Тема 4. Витрати виробничих підприємств і конкурентна пропозиція на ринку

Для того, щоб підприємство було конкурентоспроможним на рин­ку, йому необхідно постійно вкладати капітал у подальший економіч­ний розвиток, нарощувати масштаби виробництва.

Кількість використаних підприємством засобів виробництва зале­жить від їх віддачі або продуктивності. Продуктивність виробництва підлягає дії закону убуваючої віддачі.

Цей закон формулюється так: не можна довільно збільшувати кіль­кість перемінного фактору виробництва (сировини, матеріалів, робо­чої сили) на одиницю постійного фактору (виробничої потужності), бо на певному етапі віддача від нього скоротиться, а потім і припиниться.

Згідно з цим законом підприємству вигідно розширювати викори­стання ресурсів до тих пір, поки кожен додатковий ресурс буде збіль­шувати його доход у більшій мірі, аніж витрати.

Приріст доходу підприємства за рахунок додаткової одиниці дано­го ресурсу називається граничною доходністю ресурсу.

Приріст витрат за рахунок введення додаткової одиниці перемін­ного ресурсу називається граничними витратами ресурсу.

Відповідно до цих положень підприємство буде прибутково збіль­шувати кількість ресурсів до точки, де граничні витрати дорівнюють граничним доходам.

У цій темі слід також розглянути позитивний і негативний ефекти зростання масштабів виробництва.

 

Література: 5, с. 5-8; 10, с. 28-44; 18, с. 313-336; 21, с. 29-34; 22, с. 53-66; 23, с. 66-74; 25, с. 34-48.

 

Тема 5. Аналіз і планування витрат на виробничому підприємстві

Планування – один із елементів управління, який включає вста­новлення мети підприємства та її підрозділів у формі визначення ви­робничих завдань і вибір шляхів їх досягнення. Плани конкретизу­ються у кошторисах, які включають вартісну оцінку матеріальних і трудових ресурсів, що використовуються. Так, кошторис витрат скла­дається як план очікуваних витрат. Кошторис перспективних доходів встановлює плановані надходження і витрати майбутнього періоду. Виробничий план і кошторис витрат на виробництво продукції пока­зує плановані рівні запасів, кількість одиниць продукції, яку підпри­ємство планує виготовити і собівартість різних видів ресурсів, які бу­дуть використані на виконання виробничих планів. Окрім вказаного, в кожному кошторисі закладена можливість здійснення контролю шля­хом порівняння фактичних витрат із запланованими, визначення від­хилень та їх аналіз.

У процесі планування вирішуються такі завдання:

•     розрахунок вартості ресурсів, необхідних для виробництва про­дукції;

•     визначення загального обсягу витрат на виробництво;

•     підрахунок собівартості виробництва кожного виду продукції.

Планований обсяг витрат розраховується виходячи із передбаченої структури (номенклатури й асортименту) продукції та обсягу її вироб­ництва.

Завдання планування вирішується шляхом техніко-економічних розрахунків. При цьому використовують матеріальні технічні норми, нормативи праці та інші параметри виробничого процесу, які фік­суються в технічній документації, а також враховуються економічні умови виробничої діяльності: систему оплати праці, ціни ресурсів, нормативи платежів тощо.

Відшукати оптимальний баланс між витратами і якістю можна тіль­ки шляхом інженерно-економічних розрахунків, використовуючи при цьому функціонально-вартісний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) є ефективним засобом ви­явлення надлишкових витрат на продукцію і приведення їх до певних характеристик якості продукції. При вивченні даної теми курсу слід ознайомитися із завданнями та особливостями цього аналізу.

 

Література: 10, с. 44-50; 11, с. 120-124; 17, с. 130-137; 20, с. 43-55; 21, с. 14-19; 22, с. 29-39, 148-153; 27, с. 167-219; 28, с. 308-318.