3.2. Структура управління підприємством

Для того, щоб будь-яке підприємство могло успішно функціонувати, досягати періодично встановлюваних цілей, реалізовувати покладену на нього місію, необхідним є наявність функціонально поєднаних управлінських підрозділів. В управлінській науці та практиці цю сукупність взаємопов’язаних підрозділів прийнято називати організаційною структурою управління.

Управління підприємством може бути представлене в єдності двох підсистем — підсистема, яка керує, і підсистема, яка потребує керування, тобто суб'єкта та об'єкта управління. Виділення цих двох підсистем у цілісній системі, якою є підприємство, зумовлене об'єктивно існуючим на ньому поділом праці.

Між підсистемами та окремими елементами в підсистемах управління існують зв'язки, які можна підрозділити на: 

1) лінійні зв'язки виникають між підрозділами різних рівнів управління, коли один керівник адміністративно підлеглий іншому (директор - начальник цеху - майстер); 

2) функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують визначені функції на тих рівнях управління, між якими не існує адміністративного підпорядкування (начальник планового відділу - начальник цеху); 

3) міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами одного рівня управління (начальник основного цеху - начальник транспортного цеху). 

Відомі кілька типів організаційних структур управління: 

• лінійне управління- найбільш спрощена система, між елементами якої існує тільки одноканальна взаємодія: кожний підлеглий має лише одного керівника, що одноосібно віддає розпорядження, контролює і керує роботою виконавців. Перевагами лінійного управління є оперативність, чіткість взаємин, несуперечність команд, високий рівень відповідальності керівників, низький рівень витрат на утримання управлінського персоналу. Враховуючи те, що керівник не може бути універсальним фахівцем і враховувати всі сторони діяльності складного об'єкта, лінійне управління використовується на малих підприємствах з найпростішою технологією виробництва чи у нижчих ланках великих підприємств (наприклад, на рівні бригади, виробничої дільниці).

• лінійно-штабне управліннявикористовується в управлінні цехами та відділами. Єдиноначальність зберігається, однак керівник готує рішення, накази і завдання для виконавців за допомогою штабних фахівців, які здійснюють збір інформації і її аналіз, розробляють проекти необхідних розпорядчих документів.

• функціональне управлінняпередбачає поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління, що дозволяє розосередити адміністративно-управлінську роботу і доручити її найбільш кваліфікованим працівникам. Однак, це приводить до необхідності складних погоджень між функціональними службами при підготовці управлінських документів, знижує оперативність роботи, подовжує терміни прийняття рішень.

У господарській практиці найчастіше зустрічається змішаний тип управління, тобто поєднання перерахованих вище типів організаційних структур управління на різних рівнях управління підприємством.