Основні категорії і поняття

Морально-психологічне забезпечення бойової готовності, морально-психологічне забезпечення службово-бойових та навчальних завдань, інформаційно-пропагандистське забезпечення, культурно-виховна та просвітницька робота, центр культури, клуб, бібліотека, народознавча світлиця, військово-соціальна робота, планування виховної роботи, морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень, підсумки виховної роботи, обов’язки заступника командира роти з виховної роботи, прийняття посади, начальник, підлеглий, звітні документи, план виховної роботи, план морально-психологічного забезпечення бойової служби варт, плани проведення вихідних і святкових днів, культурно-освітнє майно, технічний паспорт, відомість комплектації.

Завдання і тести для самоконтролю

1. На яких положеннях командувач внутрішніх військ вимагає зосередити головні зусилля у виховній роботі?

2. За що відповідає заступник командира роти з виховної роботи?

3. Порядок приймання культурно-освітнього майна та документації заступником командира роти з виховної роботи.

4. Які загальні причини дефіциту робочого часу?

5. Назвіть основні принципи і правила планування робочого часу.

6. Яких правил повинен дотримуватись офіцер при плануванні свого робочого дня?

7. З яких заходів складається план прийняття посади заступником командира роти з виховної роботи?

8. Назвіть основні поради щодо початку робочого дня, його основної частини і завершення.

9. Розкрийте основний зміст обов’язків заступника командира роти з виховної роботи.

10. Для чого потрібна інвентаризація робочого часу?

11. Морально-психологічне забезпечення здійснення маршу у район виконання службово-бойових або навчальних завдань здійснюється:

    1. окремо;

    2. включається у перший розділ плану морально-психологічного забезпечення виконання службово-бойового завдання;

    3. не планується взагалі.

12. Командувач внутрішніх військ вимагає вечори вшанування кращих військовослужбовців у всіх частинах проводити:

1. щоквартально;

2. раз на період навчання;

3. щомісячно.

13. Вечори запитань та відповідей згідно з вимогами командувача внутрішніх військ проводять:

1. раз на півроку;

2. не рідше ніж раз на квартал;

3. раз на рік.

14.  Підсумки виховної роботи у лінійних батальйонах підводять:

1. раз на квартал;

2. раз на півроку;

3. раз на місяць.

Правильні відповіді: 11а, 12а, 13б, 14в.

Р о з д і л 3. Способи управління, стилі роботи та організаційна система як об’єкт управління

3.1. Способи управління, стилі роботи та психолого-педагогічні аспекти організаційної системи як об’єкта управління

Спосіб управління – це об’єктивно необхідний для виконання певного завдання конкретний набір і послідовність застосування методів управління, які є у розпорядженні керівника і визначені з урахуванням психологічного типу завдання, що необхідно виконати, рівня розвитку колективу, кваліфікації підлеглих і обставин, що склалися.

Спосіб управління є технологічним процесом, переліком того, як і коли необхідно впливати на організаційну систему. Вибір способу управління залежить від керівника, його індивідуальних особливостей.

Весь спектр способів управління знаходиться між поточним і цільовим управліннями.

Особливостями поточного управління є такі:

• планування здійснюють перед початком дій або в процесі виконання;

• плани часто міняються, тому що недостатньо часу для розгляду альтернативних варіантів або не чітко визначені цілі;

• управління зведено до реакції на поточні події;

• управління оцінюють за активністю керівника та за рівнем його впливу на підлеглих, а не за кінцевими результатами.

На протилежному кінці загального спектра управління знаходиться цільовий спосіб управління.

Його особливості такі:

• завчасне визначення керівником кінцевих результатів своїх дій і розроблення програми їх досягнення;

• наявність плану виконання завдання, що враховує можливі перешкоди і передбачає способи їх попередження або усунення;

• управління не вимагає постійної присутності керівника на робочому місці.

Всі методи впливу на підлеглих можна поділити на 5 груп: правові, організаційні, розпоряджувальні, соціально-психологічні, економічні.

1. Правові методи ґрунтуються на чинних законах, дотриманні гарантованих ними прав людини. Право є головним регулятором службових відносин, воно визначає межу між доступними і недоступними способами виконання завдань. Її порушення спричиняє беззаконня та свавілля, завдає великої шкоди суспільству і суворо карається.

2. Організаційні методи а Організаційні методи. місці;, йог7о 0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000забезпечують попереджувальне управління, передбачають його структуру, права і відповідальність всіх ланок, а інколи і способи їх дій в можливих ситуаціях.

Організаційні методи управління призначені для того, щоб попередньо чітко визначити, хто, коли, що і як повинен зробити, від кого отримати інформацію, кого контролювати, кому і коли доповідати. Ці методи знаходять відображення у штатних розкладах, статутах, інструкціях, керівництвах, посадових інструкціях та інших документах.

3. Розпоряджувальні методи управління найбільш оперативні. Вони органічно поєднані з організаційними, інколи ці дві групи об’єднують в одну (організаційно-розпоряджувальні методи).

На відміну від організаційних, що призначені для довготривалих завдань, розпоряджувальні методи управління забезпечують оперативний перерозподіл сил і засобів, виконання епізодичних завдань, аналіз і контроль рішень.

Чим менш детальним і якісним є організаційне управління, тим частіше доводиться застосовувати розпоряджувальні методи. Останні реалізують у вигляді наказів, директив, розпоряджень, контрольних заходів, розпоряджень за результатами аналізу доповідей підпорядкованих ланок.

Важливішим розпоряджувальним методом управління є контроль виконання. Після розподілення функцій і затвердження програми діяльності він набуває значення об’єктивно необхідної функції управління, через яку реалізується зворотній зв’язок, що створює умови для своєчасної корекції процесів іншими розпоряджувальними методами.

4. Соціально-психологічні методи управління реалізують через:

• роз’яснення цілей і завдань;

• залучення колективу до вироблення рішень і планів, обговорення перспектив;

• виявлення ідейного змісту, моральних аспектів діяльності, її значимості;

• активізацію змагання, стимулювання тих, хто відзначився;

• виховні, культурно-масові заходи, які формують у підлеглих необхідні ідеали, пропагують досвід передових членів колективу.

5. Економічні методи. Їм належить одне з головних місць в управлінні частиною, підрозділом. У внутрішніх військах ці методи управління використовують повною мірою. Для ведення військового господарства командири частин і з’єднань мають у своєму розпорядженні значні матеріальні засоби. Економічне стимулювання військовослужбовців (нагородження грішми, цінними подарунками) передбачено також дисциплінарним статутом.

Правильний вибір методів залежить від кваліфікації керівника та його досвіду.

Виконання кожного завдання реалізується діями підлеглих, які є результатом планової цілеспрямованої управлінської діяльності керівника.

З погляду на психологію всі завдання, які доводиться виконувати, можна поділити на два типи: ті, що передбачають вироблення рішення щодо їх виконання особисто керівником і ті, що припускають колегіальний підхід у виробленні рішення.

Другий тип необхідно застосовувати для прерогативних завдань, які вимагають творчої ініціативи підлеглих.