- •3. Середньовічний лицарський роман.
- •9. Поняття класичної утопії. «Утопія» т.Мора.
- •10. Розквіт англ.Театру доби Відродження.
- •12. Історичні хроніки Шекспіра.
- •15. Драматургія молодших сучасників ш.
- •16. Бароко в англ.Л-рі хvіІст. Дж.Донн та школа
- •10. «Мандри Гулівера» Дж.Свіфта. "Подорожі у
- •11. Г.Філдінг. «Історія Тома Джонса, знайди».
- •12. Л.Стерн «Життя та думки Трістрама Шенді,
- •17. Роман е.Бронте «Грозовий перевал».
- •18. О.Уайльд. «Портрет Доріана Грея».
- •19. Дж.Голсуорсі «Сага про Форсайтів».
- •20. В.Вулф «Місіс Делоуей».
- •21. Дж.Джойс «Улісс» епізод і.
- •23. Б.Шоу «Дім, де розбиваються серця».
- •25. Джон Фаулз «Жінка французького лейтенанта».
- •20. Особливості англ. Класицизму. Творчість о. Поупа.
- •21. Розвиток роману в англ. Літ. Доби Просвітництва.
- •25. Поезія та проза англійського сентименталізму.
- •30. Якобінський роман. Творчість в. Годвіна.
- •31. Загальна хар-ка англ. Романтизму: особл. Та
- •36. Класичний реалізм в англійській літературі хіх ст.
- •41. Індустріальний роман та англійська літера-тура
- •43. Творчість е. Троллопа.
- •44. Осн. Літ. Напрями в англ. Літ. Ост. Третини хіх ст.
- •45. Англійський реалістичний роман 70-90 років хіх ст.
- •46. Неоромантизм в англійській літературі останньої
- •49. Творчість дж. Голсуорсі.
- •51. Модернізм як один з провідних літературних напрямів
- •53. Міфологія в історії англ. Літ.
- •54. Творчість в. Вулф.
- •55. Жанрові різновиди англійського модерністичного
- •57. Тема втраченого покоління в англ. Літ. Іпол. Хх ст.
- •56. Англо-американська поезія модернізму. Творчість
- •63. Провідні літературні напрями в англ. Літ. Другої пол.
- •XX ст. 64. Особл. Розвитку роману в англ. Літ. 2пол. Хх ст.
- •65. Філософський роман 2-ї пол. Хх ст. Творчість
- •68. Англ. Нац. Літ-ра у дослідженнях укр. Літературо-
9. Поняття класичної утопії. «Утопія» т.Мора.
Він є засновник соц.утопії. Виступив проти Рефор-
мації (рух, опозиційний до католицизму), за його
звинуватили в держ.зраді і стратили. Багатовікову
славу принесла «Утопія»(1516), нап.латиною. Це
твір про держ.устрій, що не існує і не існуватиме
ніколи. Це зразо класичної утопії. Утопія – доклад-
ний, послідовний опис уявного, локалізованого в
часі та просторі сусп., побудованого на основі аль-
тернативної соц-істор.гіпотези, суспільства доско-
налішого, ніж сусп., в якому живе автор. «Утопія»
Т.Мора скл. з 2-х частин. І-ша част. Про Англію
16ст., її економ. І соц. життя. У період становлен-
ня капіталістичних відносин автор бачить, як зане-
падає землеробство, розорюються і стають жебрака-
ми селяни; пише про моральний занепад англ.знаті:
свавілля, марнотратство. Причиною усіх бід є при-
ватна власність. Оповідь і 1част. побудовано у фор-
мі діалогу автора з моряком Рафаїлом Гітлодеєм,
учасником навколосвітньої експедиції Амеріго Вес-
пуччі. ІІ част. – розповідь Гітлодея про острів Уто-
пію. Побут утопійців простий і раціональний, займа-
ються землеробством, кожен опановує якесь ремесло.
Вражаючий є демократизм політ.і соц.с-ми, в основі
якої – поняття свободи волі, ідея справедливості як
сусп. блага. Шлях до соц.гармонії – скасування
приватної власності.
10. Розквіт англ.Театру доби Відродження.
Бурхливий розквіт! В англ.універах культиву-
вались шкільні театри, при королівському дво-
рі – видовищні маскаради. Міські театри Лон-
дона «Троянда», «Либідь», «Куртина», «Гло-
бус». 3 типи театрів: загальнодоступний, при-
ватний і придворний. 2 традиції англ.драми:
вчено-гуманістична(спиралась на античність)
і народна (на фольклорі). Ранній період – етап
становлення англ.ренес.драми («університет-
ські уми»: Лілі, Ніл, Лодж, Неш, Грін), ідейно
близький Крістофер Марло. Істор.хроніки, ко-
медії і ранні трагедії пише Шекспір. К.Марло:
засновник англ.трагедії! Трагедії: «Тамерлан
Великий», «Трагічна історія доктора Фауста»
, «Мальтійський єврей». Зрілий період: Шекспір
створює вел.трагедії. Бен Джонсон, Джон Чеп-
мен, Хейвуд, Деккер, Бомонд, Флетчер. Посту-
повий перехід від поетичної драми (з фантастич-
ністю і умовністю) до реалістичної драми (де пе-
реважають побутові, прозаїчні теми).
11. Творчість В.Шекспіра(1564-1616) спів-
власник театру «Глобус». 3 періоди творчості:
1) 1591-1601. поеми «Венера і Адоніс», «Лук-
реція», сонети і майже всі істор.хроніки: «Ген-
ріх 6», «Річард 3». 3 трагедії: «Тіт Андронік»,
«Ромео і Джульєтта», «Юлій Цезар». Весела
світла комедія «Приборкання норовливої», «Ба-
гато галасу з нічого». 2) 1601-1608. Трагедії
«Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет».
Комедії, нап.в цей період містять трагічні інто-
нації, в них посилюється сатир.елемент.
3) 1608-1612. Трагікомедії «Перикл», «Цимбелін»,
«Зимова казка», «Буря». Шекспір залишається
вірним ідеалам гуманізму, хоча трагічно пережи-
ває занепад ренесансної віри в людину.
12. Історичні хроніки Шекспіра.
Для Шекспіра історія – наставниця життя,
минуле – урок для сучасності. Його хроніки
мають державно-історичну проблематику
– відтворення політ. життя нації, істор. ста-
новлення англ. державності. Діючі особи –
політики, правителі, радники, заколотники.
В цих хроніках немає місця приватному життю.
В основі усіх істор.хронік – реальні події з істо-
рії Англії. Ідея нац.єдності як найвищого блага
для країни. Окрема група хронік – трилогія
римських хронік – "Юлій Цезар","Антоній і
Клеопатра", "Коріолан". В них автор висту-
пив за ідею політ. свободи. "Антоній і Клео-
патра" – Цезар та Марк Антоній на порозі
конфлікту, Цезар вирішує одружити Антонія зі
своєю сестрою, вважаючи, що родинні зв"язки
врятують їх від війни. Антоній та Октавія одру-
жуються, Клеопатра "божеволіє" відревнощів.
Цезар пропонує Клеопатрі позбутись Антонія та
залишитись правитильницею Єгипту. Антоній про-
грає війну Цезарю і думаючи, що Клеопатра заги-
нула, накладає на себе руки. Клеопатра теж нак-
ладає на себе руки, не знайшовши підтримки в
Цезаря. Основою твору вважають твір Плутарха
"Життя Марка Антонія". Персонаж Клеопатри
вважають одним із найскладніших жіночих харак-
терів у творчості Ш. Твір побудований на опозиції
– кохання/хіть, Рим/Єгипет, чоловік/жінка.
13. Комедії В.Шекспіра. Комедії: «2 шляхетні
веронці», «Комедія помилок», «Приборкання
норовливої», «Сон літньої ночі», «Венеціан-
ський купець», «Віндзорські жартівниці»,
«Багато галасу з нічого», «Дванадцята ніч».
Відтворюють притаманне для доби Відродження
відчуття радості життя, благородні почуття любо-
ві, відданості, щирості, свободи. Атмосфера свята,
проте Ш. Не змальовує ідеальне життя. Герої –
творці свого щастя переборюють складні драма-
тичні ситуації. Комічне – від витонченого, іноді з
філос.відтінком гумору, легкої іронії до балагану і
фарсу. Оптимізм виключає серйозну сатиру.
Ранні комедії можна поділити на 2 типи: фарсові
(«Комедія помилок») і ліричні («Сон літньої ночі»).
Пізні комедії: «Троїл і Крессіда», «Міра за міру»,
«Кінець діло вінчає» - їх відрізняє суворий крити-
цизм, відчуття розчарув. в житті і недовіри до люд.
18. Англ.л-ра доби Просвітництва. Центральне місце в
історії Англії 17ст. Займає Англ.Буржуазна революція, яка
за своїм змістом була пуританською. Проводилась під гас-
лами нової, «очищеної» віри і засуджувала офіц.англікан-
ську церкву. Згодом період Реставрації, в Англії встанов-
лено конституц.парлам. монархію. Все це вплинуло на л-ру.
3 періоди літ.процесу: 1) 1620-сер.1640-х рр. – л-ра напе-
редодні буржуазної революції. Посилення морально-реліг.
проблематики. Провідні літ.тенденції повязані зосягненням
бароко (Дж.Донн, «драма помсти»), зародження класи-
цизму. 2) сер.1640-1660рр. Л-ра періоду англ.бурж.револю-
ції. Розквіт публіцистики (Мільтон). 3) 1660-1680рр. Л-ра
періоду Реставрації. Відновлюється театр (ств. Ковент-
Гарден). Джон Драйден (писав у класицист.манері). Комедія
Реставрації – Вільям Конгрів, Джон Гей, Джордж Фаркер.
Сатира – С.Бетлер поема «Гудібрас». Книга Дж.Беньяна
«Шлях паломника» (нап.як релігійно-моральна алегорія)
- найпомітніше явище прози.
14. Трагедії В.Шекспіра. Ш. Створює вражаючу
картину загибелі ренесансного гуманізму. Відтво-
рює трагедію людської свідомості, передав нац.
колорит англ.дійсності, хар-тер нар.культури. зоб-
разив поступ самої історії, описав різні шари сусп.
в єдиній динамічній сис-мі. Відобразив перелом-
ний хар-тер епохи, боротьбу між старими і новими
світоглядними уявленнями. Ранні трагедії: «Тит
Андронік», «Ромео і Джульєтта», «Юлій Цезар».
В «Ром. і Дж.» покладено ідею двоєдиності життя
– народження і смерті, кохання і загибелі. Герої
твору юні і пристрасні, ще не протистоять усьому
світові, вони не самотні, як у пізніх трагедіях. Зрілі
трагедії: «Гамлет», «Отелло», «Король Лір»,
«Макбет», «Коріолан». Осн.мотив – доля людини
в сусп., обмеженість її можливостей, трагічне усвідо-
млення реальної природи сусп-ва. Герої пройняті ві-
рою в життя і власні сили (Гамлет, король Лір), спо-
чатку ідеалізуюють світ і себе в ньому, потім вступа-
ють з цим світом у конфлікт, зрештою гинуть, дово-
дячи своєю смертю велич людської особистості.