34. Часопростір та епістемологічна непевність у повісті е. По(г. Мелвіла) «Переписувач Бартлбі».

Уолл-стрітська повість Г. Мелвіла «Переписувач Бартлбі» якнайкраще відбиває романтичну ідею відчуженості від суспільства та тему «самотності у натовпі». Протиставлення Бартлбі суспільству призводить до модифікацій часопростору у межах твору. Часопростір у повіті поділений на 2 половини: перший – загальносвітовий, тобто все суспільство з людьми, їхніми думками, діяльністю; другий – часоспростір Бартлбі, який протиставляється світовому і включає свідомість Бартлбі, його поведінку, власне невеликий простір навколо нього. Хронотоп у творі динамічний з перервами, так автор іноді зупиняє плинність часу і простору, щоб сконцентрувати нашу увагу на певному предметі чи явищі. Загалом хронотоп твору можна сміливо поділити на 3 складові-періоди: 1) твір без Бартлбі - офіс з Бартлбі – в’язниця. Функціонують у творі і реальні географічні назви: Бродвей, Манхеттен, Вашингтон.

Епістемологічна непевність твору відображає ступені сприймання Бартлбі суспільством, зокрема наратором. Виділяємо такі етапи:

-Бартлбі спокійний, він добросовісно виконує свої обов’язки – наратор ним задоволений;

-Бартлбі відмовляється від перечитування текстів – таратор здивований;

-Бартлбі відмовляється крім всіх обов’язків – наратор нажаханий;

-Бартлбі живе в конторі – подив наратора, він заінтригований, відчуває до Бартлбі жаль;

-Бартлбі вигнали з контори нові господарі – жаль;

-смерть Бартлбі у в’язниці – наратор у розпачі.

На кожній стадії відношення автора до Бартлбі змінюється, на прикладі зміни станів автора можна побачити, що наші емоції – це відображення наших знань про людину, а не дії зі сторони самої людини.

35. Символізм та змістова багатоплановість фрази I would prefer not to. Роль фрази в утворенні цілісності розколості образу. Формула «I would prefer not to», яку використовує Герман Мелвілл, означає не стільки відмову, не стільки заперечення чи навіть небажання що-небудь робити, – це можна було б виразити по-іншому, рішучіше і більш енергійно, і це зближувало б Бартлбі з фігурою безмовного бунтаря, борця за справедливість, – скільки його становлення Іншим, певне переміщення переписувача в область бездіяльності, його випадіння за межі буття і зіткнення з небуттям. Ця формула виражає труднощі і неможливість існування зовні, за межами буття.Формула «I would prefer not to», яку використовує Герман Мелвілл у своїй повісті «Переписувач Бартлбі», означає не стільки відмову, не стільки заперечення чи навіть небажання що-небудь робити, – це можна було б виразити по-іншому, рішучіше і більш енергійно, і це зближувало б Бартлбі з фігурою безмовного бунтаря, борця за справедливість, – скільки його становлення Іншим, певне переміщення переписувача в область бездіяльності, його випадіння за межі буття і зіткнення з небуттям. Ця формула виражає труднощі і неможливість існування зовні, за межами буття.Звичайно, Бартлбі – це втілення протесту проти світу Уолл-Стріт, проти правил, проти регламентів. Але цей протест пасивний, адже Бартлбі нічого не вимагає. Він сколихнув щось забуте в душі оповідача і читачів, посіяв зерно сумніву щодо необхідності сліпого підкорення правилам в наших душах.Фраза «I would prefer not to» символізує непокору правилам, силу особистості протистояти тиску суспільства.Можливо, Бартлбі постійно «віддає перевагу» не підкорятися саме тому, що він незадоволений власною роботою, яка позбавлена творчих елементів, а лише зведена до копіювання. Це механічне відтворення є руйнівним як для тіла (згадаймо про погіршення зору Бартлбі або про болі у спині в Кусачки), так і для духу, бо переписувачі не мають можливості ні реалізувати себе, ні розвиватися інтелектуально, морально і духовно. Таким чином капіталізм намагається зруйнувати індивідуальність та особистість пересічного громадянина, а Бартлбі як уособлення такої маленької людини «віддає перевагу» уникати такого пагубного впливу капіталістичного суспільства.Постійне використання Бартлбі фрази «I would prefer not to» сприяє утворенню цілісності цього образу. Переписувач не відступає від цієї сталої формули за жодних обставин. Це свідчить про послідовність у власних діях, тобто не про випадковий, а повністю усвідомлений протест, незважаючи на розуміння фатального результату. Бартлбі приносить себе в жертву задля того, щоб показати важливість особистої свободи і необхідність боротьби за право власного вибору.

36. Асоціативність та багато вимірність повісті Е.По «Переписувач Бартлбі» Бартлбі – дивна людина з незвичною долею. Скромний переписувач, який досить різко розмовляє зі своїм начальником і дуже боїться змін. Бартлбі – це людина, явно скалічена своїм життям і професією. Бартлбі здається не просто божевільним, він виступає символом свободи волі. Всі інші персонажі – частина світу, а Бартлбі – не його частина. Він не підкоряється установленому порядку, він незалежний. Він віддав би перевагу жити в конторі, віддав би перевагу не працювати, віддав би перевагу померти. Світ не зміг забрати в нього цю свободу вибору, Бартлбі не підкорився світу.Уваги заслуговує не тільки особистість Бартлбі, але й Індика, Кусачки та Імбирного Пряника. Наприклад, Індик і Кусачка утворюють своєрідну пару: ефективно працювати вони можуть тільки в певний період доби. Один до обіду, інший – після. Як заведений годинник. Опис цього процесу натякає на механіку. У дослівному перекладі це звучить так: «Коли Кусачка був увімкнений, Індик був вимкнений і навпаки». Натяком на механіку є не лише поведінка Індика й Кусачки, а й самого Бартлбі: на початку розповіді він нагадує механізм, запрограмований на переписування документів, що він робить із сильним стремлінням. Але він «віддає перевагу» не перевіряти переписані документи, тобто намагається обмежити своє спілкування з іншими. Зрештою Бартлбі відмовляється від усього: говорити, працювати, їсти, рухатися, переїхати, взяти гроші і т.д. Що ж вплинуло на нього так сильно, що Бартлбі втратив інтерес до життя? Можливо, робота Бартлбі у відділі непотрібних листів привела його до усвідомлення того, що щоб він не робив у своєму житті, він все одно не буде нікому потрібним. Безнадійність підкорила його. Він свідомо відмовлявся від протягнутої йому руки допомоги, похмуро вдивляючись у глуху стіну. Адже спочатку він намагався працювати, але зрештою розуміння безвихідності підкорило його. З іншого боку, людина, в якої є власні проблеми і турботи в житті, не втратить здоровий глузд, читаючи про чужі. Напевно, Бартлбі з самого початку був таким відчуженим, а листи лише підштовхнули його до усвідомлення власної безнадійності. Він став сам як непотрібний лист: і користі не приносить, і викинути шкода. Єдиний персонаж, якого ми можемо оцінювати більш-менш об’єктивно, – це оповідач, оскільки про інших героїв ми дізнаємося з його слів. Ми бачимо все, що відбувається, його очима, але чи можемо ми йому довіряти? Адже в його розповіді дуже багато суперечностей. Поведінка оповідача така ж дивна, як і поведінка Бартлбі. Адже він – юрист, який займається фінансовими справами своїх багатих клієнтів, – платить Бартлбі зарплату, хоч Бартлбі зовсім не працює і лише заважає йому. Оповідач розглядає Бартлбі як «знак згори». Але вся ця набожність, праведність і доброта оповідача здаються фальшивими. Він не розглядає Бартлбі як людину з великими проблемами і душевною травмою Він починає роздумувати , чому Бартлбі з’явився в його житті. Чому саме в ЙОГО житті. Оповідач розглядає Бартлбі як ще одну галочку в графі «благородні справи» у списку його гріхів і добрих справ, що в руках у Бога. Можна розглядати Бартлбі і як відображення прихованого внутрішнього світу оповідача. Бартлбі – його приховане «Я», в чому він не хоче собі зізнатися, але й прогнати його не може. Він завжди плив за течією, підкорявся всім обставинам, а Бартлбі – це втілення протесту, який є в його душі. Це протест проти світу Уолл-Стріт, проти правил, проти регламентів. Це протест проти установленого порядку, ходьби по колу. Але, як це завжди буває, протест маленької особистості не увінчається успіхом. Його неодмінно чекає крах. Але це не означає, що цей протест був марним. Він сколихнув щось забуте в душі оповідача і читачів, посіяв зерно сумніву щодо необхідності сліпого підкорення правилам в наших душах. Заслуговує на увагу і фраза Бартлбі про те, що він не любить змін. ХІХ ст. в США – якраз період великих змін. Саме ці зміни перетворювали людей на «працюючи по змінах машини», саме ці зміни дали можливість таким, як оповідач, розбагатіти. Саме в цей час з’явилися перші мільйонери, в той час як інші помирали від голоду і гнули спини на заводах. Можливо, саме тому Бартлбі не любив зміни і протестував саме проти цих змін. Ще одна цікава деталь: в оригіналі твір називається «Bartleby, the Scrivener: a story of Wall-Street». Щодо стіни, то мені здається , що дивлячись у вікно, Бартлбі намагався знайти хоч краплю свободи. Він дуже замкнений: не виходить на вулицю, ні з ким не розмовляє. До того ж, на нього тисне якийсь внутрішній тягар. Вікно було для нього було краплею свободи, але недостатньою, адже ця свобода була обмежена стіною. Стіна символізує глухий кут, безвихідність, розгубленість, відсутність надії, розпач. На цегляній стіні Бартлбі ніби бачив напис «Виходу немає». Тому підзаголовок «A story of Wall-Street» можна трактувати як «Історію про безвихідність».