53. Міфологія в історії англ. Літ.

З самого почат-ку літ. була засобом збереження міфу і згодом

міф розчинився в ній. Особливості міфу: заключений в міфі образ,

модель світу, характерний тип мислення, фабульність.Міфи харак-

терні всім народам. 2 підходи щодо зіставлення міфу і літератури:

еволюційний ( міф як спосіб осмислення світу, стадія людської

архаїчної свідомості, література є результатом і свідченням руйна-

ції міфологічної свідомості. Типологічний – міф і література – це

2 протилежні описи світу, для міфу неважлива лінійність оповіді, в

літературі – тематика зумовлена історичними подіями. Літ-ра почала

запозичувати сюжети, структуру міфів. Інтерес до міфу існував у

всі часи і народи. Середньовіччя –на грунті християнської міфології,

Відродження – і антична, і національна міфологія (Данте «Б. К.»),

Класицисти теж звертались до античної міфології, Просвітники –

заперечували, Романтики – пропагували ідею звернення до міфу, кри-

тично його осмислили, інтерес до нац. міфол. Вільям Блейк –творець

авторського міфу «Шлюб неба та пекла», Реалізм-повний занепад

міфу, Модернізм – справжнє відродження міфу – Вагнер – заснов-

ник неоміфологізму «Пісня про Нібелунга». Культ неоміф. форм –

високоінтелектуальне мистецтво. Тип мислення проникає у всі сфери

науки (Фройд, Юнг), це бунт проти прози життя.Мета неоміфол-

огізму – через міфологічні архетипи відтворити вічну проблематику

людського життя. Міфологічна літ. є інтелектуальною, міф для мо-

дерністів став структурною рамкою художнього твору. Поетичні ж:

Еліот «Безплідна земля», роман-міф «Улісс» Джойса, Т. Манн «Док

Тор Фаустус», «Йосип та його брати», Апдайк «Кентавр», Толкієн,

драма Шоу, Камю «Калігула». Джойс створив власну міфологічну

модель світу, невід"ємний зв"язок двох складових (минулого і су-

часного). Для нього це спосіб мислення, спосіб показати людину

поза часом. Міфологізація – міф як засіб пояснення хаосу ХХ ст. +

міф як формотворчий елемент (Джойс, Еліот).

54. Творчість в. Вулф.

Її батько –відомий літературний критик, Вірджинія мала доступ

до його бібліотеки. Була учасницею "гуртка Блумсбері", саме в

той час в неї почались нервові зриви. Почала публікуватись в

"Times" – рецензії. Згодом її стан погіршився – вона почала чути

голоси і стала дуже роздратованою. Наклала на себе руки – втопи-

лась. Була дуже близькою з сестрою Ванессою. Вийшла заміж за

Леонарда Вульфа – заснували видавництво Хогарт Прес. Мала

лесбійські стосунки – роман «Орландо», в якому головний герой

перетворюється на жінку. Творчість: "Подорож", "Ніч і день",

«Свій простір» (кожна жінка, яка хоче писати має мати власні гро-

ші і кімнатку), "До маяка", "Орландо", "Між актами", "Місіс

Делоуей» - створено на основі двох оповідань, 1 день з життя

жінки - червень, але в основі не сюжет, а її думки. Немає чіткої

межі між прямою і непрямою мовою. Теми: особитого простору і

приватності, страх перед смертю, викриття Британської імперії.

Є багато символів, цитати з Шекспіра, потік свідомості. Естетичні

погляди: ввела поняття модернізму, символ кімнати – кожна люди-

на має право на особистий простір, статті "Сучасна художня лі-

тература", "Містер Беннет та місіс Браун" (маніфест модерніз-

му, полеміка з А. Беннетом), вплив філософії Мура та Фрая, щоб

створити твір, треба пізнати красу, а щоб пізнати красу, треба від-

сторонитися від реальності. Вулф завжди стояла на позиції читача.

!!! Психологічний роман.