня до людини, не є стихійною.Дух,для Емерсона лежить в природі – це близько до ідей просвітників. Головне гасло тр-му – «довіра до себе», тобто незалежності індивіда, віри в свої сили, свою волю. Трансценденталізм породив іншу течію – темний американський романтизм (що вваж відгалуженням від тран-му).Американ романтизм породив готичну літературу (Е. А. По - зачинатель).

Основні американ письменники-романтики – Джеймс Убер, Генрі Девід Торо, Едгард Алан По, Вашингтон Ірвінг, Маргарет Фоллоу, Емілі Дікінсон та ін.

7. Античність та Середні віки в контексті романтичних ідеалів. Романтизм мислився його засновниками як антикласи-цистичний напрям. Дійсно, чимало принципів і рис нового напряму протистояло орієнтаціям класицистів. Зокрема, культ античності, що панував у класицизмі, не знаходить свого відгуку в романтичних ідеалах. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості( що характерно для класицизму), культ почуттів людини. Ніякі норми, зразки та правила не повинні стримувати уяву митця.Останні із трепетом ставляться до середньовічної доби. «Це були прекрасні, блискучі часи, коли Європа була єдиною християнською країною, коли християнське співтовариство населяло цю перетворену людиною частину світу...», — писав про середньовіччя Новаліс. Віддає перевагу середнім вікам перед античністю і представниця французького романтизму Жермена де Сталь. У культурі й мистецтві середньовіччя романтики вбачали таємниче, містичне, дивовижне, а саме це й цікавило їх, і художньо відтворювалося в їхніх творах.

Викриття каліцтва та прози буржуазної дійсності, прагнення до цілісності розвитку людської особистості та гармонійному суспільного устрою були нерозривно пов'язані у романтиків з пошуками нових ідеалів, які купували в умовах того часу ілюзорний, утопічний характер. У різного спрямування цих пошуків розкривається глибока неоднорідність романтічского руху. Якщо прогресивна частина романтиків зверталася у своїх утопіях до майбутнього, покладаючи надії на перевлаштування громадського порядку, то представники консервативних груп у Романтизм ідеалізували добуржуазну, середньовічне минуле, якому надавалася видимість патріархальної ідилії. Ідеалізація середньовіччя характерна для Романтизму в економічній науці, для ряду течій історичної та естетичної думки (напр., для англ. історика Т. Карлейль і його послідовників - Дж. Раскіна і прерафаелітів, які намагалися навіть практично відродити «вільний і творчий» середньовічне ручне ремесло). 

8. Головним завданням романтизму було вираження внутрішнього світу, душевного життя, а це можна було робити на матеріалі історій, містик. Потрібно було показати парадокс цього внутрішнього життя, його ірраціональність.

Розглянемо різницю між романтизмом, класицизмом та сентименталізмом. Ми побачимо, що класицизм усе ділить по прямій, на погане і добре, на чорне і біле. Романтизм по прямій нічого не робить. Класицизм – це система, а романтизм – ні. Тепер повернемось до сентименталізму. Він відображає внутрішнє життя людини, в ньому воно знаходиться у гармонії з навколишнім світом. А романтизм протиставляє внутрішньому світу цю гармонію.

9. Мова романтизму протиставила себе мові класицизму. Насамперед, романтизм заперечив жорстку нормованість мови та поетики класицизму, встановлену в ній систему канонів і правил та принцип обумовленості жанру і стилю твору його темою. На місце загальнообов'язкової поетики норм і правил класицизму романтики поставили індивідуальну поетику, закони якої встановлювали не за- гальноприйняті норми і смаки, а сам творець, його особисті уподобання і смаки.

Твори романтиків характеризуються також так званою вільною композицією, яка не підпорядковувалась раціональним вимогам чіткості і ясності в побудові твору.. В межах одного твору, а інколи й суміжних речень, романтики змішували ознаки різнопланових мовних стилів, досягаючи цим незвичайних стилістичних ефектів. У цілому ж специфіку мови романтиків визначала настанова на підкреслену індивідуальність уживаного мовного стилю.

Романтики відстоювали морально-естетичну цінність мовної своєрідності. Вони намагались збагатити поетичну мову новою лексикою, черпаючи її із різноманітних джерел. Наприклад В.Скотт широко використовує діалектизми, а Вордсворт закликає користуватись словами і формами живої розмовної мови.

Вони відкидають класичний розподіл слів на «високі» та «низькі». Частіше надають перевагу низьким словам із вузьким значенням, так як такі дозволяють створити більш конкретні асоціації і сильніше вплинути на читача. Емотивна функція виходить на перший план.

Якщо теоретики класицизму виходили з прагнення наслідувати природу, німецька класична філософія – реалізувати природу у тій своєрідній формі, яку вона набуває в людині, то романтики виходять з прагнення перетворити природу, не досліджуючи її.

11. Парадокс інтернаціонального вивільнення уяви від природного образу в риториці романтиків(Водсворт і Гельдерлін)

Водсворт вважав,що поезія повина бути написана справжньою мовою людей,а не канонічним словником.В ній має бути вивільнена уява самого поета.Поет—це та людина,яка вміє впадати в стан естетичних емоцій,а текст—це концентрація осмислених емоцій.Поет повинен осмислювати емоцію,яка витягується з його душі.Читач повинен співпереживати,ящо цього немає—значить поезія не вдалася.

12. Трансцеденталізм Емерсона. Основні позиції.

Школа трансцеденталізму була заснована у штаті Массачусетс у 1836р. у місті Конкорд. Саме там Ральф Емерсон написав свій трактат «Природа», який став фундаментальним твором трансценденталізму. У цьому трактаті Емерсон пропонує нове бачення себе і природи, пропонує світогляд індивідуалізму – душа кожної людини – це весь світ, вона неповторна. Публікація трактату «Природа» зазвичай вважається моментом створення трансценденталізму. Трансценденталізм з'явився як форма протесту проти загального рівня культури у суспільстві, а особливо проти концепції інтелектуалізму у Гарварді і доктрини утилітаризму яку викладали у гарвардській школі богослов'я. Серед головних переконань трансценденталістів виступала ідея духовного стану який лежить за межами фізичного й емпіричного і може бути пізнаний лише через інтуїцію. Світу „метушні” вони протипоставляли самовдосконалення, духовну свободу особистості, яке може бути досягнуто через пантеїстичне відчуття природи, засвоєння інших гуманітарних наук.

Основні ідеї трансценденталізму:

- соціальна рівність «рівних перед Богом» людей;

-духовне самовдосконалення;

-близькість до природи, що очищає людину від «вульгарно-матеріальних» інтересів;

-інтуїтивне осягнення макрокосму через мікрокосм.

Ідеї Р. Емерсона у багатьох аспектах співпадають з ідеями східної філософії, зокрема Конфуціанства.

Трактат «Природа»:

- аспекти краси: 1) краса як задоволення

від природи; 2) краса як божественний акцент добропорядності; 3) краса як інтелектуальний об’єкт;

- природа ідеалізується – інтерпретація

природи відрізняється від пуританського бачення, природа служить людині, за це вона прагне поважного ставлення;

- абсолютний дух лежить у природі і в

кожній людині;

- мова Р. Емерсона – посередник між

людиною і природою.