30. Якобінський роман. Творчість в. Годвіна.

Уряд Англії вводить антиякобинське 10-ліття (92-1802).

Годвін стає 1-им анархістом в Європі. Якобінський роман

Виникає в 90і, коли заборон. виступи радикалів в пресі.

Основою цього жанру стала емпірична філософія Локка.

Представники: Годвін, Холдкрофт, Бейдж. У їхніх соц.

романах герой-плебей говорить про соціальну несправед-

живість, пригнічення прав людини. Сусп.-політична тема-

тика, критика англ. законів. Динамічні монологи, зіткнен-

ня політичних поглядів. Якобінський роман розкриває ба-

жяння нової людини, є конфлікт особистості. Нестабільн.

форми, підсилення ролі діалогу. Це перехідна форма від

просвітницького до романтичного роману. «Памфлетна

війна» – англ. кореспондентське товариство: Прайс, Пріслі,

Годвін + журнал "Антиякобінець". Томас Персі – збірка

"Пам"ятники", Голдсміт – балада "Пустельник", Мак-

ферсон – ранні поеми "Пісні Осіана" – цикл ліро-епічних

переказів з центральним героєм Фіннегалом. Чатертон –

"Брістольські поеми", використовував мову еклевтики –

суміш сучасної і старої англійської. Годвіна вважають

засновником жанру соціального роману в англ. літ. Найві-

доміший твір "Калеб Вільямс, або речі як вони є". Однією

із найбільших проблем суспільства вважав приватну влас-

ність, релігія – спосіб перетворення людей в рабів, причина

зла – незнання істини, коли люди її дізнаються, то стануть

вільними. Тема "Калеба" – війна бідних і багатих. Проблема

існування законів для багатих і бідних. Роман "Флітвуд" –

тема: самотність, описує експлуатація дітей на фабриці.

Панування справедливості- кінцева мета людства. Трактат

«Міркування про політичну справедливість». Роман

«Сент Леон» поєднання ідей просвітництва і романтизму.

Автор засуджує бажання англійців до багатства. Написано

в стилі лицарської поеми, часи Середньовіччя.

31. Загальна хар-ка англ. Романтизму: особл. Та

жанрова система. Доба романтизму – 90рр XVIII ст.

– 30рр ХІХ ст. Перші прояви романтизму були у 2пол. XVIII

ст. у період передромантизму (все ірраціональне). Теоретич-

не обгрунтування романтизм отримав в нім. літ.Вплив Великої

фр. Буржуазної революції 1789 р. Це напрям, який заперечує

раціоналізм і практицизм доби Просвітництва. Автори підхо-

пили гасла революції про вільну людину, згодом розчарува-

лися, і з’являється тема втрачених ілюзій. Поняття роман-

тичного двосвіття: на проти-вагу реальності поети створю-

ють ілюзорний світ своєї мрії, людина має не лише соціаль-

ний вигляд, але й власний духовний світ. 3 типи героя: бай-

ронічний ( бунтар, самітник, неповторна особистість, люди-

на великих пристрастей), молода людина – дворянин, роз-

чарований в житті, вирушає в подорож, герой-митець. Філос.

основа – німецька ідеалістина філософія (Шеллінг). В англ.

літ. більшість творів романтизму є поетичними. Романтики

розробили нову концепцію – відновлення індивідуальності,

особистості. Хар. риси: емоційність, експресивність, трагічні

елементи, трикутники "життя-кохання-смерть". Інтерес до

фольклору, відродження балади і пісні, наявність фантастич-

ного, інтерес до міфології, акцент на людині. Лірика: пейзаж-

на, любовна, філософська, політична. З’являються нові жанри:

ліро-епічна поема, драматична поема (Байрон), розвивається

жанр есе (Лондонські романтики), історичний роман (Скот),

містерія (Байрон) . І покоління в Англії – поети-лейкісти:

Колрідж, Вордсворд, Сауті – ліро-епічні балади, до цього

покоління також відносять В. Скотта. ІІ покоління – Байрон,

Шеллі, Кітс. Провідні жанри – поетичні: ліро-епічна пое-

ма (Байрон), лірична поезія (любовна, політична, філософська

лірика), балада (в творчості лейкістів), поетичні драми (синтез

поезії в трагедії). Проза: істор. роман,ессе, повість, оповід.

Передмова Водсворта до збірки «Ліричні балади»- маніфест

англ. романтизму.

32. Творчість поетів-лейкістів.(кін.18ст - І-ше 10-ліття 19ст.)

Колрідж, Вордсворд, Сауті – (чисто географ. визначення –

Озерний край на півночі Англії). Вордсворт і Кольрідж – тео-

ретики романтизму. Сауті відійшов від них, бо його обрали

поетом-лауреатом при дворі короля, його більше почало ціка-

вити світське життя. Їхнім попередником був Блейк. Зміст

маніфесту: (передмова Водсворта до збірки «Ліричні балади»)

- підтримання зв’язку між людиною і творцем; проголошують

народну мову, вводять просторічя і діалектизми; заперечують

класицистичну естетику; відхід від історизму; звернення до

англ.і шотл.фольклору; вводять картини побуту; контраст між

життям села і міста, перевага надається селу, у творі має бути

і сам автор, який розкриває себе, аполітичність, зв’язок між

людиною і творцем, відновлення балади і пісні. Відкидають

культ античності, для них важливе національне – інтерес до

фольклору та національних міфологій.

«Літературна біографія» Колріджа: Уява – першочерговий

фактор, дійсність – чорний сон, якому проти-ставляєтьтся світ,

створений уявою. Колрідж – має лише одну завершену поему

"Сказання про старого мореходця"-жанр видіння і марен-

ня. Зникнення реальної дійсності. (історія про альбатроса вбит-

ого моряком і покарання, яке випало на долю цілої команди, ідея

твору – життя в смерті, цим твором Колрідж розпочав тему

самотності та фатуму). + ода «На взяття Бастилії», поема

«Крістабель». Вордсворд – Збірка "Ліричні балади". поч. пси-

хологізму в поезії. Поема «Провина і скорбота», вірш «Нас семе-

ро». Сауті –іст. драма «Падіння Робесп’єра», балади.

Послідовниками були Лондонські романтики: Чарльз Лем «Ос-

тан-ні есеї Елія», де Квінсі «Сповідь англ. опіомана», «Вбивство

як 1 їз видів витончених мистецтв», В. Хезліт, Лі Ганк – Лондон.

34. Творчість П.Б. Шеллі. Шеллі один з ост. по-

слідовників Просвітництва – вірив в силу розуму,

захоплювався творчістю Годвіна, як поет – роман-

тик. Вчився в Оксфорді і вже тоді був автором двох

романів "Цастроцці" і "Св. Ірвайн". Брав участь

у написанні і розповсюдженні брошури "Необхід-

ність атеїзму", за що його вигнали з університету.

Зб. «Нотатки царевбивці». Шеллі жив ідеями рівнос-

ті, свободи і справедливості. Його І поетичний досвід

"Королева Маб" – королева показує дівчині картини

Кривавого минулого і світле майбутнє. Вірш «Гімн

Інтелектуальній красі», ліро-епічна поема «Повстання

ісламу», лірично-філософська поема «Прометей за ку-

тий» - Юпітер – символ тиранії. Сильний інтерес до

політ. життя виливається у таких памфлетах як "Про-

позиція реформи виборчих прав у всьому королівст-

ві". Трагедія "Ченчі" про реальні події в Італії. Істор.

Драма «Карл 1» на зразок іст. хронік Шекспіра.

Значне місце – пейзажна лірика – дуже музичні твори,

метафорична мова, герой живее разом з природою. Є

і філософська лірика – про бутя людини, і любовна.

Був теоретиком літератури «Захист поезії» - поезія має

бути злободенною, відповідати сучасності, бути публі-

цистичною.

33. Творчість Дж.Г. Байрона.Творчість і життя в абсо-

лютній єдності. Він постійно кидав виклик світові, праг-

нув до ідеалу, трагізм виникав через неможливість його

досягнення. Байрон успадкував титул лорда, маєток, міс-

це в парламенті, вчився в Кембріджі. Подорожував Євро-

пою. Світосприйняття: трагізм, песимізм, розчарування,

самотність, протиставлення себе сусп. – байронівсь-

кій настрій, індивідуалізм – «байронізм». Формується і

поняття «Байронічний герой». Творчість Б. має багато

автобіографічного. Основні досягнення – лірика, поема,

ліричні драми (драматичні поеми). Перша помічена збірка

«Години дозвілля». Теми : Елади, дружби, кохання, образ

Ньюстедського замку. Перекладав ант. авторів. Негатив-

ний огляд його збірки –відповідь «Англійські барди і їх

шотландські оглядачі» - маніфест (мова має бути простою,

змальовувати сучасність, поезія має відображати і самого

поета). 1 ліро-епічна поема - "Паломництво Чайльд Га-

рольда". Риси: епічна сторона (розповіді про подорожі) і

лірична (емоції героя), 2 герої – епічний (Ч. Гарольд) і

ліричний (сам автор). 2 плани зображення – сьогодення і

минуле, фрагментарність і хаотична побудова твору.

Лірика: любовна – сфера особливо сміливого новаторства

Байрона, твори сповнені живими почуттями, лірика складна,

психологічна – "Прощання з дружиною", "Станци до Ав-

густи", мала сповідальний хар-р; філософська – тяжіє до фі-

лос. узагальнення –"Темрява", опис зневіри в франц. револю-

цію, похмура, песимістична, багато звертань до античності –

"Прометей"; політична – актуальна на той час і гостра, тому

не публікувалась – "Пісня для Лудитів", твори присвячені

Наполеону, в Байрона це романтичний герой – самотній виг-

нанець- «Ода до Наполеона». Започаткував жанр драматичної

поеми – «Манфред». Італійський період – поема «Бекко», істор.

трагедії. Останній твір "Дон Жуан" (роман у віршах).

цикл "східних поем": "Корсар", "Гяур", "Абідойська наре-

чена", «Паризіна»

Опозиція кохання-смерть, мотив романтичного зла.

Драматичні твори: "Манфред", "Каїн".

35. Творчість В. Скотта. С. – романтик І покоління.

Багато звертався до фольклору, історії свого народу.

Він шотландець за походженням, баронет, вивчав пра-

во. !!! Творець історичного роману. Подорожував Шот-

ландією, збирав фольклор. "Пісні шотландського кор-

дону" – твори зібрані під час подорожей по Шотландії

та оброблені автором. Власні твори письменника –

"Пісні останнього менестреля" (драматична поема),

поема "Марміон", поема "Діва озера", лицарський ро-

манн «Сер Трістан». Особливості творчості: фольк-

лорне начало, достовірність описів, власні переживання,

духовна історія шотл. народу, інтерес до побуту шот-

ландців, відсутність таємничого. І істор. роман –

"Уеверлі", підписаний ім"ям автора, решта романів

підписані – "Автор "Уеверлі". 3 групи творів: істор.

шотл. романи – "Уеверлі", "Роб Рой", "Пуритани";

англ. романи (присвячені Середньовіччю ) – "Айвенго",

"Вудсток", «Монастир»; твори з історією ін. європ.

країн – "Розповіді трактирника", "Квентін Дорварт".

Лише у творі "Сентронанські води" Скотт описував

свою сучасність. Характерне: синтез мичтецтва та істо-

рії, правдивее зображення минулого+цікава інтрига,

людські пристрасті, поєднання опису, оповіді і діалогу,

романтичні пригоди, високі почуття+низькість деяких

героїв. Герої: є і реальні історичні постаті, і люди з на-

роду ( узагальнюючий образ народу), виховання героя

через випробування, зв’язок історичного життя з осо-

бистим, вплив історії. Центральне місце- зображення

історії, її рух. В письм. нема ілюзій – реальне змалю-

вання епохи, історія висвітлюється через долі окремих

людей, герої різних соціальних класів.

Цикли романів: "Розповіді хрестоносців", "Розповіді

трактирника", "Пуритани", "Чорний карлик".