4.2. Виробничий цикл і його характеристики
Календарний період від запуску вхідних матеріалів в основне виробництво до отримання готової продукції називається виробничим циклом. Залежно від виду продукції він вимірюється у роках, днях, годинах, хвилинах тощо. Цей параметр виробничого процесу є одним із найважливіших показників для розрахунку строків запуску продукції у виробництво, потужності виробничих підрозділів, об’ємів незавершеного виробництва тощо.
Виробничий цикл складається:
робочий час (час виробництва), який включає:
тривалість технологічних операцій або природних процесів (час, протягом якого відбувається механічний, хімічний, фізичний або інший впливи на предмети праці, у результаті чого досягаються зміни в їх формі, розмірах і фізико-хімічних властивостях);
тривалість допоміжних операцій або технологічного обслуговування виробництва (час, який затрачається на міжцехові та внутрішньоцехові переміщення предметів праці, контроль, пакування, маркування тощо);
перерв, які підрозділяють на:
регламентовані (входять до складу кожного циклу, якщо вони викликані очікуванням нагромадження партії виробів для передачі її на наступну технологічну операцію чи тимчасовою зупинкою в роботі через різну тривалість суміжних технологічних операцій);
нерегламентовані (пов'язані з простоєм обладнання та робітників через непередбачені режимом роботи організаційно-технічні причини (затримка сировини, матеріалів, поломка обладнання) і тому у виробничий цикл вони включаються у вигляді поправочного коефіцієнта чи взагалі не враховуються).
Основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, що складає технологічний цикл (Тц):
де n - кількість предметів у партії; t - тривалість обробки одного предмета; Kм - кількість робочих місць, на яких виконується дана операція.
Предмети праці в процесі виробництва можуть переміщатися паралельно і послідовно. Тривалість циклу найменша при рівнобіжному русі предметів праці, а найбільша - при послідовному.
4.3. Методи організації виробництва
Залежно від виду виробництва, об’ємів випуску продукції, її складності та матеріаломісткості застосовується відповідний метод організації виробництва. Метод організації виробництва — це спосіб виконання виробничого процесу, що передбачає застосування сукупності певних заходів і прийомів. При характеристиці методу організації виробництва особливо важливим є взаємозв’язок послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання та ступінь неперервності виробничого процесу.
Існує два основні методи організації виробництва: потокове і непотокове виробництво.
Непотоковий метод використовується переважно в одиничному та серійному виробництвах. Йому властиві такі ознаки:
робочі місця розміщуються однотипними технологічними групами без зв'язку з послідовністю виконання операцій;
на робочих місцях оброблюються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці;
предмети праці переміщуються в процесі обробки складними маршрутами, часто створюючи значні перерви між операціями.
В умовах одиничного виробництва непотоковий метод застосовується у формі одинично-технологічного методу (оброблювані предмети праці не повторюються). У серійному виробництві непотоковий метод приймає дві форми:
партіонно-технологічний метод (предмети праці проходять обробку партіями, що періодично повторюються);
предметно-груповий метод (уся сукупність предметів праці розділяється на технологічно подібні групи).
Потокове виробництво є найбільш ефективним, тому що забезпечує чітко погоджене виконання всіх операцій технологічного процесу в часі та просторі. Воно характеризується такими основними ознаками:
робочі місця розміщуються у чіткій відповідності з послідовністю технологічного процесу;
за групою робочих місць закріплюється обробка або складання виробу одного чи обмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібних предметів;
предмети праці переміщуються з операції на операцію поштучно чи невеликими транспортними партіями з мінімальними перервами за допомогою транспортера (конвеєра).
Потоковий метод характерний для масового та крупносерійного виробництва.
Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, тобто ряд взаємозалежних робочих місць, розташованих у порядку послідовності виконання технологічного процесу й об'єднаних загальною для всіх нормою продуктивності, яку визначає ведуча машина потоку.