5.2. Основні засоби

Засоби праці (машини, обладнання, будинки, транспортні засоби) разом із предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утворюють засоби виробництва, які на рівні підприємства виступають як основні й оборотні засоби. 

Основні засоби представляють ту частину виробничих засобів, які у вигляді матеріальних (речових) цінностей беруть участь у процесі виробництва тривалий час (більше одного виробничого циклу чи календарного року) та зберігають при цьому свою натуральну (фізичну) форму.

Поряд із виробничими існують невиробничі основні засоби - майно соціального призначення. Це житлові будинки, дитячі та спортивні установи, їдальні, бази відпочинку й інші об'єкти культурно-побутового обслуговування працівників, які знаходяться на балансі підприємств і не здійснюють прямого впливу на виробничий процес. 

У залежності від виробничого призначення основні засоби поділяються на групи: 

• будівлі (виробничі корпуси, склади, контори, гаражі тощо);

• споруди (дороги, естакади, огородження й інші інженерно-будівельні конструкції, що створюють необхідні умови для здійснення процесу виробництва); 

• передавальні засоби (лінії електропередач, зв'язку, трубопроводи);

• машини і пристрої (силові машини й обладнання, робочі машини й обладнання, вимірювальні та регулюючі пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка);

• транспортні засоби (всі види транспортних засобів, у т.ч. міжзаводські, міжцехові і внутрішньоцехові;

• інструменти; 

• виробничий інвентар;

• господарський інвентар;

• інші основні засоби. 

У сукупності вони утворюють активну та пасивну частини основних засобів. До активної частини відносяться основні засоби, що беруть безпосередню участь у створенні продукції, а до пасивної – лише та їх частина, що створює сприятливі умови для виробництва продукції.

Співвідношення між окремими групами та частинами основних засобів характеризує їхню структуру, яка має важливе значення в організації виробництва. Найбільш ефективною для підприємств однієї галузі є та структура, де більша питома вага активної частини. 

На структуру основних виробничих засобів впливають такі фактори, як спеціалізація і концентрація виробництва, особливості виробничого процесу, рівень механізації й автоматизації, географічне розміщення підприємства й ін. 

Існує кілька видів вартостей основних засобів: 

• початкова (сума витрат на виготовлення чи придбання засобів, їх доставку від виробника, монтаж, зберігання та ін. аж до моменту їх введення в експлуатацію); 

• відновна (вартість основних засобів на момент їх останньої переоцінки); 

• ринкова чи комерційна (вартість основних засобів за угодами купівлі-продажу);

• балансова (вартість обліковування основних засобів на балансі підприємства, котра може бути початковою чи відновною);

• залишкова (різниця між балансовою вартістю основних засобів і сумою нарахованої амортизації); 

• ліквідаційна (вартість реалізації зношених і знятих з виробництва (списаних) основних засобів і їх окремих частин (наприклад, вартість брухту, двигуна тощо)). 

Основні засоби, що перебувають у власності підприємства, поступово зношуються. Розрізняють зношення: 

• фізичне (процес, який відбувається під впливом сил природи та власне процесу праці (стирання робочих органів, корозія металевих частин і конструкцій, гниття дерев'яних частин, вивітрювання тощо) і результатом якого є матеріальний знос основних засобів (абсолютне відхилення параметрів окремих складових основного засобу). Фізичне зношення знаходиться в прямій залежності від навантаження чи завантаження основних засобів, рівня організації виробництва, кваліфікації робітників і інших факторів. Його рівень може визначатися співвідношенням фактичного та нормативного термінів служби основних засобів. Для більш точного визначення рівня зношення проводиться обстеження технічного стану основних засобів). 

• моральне (невідповідність наявних на підприємстві конкретних основних засобів сучасним рівням аналогічної техніки чи технології її виготовлення, зниження економічної доцільності їх споживання). 

Існують такі форми відновлення техніко-економічних параметрів основних засобів: 

• просте:

• ремонт (поточний, середній, капітальний і відновний);

• модернізація (удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старінню і підвищенню техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва);

• заміна фізично зношених і технічно застарілих основних засобів. 

• розширене:

• технічне переозброєння (на якісно новому рівні) діючого підприємства;

• реконструкція та розширення;

• нове будівництво.