23. Б.Шоу «Дім, де розбиваються серця».

Дія відбувається в англійській провінції, в будинку,

що нагадує корабель, його власник – капітан Ша-

товер. В кінці твору в будинок потрапляє бомба,

скинута з літака, двоє чоловіків гинуть, але всі інші

залишаються живі. Суперечки навколо шлюбу по роз-

рахунку, підступності людей, фінансових махінацій,

справжніх почуттів там і не видно. Це драма ідей.

Тема соціальних та сімейних проблем, деталізована

проблематика сучасності. Належить до "Нової драми".

24. В.Голдінг. «Повелитель мух».Повелитель мух –

переклад давньоєврейського імені диявола – Вельзе-

вул. Цей роман вважають гротескною антиутопією.

Твір показує, що відбувається з людиною, якщо її

вилучити з цивілізації. Безлюдний острів як машина

часу перенесла дітей в доісторичну епоху, в час печер-

них людей, де вони почувають себе досить таки ком-

фортно. Ідея: в кожному з нас живе чудовисько, яке ми

самі в собі приховуємо. Голдінг напротивагу Руссо гово-

рить про те, що людина в своїй природі зла, дика тварина,

в ній багато підлості і жорстокості. Цивілізація не дає цим

рисам вивільнятись так яскраво, як вони могли б. Ральф

та Джек. Хлопцям ввижається якийсь звір, якого вони бояться.

Згодом вони розуміють – це зло, яке іде з них самих.

25. Джон Фаулз «Жінка французького лейтенанта».

Це філософсько-психологічний роман + пародія, стилі-

зація під істор.роман. Інтелектуальний роман. Твір відт-

ворює тип мислення англійця вікторіанської епохи. Вво-

дить в свій роман смаки і уподобання тієї епохи. Стиліза-

ція під творчий метод Діккенса, Теккерея, Еліот, Мередіта,

Гарді. Чарльз Смітсон – мол.вчений, дарвініст, інтеле-

ктуал аристократичного походження. Він стоїть вище вікто-

ріанського сусп., розуміє його недоліки. Єдиний його по-

рятунок – одруження на багатій жінці з вел.спадком. зару-

чається з дівчиною вікторіанського кола. Герою притаманні

двоїстість поведінки і думок. Його характер надзв.детально

описаний. Сара Гудрам – ще 1 герой, але описана дуже ро-

змито. Ця жінка приваблює таємничістю і недомовкою. Нав-

коло неї крутиться весь сюжет. Вона стоїть осторонь від ви-

щого середовища, чітко розуміє його лицемірство, амораль-

ність. Залишитися собою для неї означає залишитись вільною.

Для цього вона вигадує історію: ніби колись вона була зако-

хана у франц. лейтенанта, який покинув її і вже ніколи не по-

вернеться. Романи Фаулза реалістичні в побудові, але за допо-

могою різних прийомів наближаються до постмодерністичних

(прийом гри, метафоричність, конкретний образ набуває об-

разу символа). Життя – гра, магічний театр, де є режисер, який

смикає за ниточки і змінює долі інших. В прозу вводяться

філософські ребуси.

19. Англійська журналістика початку XVIII ст.

Аддісон та Стіль – засновники англ. журналістики.

Аддісон – політик і літератор, писав памфлети, видав

Книгу на замовлення уряду "Зауваження про різні

частини Італії", «Похід» -політ. памфлет. Почав

писати з драматургії (трагедія "Катон"). Стіль –

людина з 3го стану, член партії вігі, реактор урядової

газети, баронет, займався драматургією- пише побутові

комедії «Сум за модою», «Коханець-брехун»), журналі-

стикою- трактат «Християнський герой». Аддісон та

Стіль видавали журнали "Базіка", "Глядач", "Опікун",

"Англієць". В своїх ессе автори торкались питань літ-ри,

напр. Аддісон писав про творчість Мільтона. Згодом по-

чали з"являтись спеціалізовані журнали – "Рапсодія" (про

античність), "Цензор" (про англ. літ-ру), "Суфлер" (про

драматургію). Публіцистикою в той час також займались

Чарльз Лем, Діккенс ("Нариси Боза"), Дефо та Свіфт.

Вони в журналістиці створили жанр есе, які були син-

кретичними. Характерна риса журналів – мали форму

літературного обрамлення. Писали есе на різні теми:

гумор, вперше з’являються літ-крит. статті (Адісон).

Адісон відстоює принципи класицистичного мистецтва.

Починає формуватись літер. критика.