51. Модернізм як один з провідних літературних напрямів

першої половини ХХ ст. 10-40 роки ХХ ст. – період модернізму

в літературі, з"являються твори Томаса Еліота, Гакслі, Лоуренса,

Вулф, Джойса. Модерністи своїми попередниками вважали дека-

дентів, модернізм досить песимістичний, грунтується на філосо-

фії Ніцше - духовність відстає від технічного розвитку, заперечен-

на культу розуму, відмова від віри в прогресс, відмова від істориз-

му, соціології, ввів ірріаціональне в сферу пізнання – «філософія

життя». + філософія Дільтея, Бергсона (Інтуїтивізм). В літературі

ведеться пошук нових форм через появу нових тем, нової пробле-

матики. Часто заявляли про руйнацію традицій, людину намагались

показати поза часом, поза історією для того, щоб віднайти вічні

цінності, форми. Відновився інтерес до міфу – неоміфологізм

(Вагнер "Перстень Ніблелунгів"). Найбільші розбіжності між реа-

лістами і модерністами були на рівні форми. Беннет – стаття "Чи

вмирає роман?" (на прикладі Вулф показав, що сучансні романи –

це романи без характерів), Вулф – ессе теоретичний маніфест модер-

нізму "Місіс Браун та містер Беннет", стаття "Сучасна художня

література".Модернізм переповнений новаціями та експеримента-

ми, перші риси модернізму проявились в поезії – Езра Паунд, Томас

Стернз Еліот. Поезія модернізму – англо-американська поезія: іма-

жизм (пошук нових образів, нової поетичної мови), Еліот одним з

перших використав потік свідомості в поезії. Виник новий жанр –

поема-міф. Найбільше досягнення модернізму: роман. Роман-міф,

психологічний роман (Лоуренс та Вулф заснували романи потоку

свідомості, звертались до філософських, соціальних проблем), інте-

лектуальний роман/роман ідей (Хакслі), роман-антиутопія (тяжіє

до модернізму, дистопія тяжіє до реалізму).

Риси: формотворчість, експериментаторство, ірраціоналізм, елітарне,

складне мистецтво, індивідуалізм, оновлення худ. засобів, міфо-

творчість, інтелектуалізація.

52. Творчість Дж. Джойса. Відкрив нові можливості слова,

Замінює лінійну оповідь потоком свідомості. Джойс народив-

ся в Ірландії і всі свої твори написав про цю країну за винять-

ком роману "Джакомо Джойс". Джойс бачив історію Ірландії

як історію зрад та невдач, але він був патріотом Ірландії. В

9 років вірш – «І ти, Гіллі». Знав 22 мови. Пише літературно-

критичні статті «День натовпу», «Нова драма Ібсена». Дружив

з Єйтсом. Під час навчання в універі розробив новий жанр –

епіфанія – невеликі нариси, чкі описують якесь 1 переживання.

Сатира «Святійший синод»-критика Кельтського відродження.

Поетична збірка «Камерна музика». Свій перший роман

"Стівен-герой" він написав ще будучи студентом – це класич-

ний роман-виховання. Він сформував ідею вигнання – щоб писа-

ти про Ірландію, треба з неї поїхати. Зб. оповідань «Дублінці» -

15 опов., зразки психологічного оповідання. Основна тема:

Ірландія початку ХХ ст., Дублін – центр паралічу, параліч –

це відсталість, бездуховність, корупція. Джойс намагався по-

казати духовну історію країни. Збірка цілісна і структурована.

Він ділить оповідання на окремі групи: про дитинство, про

юність, про зрілість, про громадське життя. Закінчується опові-

данням "Мертві". «Джакомо Джойс» - твір італійського періоду,

тут вперше вдається до потоку свідомості. В роки навчання

сформувались його погляди як митця, цей період описаний в

його романі "Портрет митця замолоду". Це твір про духовне

становлення героя, роман-виховання. Головний герой – Стівен

Дедалус – митець, який творить в муках, ніде не вказано вік

Героя, але це зрозуміло з твору – «ходить під стіл», немає лі-

нійної оповіді, лише окремі моменти з життя. Поєднання об’єк-

Тивно –суб’єктивної оповіді – від 1ої і 3 ої осіб.

Його життя та творчість дуже суперечливі, суперечливість – тип

його мислення. Улюблений символ Джойса – коловорот. На пер-

ший погляд цей роман – це роман-виховання. Сюжет непослідов-

ний, сукупність сцен, оповідач знаходиться у віці героя. Роман

частково автобіографічний, Стівен Дедал – сам Джойс.

+ "Улісс" – роман-міф. Винайшов новий метод упорядкування

сучасності – міфологічний, міф дозволив поєднати минуле і

сучасність. Роман «Поминки Фінегана» - твір-коло.