3.3. Організація управління підприємством

Управління являє собою централізований вплив на колектив людей із метою організації та координації їх діяльності в процесах виробництва та реалізації продукції (надання послуг). Необхідність управління пов'язана з розподілом праці на підприємстві. 

Головною задачею управління підприємством є забезпечення росту ефективності виробництва на основі постійного вдосконалення його технічного рівня, форм і методів управління, підвищення продуктивності праці як найважливіших умов отримання та нарощування доходів підприємства. 

В основі управління підприємством лежать принципи, під якими прийнято розуміти керівні норми та правила, що покладені в основу вирішення задач, пов'язаних із управлінням. У принципах виявляються найбільш стійкі ознаки об'єктивних закономірностей управління. 

Найважливішими принципами організації управління підприємством є: 

• цільова сумісність і зосередженість (полягає в створенні цілеспрямованої системи управління, орієнтованої на рішення загальної задачі – організації виробництва тієї продукції, яку зараз потребує споживач);

• безперервність і надійність(означає створення таких умов виробництва, при яких досягається стабільність і безперервність заданого режиму виробничого процесу);

• планомірність, пропорційність і динамізм(націлює систему управління на рішення не тільки поточних, але і довгострокових задач розвитку підприємства при допомозі довгострокового, поточного й оперативного планування);

• демократичний розподіл функцій управління(грунтується на методах і правилах суспільного поділу праці, у відповідності з якими за кожним функціональним підрозділом підприємства закріплюється визначена частина управлінської роботи. При цьому обов'язково дотримання наступних вимог: підготовка управлінського рішення і відповідальність за його реалізацію покладається на ту службу, що найкраще інформована про стан справ на відповідному об'єкті і більше всього зацікавлена в реалізації і високій ефективності прийнятого рішення);

• наукова обґрунтованість управління(виходить з того, що засоби і методи управління повинні бути науково обґрунтовані і вивірені на практиці. Його дотримання можливе тільки на основі безперервного збору, переробки й аналізу різної інформації (науково-технічна, економічна, правова тощо) з використанням новітньої техніки і математичних методів);

• ефективність управління(передбачає досягнення максимального результату при мінімізації споживання ресурсів);

• узгодженість особистих, колективних і державних інтересів(визначається суспільним характером виробництва);

• контроль і перевірка виконання прийнятих рішень(передбачає розробку конкретних заходів щодо усунення недоліків, що заважають виконанню поставлених завдань).

Відокремлений вид управлінської діяльності, що виникає на основі її розподілу всередині процесу управління, називають функцією управління. До загальних функцій управління підприємством відносяться:

• планування(формування мети управління, вибір шляхів і засобів досягнення цієї мети);

• організація(створення оптимальної структури управління та її подальший розвиток);

• контроль(система регулювання діяльності працівників по виконанню роботи визначеної кількості й якості).

Управління підприємством — це цілеспрямований вплив одних працівників, який направлений на інших. Способи такого впливу (на окремого працівника чи на окремий колектив), котрі направлені на досягнення цілей підприємства, називаються методами управління. Розрізняють такі методи управління:

• економічні (реалізують матеріальні інтереси участі працівників у процесах, які проходять на підприємстві. Одним із найбільш поширених у практиці управління є метод економічного стимулювання, коли формування прибутків підприємства та доходів кожного працівника залежить від особистого вкладу останнього);

• організаційно-розпорядчі чи адміністративні (базуються на мотивах примусового впливу на людей через використання організаційних відносин і адміністративної влади керівництва);

• соціально-психологічні (базуються на мотивах соціальної поведінки працівників: змістовність праці, можливості для прояву ініціативи, моральне заохочення, суспільне визнання тощо).

ЧАСТИНА ІІ. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

НА ПІДПРИЄМСТВІ