33. Конотації та вторинні смисли повісті Германа Мелвілла «Переписувач Бартлбі».

Бартлбі – дивна людина з незвичною долею. Скромний переписувач, який досить різко розмовляє зі своїм начальником і дуже боїться змін. Бартлбі – це людина, явно скалічена своїм життям і професією. Бартлбі здається не просто божевільним, він виступає символом свободи волі. Всі інші персонажі – частина світу, а Бартлбі – не його частина. Він не підкоряється установленому порядку, він незалежний. Він віддав би перевагу жити в конторі, віддав би перевагу не працювати, віддав би перевагу померти. Світ не зміг забрати в нього цю свободу вибору, Бартлбі не підкорився світу.

Уваги заслуговує не тільки особистість Бартлбі, але й Індика, Кусачки та Імбирного Пряника. Наприклад, Індик і Кусачка утворюють своєрідну пару: ефективно працювати вони можуть тільки в певний період доби. Один до обіду, інший – після. Як заведений годинник. Опис цього процесу натякає на механіку. У дослівному перекладі це звучить так: «Коли Кусачка був увімкнений, Індик був вимкнений і навпаки».

Натяком на механіку є не лише поведінка Індика й Кусачки, а й самого Бартлбі: на початку розповіді він нагадує механізм, запрограмований на переписування документів, що він робить із сильним стремлінням. Але він «віддає перевагу» не перевіряти переписані документи, тобто намагається обмежити своє спілкування з іншими.

Зрештою Бартлбі відмовляється від усього: говорити, працювати, їсти, рухатися, переїхати, взяти гроші і т.д. Що ж вплинуло на нього так сильно, що Бартлбі втратив інтерес до життя? Можливо, робота Бартлбі у відділі непотрібних листів привела його до усвідомлення того, що щоб він не робив у своєму житті, він все одно не буде нікому потрібним. Безнадійність підкорила його. Він свідомо відмовлявся від протягнутої йому руки допомоги, похмуро вдивляючись у глуху стіну. Адже спочатку він намагався працювати, але зрештою розуміння безвихідності підкорило його.

З іншого боку, людина, в якої є власні проблеми і турботи в житті, не втратить здоровий глузд, читаючи про чужі. Напевно, Бартлбі з самого початку був таким відчуженим, а листи лише підштовхнули його до усвідомлення власної безнадійності. Він став сам як непотрібний лист: і користі не приносить, і викинути шкода.

Єдиний персонаж, якого ми можемо оцінювати більш-менш об’єктивно, – це оповідач, оскільки про інших героїв ми дізнаємося з його слів. Ми бачимо все, що відбувається, його очима, але чи можемо ми йому довіряти? Адже в його розповіді дуже багато суперечностей. Поведінка оповідача така ж дивна, як і поведінка Бартлбі. Адже він – юрист, який займається фінансовими справами своїх багатих клієнтів, – платить Бартлбі зарплату, хоч Бартлбі зовсім не працює і лише заважає йому.

Оповідач розглядає Бартлбі як «знак згори». Але вся ця набожність, праведність і доброта оповідача здаються фальшивими. Він не розглядає Бартлбі як людину з великими проблемами і душевною травмою Він починає роздумувати , чому Бартлбі з’явився в його житті. Чому саме в ЙОГО житті. Оповідач розглядає Бартлбі як ще одну галочку в графі «благородні справи» у списку його гріхів і добрих справ, що в руках у Бога.

Можна розглядати Бартлбі і як відображення прихованого внутрішнього світу оповідача. Бартлбі – його приховане «Я», в чому він не хоче собі зізнатися, але й прогнати його не може. Він завжди плив за течією, підкорявся всім обставинам, а Бартлбі – це втілення протесту, який є в його душі. Це протест проти світу Уолл-Стріт, проти правил, проти регламентів. Це протест проти установленого порядку, ходьби по колу. Але, як це завжди буває, протест маленької особистості не увінчається успіхом. Його неодмінно чекає крах. Але це не означає, що цей протест був марним. Він сколихнув щось забуте в душі оповідача і читачів, посіяв зерно сумніву щодо необхідності сліпого підкорення правилам в наших душах.

Заслуговує на увагу і фраза Бартлбі про те, що він не любить змін. ХІХ ст. в США – якраз період великих змін. Саме ці зміни перетворювали людей на «працюючи по змінах машини», саме ці зміни дали можливість таким, як оповідач, розбагатіти. Саме в цей час з’явилися перші мільйонери, в той час як інші помирали від голоду і гнули спини на заводах. Можливо, саме тому Бартлбі не любив зміни і протестував саме проти цих змін.

Ще одна цікава деталь: в оригіналі твір називається «Bartleby, the Scrivener: a story of Wall-Street». Щодо стіни, то мені здається , що дивлячись у вікно, Бартлбі намагався знайти хоч краплю свободи. Він дуже замкнений: не виходить на вулицю, ні з ким не розмовляє. До того ж, на нього тисне якийсь внутрішній тягар. Вікно було для нього було краплею свободи, але недостатньою, адже ця свобода була обмежена стіною. Стіна символізує глухий кут, безвихідність, розгубленість, відсутність надії, розпач. На цегляній стіні Бартлбі ніби бачив напис «Виходу немає». Тому підзаголовок «A story of Wall-Street» можна трактувати як «Історію про безвихідність».