15. Драматургія молодших сучасників ш.

Боротьба королівської влади, що спиралась на

єпископальну церкву, з пуританським парла-

ментом трагічно вплинула на долю англ.теат-

ральної сис-ми. Пуритани активно виступали

проти театральних видовищ загалом. Англ.пар-

ламент видав указ про припинення театральної

діяльності в країні. У перші 10-ліття 17ст. зяв-

ляються поряд з ренес.стилем риси притаманні

класицизму, маньєризму(відчуття кризи, світ-

хаос) і бароко. Найвидатніший драматург цього

періоду – Бенджамін Джонсон, який за своєю

освітою, походженням і літ.смаками міг би на

лежати до «університетських умів».

Бен Джонсон – батько англ.комедії, він є автор

низки комедії звичаїв, в основі якої лежить пе-

редкласицист. Теорія «гуморів». Ця теорія роз-

роблена в програмних пєсах «Кожен у власно-

му гуморі», «Кожен поза своїм гумором». Смі-

хом намагався покращити людські звичаї. Комедія

«Вольпоне» (про ваду золота, яка спотворює

людську сутність). Томас Хейвуд, Томас Деккер

– романт.комедії. тенденція до посилення арис-

токр. смаків, придворне життя сповнене небезпек,

інтриг і брехні. Френсіс Бомонт і Джон Флетчер.

«Драма помсти» - Сіріл Тернер («Трагедія мес-

ника»), Джон Марстон, Джон Вебстер.

16. Бароко в англ.Л-рі хvіІст. Дж.Донн та школа

метафізиків. Бароко зародилось в Італії і Іспанії в

сер.16ст. Розквіт – Іпол.17ст. це синтез Відроджен-

ня і Середньовіччя(готики). Л-рі притаманна напру-

женість і трагічне світосприйняття. Настрої песи-

мізму, скепсису і розчарування. Людина – піщинка у

Всесвіті, її життя скороминуче. Людина прирече-

на на страждання і смерть, що є порятунком. Пара-

доксальність, контрасність! Представник бароко –

Дж.Донн, поезія якого звернена до інтелекту. Йому

притаманна пристрасть до особл.метафори, яку наз.

«концептом». Дж.Донн вміє зіштовхувати проти-

лежності. За його словами, світ розпадається на

атоми, він усе життя шукав точку опори. Вн.розлад

• гол.тема його лірики. Збірка «Пісні і сонети», її

наз. енциклопедією кохання. Автор відтворив дра-

матичну історію кохання,складний і суперечдивий хар-

тер внутрішнього світу людини, він вийшов за межі

ренесансної лірики. Тема кохання переважає, але

також присутні барокові елементи – мотиви смерті,

таємниць, привидів, жахів, містичного. Школа поетів-

метафізиків: Герберт, Воган, Крешоу, Кверлз. їх

творчість звернена до релігю мотивів, світ земних

пристрастей протиставлений молитовному екстазу.

Шукають прихований містичний сенс, розробляють

техніку поет.алегорії, втілюють її через сис-му емблем,

образів, що мають реліг.підтекст.

17. Творчість Джона Мільтона. Виховувася в кальві-

ністських традиціях, брав активну участь в політ.житті,

підтримував республіканців. Тяжіє до філос.узагаль-

нень. Трактат «На захист англ.народу», «На захист самого

себе», «Лист до друга»(Кромвеля). 60-70рр.: найвизнач-

ніші твори – поема «Втрачений рай», «Повернений рай»,

«Самсон-борець». «Втрачений рай» скл. з 12 книг, має

риси релігійно-філософського епосу. Автор звертається до

біблійних сюжетів – про боротьбу Бога і Сатани, про гр-

іхопадіння Адама та Єви. Мета – узагальнення та відтво-

рення досвіду людства, тема – невпинний поступ людс-

тва, пошук шляхів до духовного розвитку. Цей твір –

апофеоз повстання проти авторитету.Поема закінчує-

ться вигнанням Адама та Єви з Раю. Дія твору – від

опису створення Пандемоніуму в пеклі доопису гріха

Адама та Єви. Сатана – найдинаміч-ніший та найяс-

кравіший персонаж поеми, на його фоні Бог виглядає

мляво та нецікаво. "Повернений рай" – 4 книги, ідея

спокути першого гріхопадіння та остаточної,

духовної перемоги Бога.

1.Поема «Беовульф». Це найважливіша

пам"ятка англосаксонського народного

епосу, дійшла до нас у рукописі Х ст.

Сам твір складений між серединою VII

ст. та серединою IX ст., описані події

відносяться до початку VI ст. Поема

пов"язана з дохристиянською героїчно-

фольклорною традицією. Головний пер-

сонаж – монументальний герой Беову-

льф, втілення сподівань усього народу,

який повстає проти фантастичних чудо-

виськ (дракон Грендель). Поема склада-

ється з двох самостійних епізодів об’є-

днаних постаттю Беовульфа. Толкієн трак-

тує центральний конфлікт твору як про-

тистояння людини ворожому світові та

як її неминучу поразку в Часі. В цій

поемі поєднані елементи язичницького

та християнського світоглядів. Першоос-

нова твору – мотиви стародавньої епіч-

ної поезії, засвоєної англосаксами ще

до переселення на Британські острови.

Автором рукописного варіанту поеми

вважають християнського клірика

VIII-IX ст., який відредагував твір, керую-

чись певними християнськими уявленнями

про світ (Грендель названий нащадком Каїна).

2.Чосер «Кентерберійські оповідання». На поему

відчутний вплив мав італійський ренесанс. У поемі

відбиті прогресивні погляди на людину, її земне

життя, свободу поведінки, земне щастя, які

гуманісти протиставляли церковним догмам. В даній

поемі Чосер відмовився від алегоричного зображення

дійсності і скерував зусилля на відтворення земного

буття людини, життєвих ситуацій, індивідуальності

людей різних соціальних станів. Можна вважати,

що основним методом поета був метод реалістич-

ного зображення дійсності."Кентерберійські опов-

ідання" – збірка поетичних новел, яким передує пролог.

Має побутово-описовий характер. Ідея облямування сю-

жету запозичена в Бокаччо, але тут пролог має сюжетне,

композиційне, ідейне навантаження – розповідь про па-

ломників, що зібрались на прощу до Кентенбері. Про-

лог + 24 розповіді. Дія відбувається в таверні "Табард".

29 прочан. Всі оповідання віршовані, лише авторське

написано прозою. Діапазон оповідань паломників дуже

широкий у тематичності та хронологічності (перекази

християнських легенд, куртуазних повістей, лицарських

романів, їхнє пародіювання, фабльо). Ця різножанрова

поема об"єднана питанням щодо людини, сутності її щас-

тя та шляхів його досягнення. Ця поема висуває нове

гуманістичне розуміння людини, тому Чосера вважаю-

ть 1 представником англійської гуманістичної течії в л-рі.

3.Т.Мелорі «Смерть Артура». Вчені сперечаються

за авторство Томаса Мелорі, оскільки у ті роки жило

багато томасів Мелорі, автором даного твору прий-

нято вважати того з них, який був лицарем і був ув"язне-

ний за численні злочини. Твір написаний у середині XV

ст. і вперше виданий у друкарні Кекстона. Він має 21

част., 50 розділів, кожен з яких має свою назву. Даний

роман об"єднує усі лицарські легенди та розповідає

історію короля Артура та лицарів Круглого Столу.

1-4 книги: Мерлін, народження Артура. 5 книга: про Ар-

тура. 6 книга: про Ланселота, 8-10 книги: розповідь про

Трістана, 11-18 книги: Ланселот і Св. Грааль. Артурівські

романи – це суто куртуазний тип романів, а частини про

Грааль поєднують в собі містику і релігію. Мелорі написав

свій роман під час занепалу лмцарської літератури у Європі,

тому його твір можна вважати підсумковим.

4.В.Шекспір. «12 ніч». Комедія відтворює притаманне

для доби Відродження відчуття радості життя, ідеальний

світ благородних почуттів любові, відданості, щирості,

свободи. Дана комедія – гармонійне поєднання фарсу та

лірики. Персонажі: Віола – дівчина, переодгянута хлопцем,

закохана в графа Орсіно, ховається за ім"ям Цезаріо, цей

образ стає для неї власною в"язницею, вона не може вивіль-

нити свої почуття аж до часу, поки не з"являється її брат-

близнюк Себастіан, якого вона вважала втраченим. Фесте

– паяц, уособлює в собі іронію, часом здається єдиним дорос-

лим та свідомим персонажем на дитячому святі, говорить про

те, що горе і щастя в житті йдуть пліч-о-пліч. Олівія – зі стану

плачу за померлим батьком переходить до стану закоханості

та щастя. П"єса оптимістична та динамічна. Мотив смерті

(загинули батько та брат Олівії) – смерті відбулись до початку

дії, тому у творі присутній тільки елемент скорботи та оплаку-

вання померлих. Тема тріумфу кохання.

5.Історична хроніка Шекспіра. Для Шекспіра історія

– наставниця життя, минуле – урок для сучасності.

Його хроніки мають державно-історичну проблематику

– відтворення політичного життя нації, історичного ста-

новлення англійської державності. Діючі особи – полі-

тики, правителі, радники, заколотники. В цих хроніках

немає місця приватному життю. В основі усіх історичних

хронік – реальні події з історії Англії. Ідея національної

єдності як найвищого блага для країни. Окрема група

хронік – трилогія римських хронік – "Юлій Цезар",

"Антоній і Клеопатра", "Коріолан". В них автор висту-

пив за ідею політичної свободи. "Антоній і Клеопатра"

– Цезар та Марк Антоній на порозі конфлікту, Цезар

вирішує одружити Антонія зі своєю сестро, вважаючи,

що родинні зв"язки врятують їх від війни. Антоній та

Октавія одружуються, Клеопатра "божеволіє" від

ревнощів. Цезар пропонує Клеопатрі позбутись Анто-

нія та залишитись правитильницею Єгипту. Антоній про-

грає війну Цезарю і думаючи, що Клеопатра загинула,

накладає на себе руки. Клеопатра теж накладає на

себе руки, не знайшовши підтримки в Цезаря. Основою

твору вважають твір Плутарха "Життя Марка Антонія".

Персонаж Клеопатри вважають одним із найскладніших

жіночих характерів у творчості Шекспіра. Твір побудова-

ний на опозиції – кохання/хіть, Рим/Єгипет, чоловік/

жінка. П"єса залишається контраверсійною – чи справді було

кохання між Клеопатрою та Антонієм, чи покінчила вона з

собою через втраченого коханого чи через втрату влади, чи

справді Антоній та Клеопатра – драматичні трагічні персонажі?

6.Шекспір. «Гамлет». Шекспір у своїх трагедіях

змальовує вражаючу картину загибелі ренесансного

гуманізму та індивідуалізму, відтворює трагедію

людської свідомості, переломний характер епохи,

драматичну боротьбу між старими і новими світо-

глядними уявленнями. Трагедія "Гамлет" нале-

жить до того періоду творчості Шекспіра, коли

його твори стали глибшими у соціально-філо-

софській тематиці. "Гамлет" – доля людини у

суспільстві, обмеженість можливостей людської

особистості, трагічне усвідомлення реальної приро-

ди суспільства. Гамлет – пройнятий вірою в життя

і в себе ідеалізує світ, потім вступає з ним у конф-

лікт і гине, доводячи велич людської особистості,

типовий образ гуманіста.Головний мотив – усвідо-

млення розхитаного часу. Драма помсти перетво-

рилась на соціально-філософську трагедію. Криза

гуманістів, трагедія всього покоління – вони поба-

чили справжній світ, неідеальний та повний зла.

Гамлет все ставить під сумнів, його розум перетво-

рюється на ворожий до людини і світу. Його роз-

думи роблять його слабким. Гамлет – не ідеальна,

а реальна людина. Божевілля Офелії не несе в собі

нічого комічного, вона і в божевіллі прекрасна.

7.Джон Донн. «Пісні та сонети». Творчість

Донна належить до течії барокко в англ. куль-

турі, це синтез середньовіччя та відродження,

йому притаманне трагічна напруженість і тра-

гічне світосприйняття, настрої песимізму, скеп-

сису, розчарування. Поезія Донна звернена до

інтелекту. Тема його творчості – внутрішній

розлад, недосконалість світу, який розпадається

на атоми, автор шукає точку опори. "Пісні і соне-

ти" – його перша поетична збірка, її називають

енциклопедією кохання. Автор відтворив драма-

тичну історію кохання, складний і суперечдивий

характер внутрішнього світу людини, він вийшов

за межі ренесансної лірики. Тема кохання пере-

важає, але також присутні барокові елементи –

мотиви смерті, таємниць, привидів, жахів, містич-

ного. Його поезії еротичні та містять сексуальний

елемент. Напр, у віршах "Going to Bed",

"The Ecstasy".

8. Мільтон «Втрачений рай». Поема "Втраченй рай"

складається з 12 книг, має риси релігійно-філософського

епосу. Автор звертається до біблійних сюжетів – про боро-

тьбу Бога і Сатани, про гріхопадіння Адама та Єви. Мета

–узагальнення та відтворення досвіду людства, тема –

невпинний поступ людства, пошук шляхів до духовного

розвитку. Цей твір – апофеоз повстання проти авторитету.

Поема закінчується вигнанням Адама та Єви з Раю. Дія

твору – від опису створення Пандемоніуму в пеклі до

опису гріха Адама та Єви. Сатана – найдинаміч-

ніший та найяскравіший персонаж поеми, на його фоні

Бог виглядає мляво та нецікаво. "Повернений рай" – 4

книги, ідея спокути першого гріхопадіння та остаточної,

духовної перемоги Бога.

9. Д.Дефо. «Пригоди Робінзона Крузо». Цей роман

вважається 1 реалістичним романом в англійській

літ. В основі твору лягли реальні події – шотл. матрос

Александр Селькірк перебував на безлюдному острові

4 роки. Селькірк за ці 4 роки практично повнісю зди-

чавів та перетворився на тварину, а Робінзон Крузо до

кінця зберіг енергію, силу волі, інтерес до людського

суспільства. Дефо також написав романи "Подальші

пригоди Робінзона Крузо" та "Серйозні роздуми

Робінзона Крузо" – вони не мали такого успіху як 1твір.

Робінзон Крузо провів на острові 28років, він переміг

стихію, переміг самотність, він постійно працював, аби

залишатись людиною, окультурював острів. Його розмови

з П"ятницею про релігію – ідея непотрібності існування

зла на землі, хиба релігії – чому бог дозволяє Сатані жити

між людей та приносити зло в їхнє життя.