Питання для самостійної підготовки і обговорення на практичному занятті

1. Основні вимоги до організації економічного аналізу.

2. Основні етапи проведення економічного аналізу. Планування ана­літичної роботи.

3. Вимоги до раціонального потоку інформації.

4. Методи перевірки та обробки джерел інформації.

5. Узагальнення і оформлення результатів аналізу.

6. Значення, зміст, завдання, особливості проведення та джерела ін­фор­мації попереднього (перспективного), оперативного та поточ­но­го (ретроспективного) аналізу.

7. Просторові форми економічного аналізу (внутрішньо­господар­ський, міжгосподарський та галузевий); їх завдання, організація, вико­нав­ці і особливості проведення.

8. Функціонально-вартісний аналіз: принципи організації та послі­дов­ність проведення.

9. Комплексна порівняльна оцінка результатів діяльності під­при­єм­ства методами сум, суми місць, відстаней.

Теми рефератів

1. Комплексний економічний аналіз: сутність, послідовність прове­дення і виконавці.

2. Мінімізація витрат як предмет дослідження функціонально-вар­тісного аналізу.

3. Розвиток нових видів аналізу у період трансформації ринкових відносин.

4. Економічна діагностика як метод оцінки результативності управ­лін­ських рішень.

5. Стратегічний аналіз як метод передбачення та визначення нас­лід­ків стратегічних рішень.

6. SWOT-аналіз та його роль у прийнятті стратегічних рішень.

Література: 1; 2; 3; 5; 8; 9; 15; 18.

Методичні рекомендації до самостійного вивчення теми

Економічний аналіз як наука, що всебічно досліджує господарську діяльність у межах від окремого робочого місця до галузі народного господарства, розрізняється за спрямованістю, задачами, методами, об’єктами вивчення і т. д. В процесі вивчення теми студенту необ­хідно не тільки ознайомитися із класифікацією видів економічного аналізу, але й дати повну характеристику кожного виду, виходячи з його ролі в управлінні виробництвом, з’ясувати зміст, цілі, задачі, відмінності в інформаційній базі та організації окремих видів аналізу, а також основні напрямки їх розвитку у майбутньому.

При вивченні методики проведення порівняльного аналізу, слід звер­нути увагу на групу методів, пов’язаних з комплексним порів­няльним аналізом, тобто проведенням порівняльної оцінки одночасно за декількома показниками по декількох підприємствах чи за ряд періодів. Необхідність в такому розрахунку на практиці виникає при визначенні рейтингу підприємства, наприклад, при виборі найбільш привабливого об’єкта для інвестування. Така оцінка здійснюється на основі даних, що попередньо були перетворені у відносні одиниці виміру (темпи росту або ступені виконання планів, зручніше у коефі­цієнтній формі, а не в процентному вираженні) та представлені у матричній формі. Перехід до відносної форми вираження дозволяє проігнорувати різницю у масштабах діяльності підприємств та робить можливим порівняння різнорідних показників з різними одиницями виміру. Для уніфікації вихідної інформації всі показники матриці по­винні мати одну направленість (тобто однозначно повинно оціню­ватись або їх зростання, або зменшення). Якщо первинні показники мають різну направленість, то слід штучно, шляхом розрахунку обер­нених відносних показників, привести їх до однакової направленості. Так, якщо одночасно здійснюється оцінка за показниками обсягу ви­робництва і суми витрат, то в першому випадку розраховується пря­мий показник (наприклад, темп росту – як відношення значення звітного періоду до базисного), а в другому – обернений (відношення базисного періоду до звітного).

Порівняння здійснюється на основі узагальнюючого показника комп­лексної оцінки. Найпоширенішими способами отримання такого показника є методи сум, суми місць (бального оцінювання), відстаней.

Метод сум оснований на визначенні показника комплексної оцінки для кожного із аналізованих підприємств () шляхом визначення підсумків результатів їх діяльності по порівнюваних показниках:

(1.3.1)

де – значення i-го показника j-го підприємства у вихідній матриці.

Відповідно, чим вищим є значення показника, тим вищим буде і місце підприємства у рейтингу.

Метод суми місць (бального оцінювання)ґрунтується на визначенні місця кожного із підприємств по кожному показнику. Показник комп­лексної оцінки визначається як загальна сума місць кожного під­приємства. Найвищим у рейтингу буде підприємство, у якого ве­ли­чи­на комплексної оцінки буде найменшою.

Метод відстанейоснований на тому, що показник комплексної оцінки повинен враховувати не лише абсолютні значення порів­ню­ваних показників, але і їх близькість до кращих значень – еталонів. Термін «підприємство-еталон» застосовується до деякого умовного підприємства, у якого ступінь виконання плану(або темп росту) за по­рівнюваними показниками відповідає найвищим із досягнутих по даній сукупності показників.

Для розрахунку величини показника комплексної оцінки цим мето­дом зручно скористатись наступною математичною аналогією. Кожне підприємство розглядається як точка в n-вимірному евклідовому про­сторі, координати якої відповідають величинам порівнюваних показ­ників. Тоді відстань від точки будь-якого з аналізованих підприємств до точки-еталона буде характеризувати місце підприємства в даній сукупності і може прийматись за величину показника комплексної оцінки, яка визначається за формулою:

(1.3.2)

де – значенняi-го показника у підприємства-еталона.

Незалежно від виду аналізу його результат багато в чому визна­ча­ється повнотою та якістю інформації про обраний об’єкт дослідження. В економічній літературі можна зустріти різні класифікації джерел інформації. Студент має з’ясувати, що включає нормативна, планова, облікова та позаоблікова інформація, за якими ознаками класифікують джерела інформації.

До основних вимог, що висуваються до якості інформації, від­но­сять повноту, достовірність, порівнянність у часі і просторі, взаємо­зв’язок елементів, узгодженість, безперервність оновлення. Відпо­від­ність економічної інформації цим вимогам досягається шляхом її всебічної перевірки та первинної обробки, послідовність та порядок проведення яких необхідно детально вивчити.