12.2. Способи і форми інформаційно-психологічного впливу

Способами психологічного впливу є такі: інформування, дезинформування (обман), маніпуляція, поширення чуток і міфів.

Формами психологічного впливу є: усне віщання, вплив за допомогою друкованих та образотворчих засобів, радіо і телебачення.

Інформування – основа психологічного впливу, на якій ґрунтуються всі його елементи і зміст. Без нього інформаційно-психологічний вплив не може бути ефективним. Воно забезпечує:

• населення і війська противника інформацією, що відповідає цілям і завданням психологічної війни;

• доведення підготовлених органами психологічної війни відомостей у вигляді, що забезпечує найбільшу результативність впливу на об’єкти;

• надання населенню і військам противника інформації у обсязі, що найбільш придатний для сприйняття психологічного впливу.

Антиподом інформування є дезинформування, суть якого у наданні населенню і військам противника дезорієнтуючої інформації щодо дійсного стану справ. Дезинформування припускає використання свідомо помилкових даних і відомостей. У цьому випадку воно стає обманом. Межу між дезинформуваням і обманом визначити практично неможливо. Дезинформування широко застосовують у всіх видах психологічних операцій.

У стратегічних операціях основними його напрямками є:

• введення в оману ймовірного противника і світових засобів масової інформації щодо часу початку бойових дій і можливого їхнього характеру;

• створення через засоби масової інформації ілюзії підготовки великомасштабних операцій на несправжніх напрямках;

• широке висвітлення труднощів бойової підготовки та злагодження військ;

• “витік” свідомо неправдивих даних про пересування своїх військ;

• перебільшення негативного впливу кліматичних умов, побутової невпорядкованості особового складу на морально-психологічний стан військ та боєздатність;

• значне завищення можливостей військ противника і створення на цій основі невиправданої самовпевненості у його командування та особового складу;

• підготовка відеоматеріалів про бойове навчання військ на несправжніх операційних напрямках і показ їх у засобах масової інформації.

Основним інструментом дезинформування під час стратегічних психологічних операцій є засоби масової інформації.

При проведенні оперативних і тактичних психологічних операцій напрямками дезинформування є:

• доведення помилкової інформації про дислокацію, характер дій своїх військ, їхню професійну виучку і морально-психологічний стан;

• поширення суперечливих повідомлень про характер бойових дій військ, чуток про деморалізацію частин і підрозділів противника;

• розповсюдження помилкових наказів, розпоряджень, команд.

Маніпуляція – це спосіб психологічного впливу, націлений на зміну спрямованості активності інших людей, який здійснюють настільки вправно, що він лишається непоміченим ними. Маніпулювання також є способом застосування влади, при якому впливають на поведінку людей, не розкриваючи кінцевої мети.

Маніпуляція дозволяє:

• здійснювати вплив таким чином, що він лишається непоміченим;

• керувати волею, почуттями і настроєм об’єкта впливу;

• доводити об’єкт впливу до стану інертності шляхом прихованого примусу, програмування думок, намірів, установок, поведінки;

• приховувати дійсну інформацію від об’єктів впливу;

• спонукати поведінку об’єкта впливу обманом або грою на його передбачуваних слабкостях.

Маніпуляція свідомістю – це своєрідне панування над духовним станом людей, керування ним шляхом нав’язування відповідних стереотипів мислення і поведінки, що вигідні пропаганді. За допомогою маніпуляції, на думку теоретиків психологічної війни, можна змінювати життєві установки людей у потрібному напрямку.

Виділяють три рівні маніпуляції:

• перший – посилення існуючих у свідомості людей потрібних установок, ідеалів, цінностей, норм;

• другий – часткові зміни поглядів на ту або іншу подію, процес, факт;

• третій – кардинальна зміна життєвих установок на основі повідомлення драматичних, незвичайних відомостей.

Маніпулювання передбачає використання низки прийомів, що підвищують його ефективність:

• подавання потрібної у даний момент, найчастіше грубо сфабрикованої інформації;

• навмисне утаювання дійсної інформації;

• інформаційне перевантаження, що ускладнює можливість об’єкту впливу розібратися у дійсному стані справ.

Ще одним способом впливу, який широко використовують у психологічній війні, є поширення чуток, під якими розуміють специфічний вид інформації, що з’являється спонтанно внаслідок інформаційного вакууму або яку спеціально розповсюджують з метою впливу на суспільну свідомість людей.

Чутки класифікують за трьома параметрами:

• експресивним (емоційні стани та емоційні реакції);

• інформаційним (ступінь достовірності);

• за ступенем впливу на психіку людей.

За експресивністю розрізняють:

• чутки-бажання – спричиняють розчарування з приводу невиправданих сподівань і деморалізацію об’єкта впливу;

• чутки-пугала – ініціюють стан тривоги, непевності;

• агресивні чутки – руйнують взаємини та соціальні зв’язки.

За інформаційністю розрізняють: абсолютно недостовірні, недостовірні, недостовірні з елементами правдоподібності, правдоподібні чутки.

За ступенем впливу на психіку людей чутки поділяють на такі, що:

• хвилюють громадську думку в цілому або певних груп людей, не зухвалі, без явно виражених форм асоціальної поведінки;

• викликають зухвалу антигромадську поведінку деякої частини певних соціальних груп;

• руйнують соціальні зв’язки і організаційно-управлінські стосунки між людьми, спричиняють зухвалі масові безладдя, паніку.

Інформація перетворюється на чутки, якщо вона:

• є значимою для об’єкта впливу;

• є зрозумілою її розповсюджувачу та тим, хто її сприймає;

• сприяє підвищенню соціального престижу людини, яка її передає.

Розглянемо форми психологічної війни.

Усне (звукове) віщання – це інформаційно-психологічний вплив, який здійснюють шляхом трансляції через звукові станції, установлені на військовій техніці та літаках, програм і повідомлень, що безпосередньо сприймаються населенням і військовослужбовцями противника.

Перевагами усного віщання є такі:

• висока оперативність;

• висока адресність аудиторії впливу;

• високий ступінь конкретності;

• не потребує спеціальних технічних засобів для сприйняття;

• можливість візуального контакту і зворотного зв’язку з об’єктом впливу;

• припускає використання музики та інших звукових ефектів.

Фактори, що знижують ефективність його впливу:

• бойові і природні шуми, погодні і кліматичні умови, інші завади, які може штучно створювати противник;

• обмеженість у просторі і часі;

• можливість виявлення і заглушення звуковіщальних засобів.

Основою віщання є програми – різноманітні тексти, що містять коротку, цікаву інформацію, прикрашену додатковими зовнішніми (звуковими або шумовими) ефектами. Підготування та організація їхньої трансляції досить непроста справа, що має свої закономірності.

За стилем викладення матеріалу програми поділяють на інформаційні, аналітичні та ультимативні.

За способами підготовки програми поділяють на: записи, прямі передачі, змішані передачі.

Програми усного віщання складаються з таких структурних елементів: сигнал про початок передачі, вступ, основний текст, кінцівка, сигнал про закінчення передачі.

Вплив за допомогою друкованих засобів здійснюють шляхом підготовки і видання друкованої продукції іноземними мовами, а також публікації матеріалів у засобах масової інформації своєї країни і держав-союзників. Ця форма психологічної війни має такі важливі особливості, як доступність, наочність, різноманітність, здатність впливати на різні групи об’єктів.

Основними видами матеріалів, що використовують при впливі друкованими засобами є листівки, газети, журнали, брошури, книги.

Листівка – це підготовлене в короткий термін інформаційно-пропагандистське друковане видання, що відрізняється невеликим обсягом, стислим викладенням та яскравим оформленням.

Залежно від змісту розрізняють інформаційні, аналітичні та спеціальні листівки.

Інформаційні листівки містять інформацію про яку-небудь подію, стан справ або дії конкретних людей. Для них характерний інформаційний стиль викладення, при якому відомості підбирають цілеспрямовано з різних джерел. Вплив на читача здійснюють не стільки за допомогою логічних аргументів, скільки на основі фактів.

Аналітичні листівки – найбільш поширений вид листівок. На відміну від інформаційних, їх відрізняє різноманітність матеріалу, не об’єднаного загальною темою. Аналітичні листівки роз’яснюють яку-небудь одну проблему. Вони обов’язково містять аргументовану тезу.

Листівки-документи з текстами урядових документів, офіційних заяв, розпоряджень, звернень командування до населення і військ противника. Їх відрізняє однозначність змісту. Вони можуть бути ксерокопіями оригіналів.

У маскувальних листівках зміст приховується за допомогою поліграфічного оформлення як у звичайних виданнях (періодичні, накази, інша службова документація).

Звернення та листи військовополонених або цивільних осіб містять виражені довірчим тоном і дохідливими словами відомості, добре знайомі або зрозумілі об’єктові психологічного впливу. Їхніми авторами найчастіше є особи, що мають авторитет у населення.

Листівки-перепустки є своєрідним документом із закликом до здачі в полон та конкретними гарантіями безпеки для осіб, що добровільно здалися.

Листівки-гасла містять лаконічні тексти з метою спонукати їх читачів до конкретних дій і вчинків.

Залежно від жанрового оформлення листівки поділяють на текстові й ілюстративні.

У текстових листівках головним є текст. Вони бувають публіцистичні та художні.

Зміст публіцистичних листівок має загальний характер і відрізняється гострим публіцистичним стилем.

У художніх листівках застосовують різні літературні жанри: вірші, прозу, пародії, драматургію, які впливають насамперед на почуття, настрій та стан людей. Такі листівки відрізняє сентиментальність. Вони розраховані на те, щоб викликати у адресата тугу за домівкою або почуття страху за своє життя.

Ілюстративною називають листівку, яка виготовлена за допомогою переважно наочних засобів. Її текст дозволяє глибше зрозуміти ідею художнього задуму. Відмінна риса таких листівок – їхня помітність та виразність.

Сукупність усіх шрифтових, графічних і ілюстративних елементів складає її структуру. Основними елементами структури аналітичних листівок є: заголовок, звернення, вступ, основний текст, кінцівка, підпис, ремарка, пропуск.

Заголовок коротко і ясно виражає основну ідею листівки. Його ціль – привернути увагу читача, викликати у нього бажання прочитати листівку. Заголовки можуть бути сформульовані як питання, твердження, гасла, прислів’я, крилаті фрази. Неприпустимими є стандартні, довгі і маловиразні заголовки.

Звернення – це позначення адресата листівки.

У вступі зазвичай вказують причини, що спонукали до написання листівки. Він привертає увагу читача, зацікавлює його, створює відповідний настрій. Іноді вступ може бути відсутнім (наприклад, у листівках у формі запитань – відповідей).

Основний текст листівки містить головну інформацію, тобто тезу і систему аргументів. Для досягнення необхідного ефекту має значення місце розміщення інформації у тексті. Краще сприймається інформація, що розташована наприкінці (кульмінація) або напочатку (антикульмінація) тексту.

Основний текст завершує кінцівка. У ній повторюють основну ідею листівки, подають висновки і гасла.

Під текстом повинні бути назва органу, що її випустив або підпис посадової особи. Це робить листівку більш переконливою.

Ремарку розміщують у верхній частині листівки. Нею можуть бути заклики типу: “Прочитай і передай іншому!” та ін.

Текст пропуску зазвичай розміщують внизу листівки, як правило, на зворотному боці. Його друкують мовою противника і своєю, після нього розміщують зображення державного герба. Пропуск друкують у листівках, призначених для військ противника на передньому краї або поблизу нього.

Газета – один з ефективних і поширених видів друкованої пропагандистської продукції. Їх видають органи психологічної війни переважно для населення звільнених від противника країн (районів), а також для військовополонених.

Брошура – поширений вид друкованої пропагандистської продукції. При достатній кількості засобів доставки її можна, як і листівку, розповсюджувати серед населення і військ противника. Перевагою брошур є більший обсяг, отже, є можливість докладно роз’яснити недостовірність аргументів противника. Брошури особливо зручні для викриття тез, що підкріплені формальною логікою або свідомо невірними статистичними даними, тому що їх необхідно спростовувати пункт за пунктом, цифру за цифрою.

Вплив за допомогою образотворчих засобів. У ході його використовують художньо оформлені плакати і транспаранти, фотостенди, стінні газети і карикатури, спеціальні виставки, карти, схеми та інші засоби наочності, наприклад, наклейки, сувеніри з відповідною символікою.

Вплив за допомогою радіо і телебачення здійснюють через штатні військові та цивільні, рухомі та стаціонарні радіо- і телепередавачі шляхом трансляції спеціальних радіопрограм і телепередач, а також входженням у мережі бойового управління і канали зв’язку противника через військові радіозасоби.

Перевагами радіомовлення є:

• сприйняття інформації за допомогою звуку як головного засобу вираження;

• імітація прямого спілкування;

• винятково висока оперативність доведення інформації;

• охоплення великої аудиторії;

• здійснення у будь-який час доби, за різних умов, у тому числі в бою;

• використання широкого діапазону жанрів.

Недоліками радіомовлення є:

• відсутність постійної готовності об’єкта впливу до прослуховування передач противника (заборона та можливі покарання за прослуховування);

• одноразовий характер прийому інформації (радіослухач на відміну від читача не може повернутися до переданого тексту);

• обмеження тривалості передач;

• необхідність наявності у адресата приймальної апаратури;

• можливість заглушування і пеленгування радіостанцій;

• наявність технічних засобів, що автоматично переводять радіоприймальні пристрої на запасні частоти або засекречені канали зв’язку.

Перевагами телебачення є такі:

• ефект присутності, що змушує вірити інформації, яку подають;

• показ конкретних епізодів бойових дій, фотодокументів, що пропагують міць і перевагу своєї зброї або показ прикладів вандалізму противника;

• можливість передавання факсимільним способом друкованих видань, у тому числі і листівок;

• можливість перегляду передач у громадських місцях, культурних центрах і таборах військовополонених.

Разом з тим телебачення має і недоліки:

• необхідність наявності спеціальних передавальних пристроїв, що відповідають за технічними характеристиками системам телебачення країн – об’єктів телепропаганди;

• під час бойових дій вплив, в основному, здійснюють на тил країни противника та військовополонених, а не на стройові підрозділи;

• схильність до радіоелектронних завад;

• складність процесу підготовки телевізійної передачі.

Отже, ефективність інформаційно-виховного впливу великою мірою залежить від уміння і своєчасності застосування всіх його способів і форм.