Тема 2. Економічна сутність витрат

У різних літературних джерелах наводяться відповідно й різні ви­значення витрат підприємства.

У загальному понятті витрати (собівартість продукції (робіт, по­слуг) – це вартісна оцінка використаних у процесі виробництва і реалі­зації продукції (надання послуг, виконання робіт) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, електроенергії, основних фондів, трудо­вих ресурсів, а також інших видів ресурсів (фінансових та інформацій­них).

У виробничому обліку термін витрати визначається як показник минулої або майбутньої спроможності поступитися економічними ре­сурсами в інтересах досягнення певної мети.

З метою ефективного управління, обліку (кошторису) витрат на практиці застосовують різні ознаки їх класифікації.

За значенням витрат у системі управління розрізняють виробничі і невиробничі витрати.

Виробничими називаються витрати, пов’язані безпосередньо з ви­робничою діяльністю підприємства. Вони діляться на три групи: прямі витрати на матеріали, прямі витрати на робочу силу і заводські на­кладні витрати.

Вартість прямих витрат на матеріали разом з вартістю прямої праці утворюють основну собівартість.

Прямі витрати праці та заводські накладні витрати разом назива­ються конверсійними витратами або витратами на переробку.

Невиробничі витрати діляться на торговельні, загальні і адміністра­тивні. Торговельні витрати пов’язані зі здійсненням продажу і поста­чанням продукції (витрати на рекламу, виплату комісійних). Загальні та адміністративні витрати мають на меті здійснення загально­госпо­дарських і адміністративних функцій (заробітна плата керівни­кам, фа­хівцям, судові витрати).

За можливістю регулювання розрізняють регульовані і нерегульо­вані витрати.

Витрати вважаються регульованими тоді, коли їх розмір встано­влюється керівником функціонального підрозділу і їх рівень у значній мірі підлягає впливу менеджера.

Нерегульованими називаються витрати, які не підлягають впливу на даному рівні управлінського контролю.

Всі перемінні витрати, такі як прямі матеріали, пряма праця, пе­ре­мінні накладні витрати, звичайно розглядаються як регульовані ме­не­джером функціонального підрозділу. З іншого боку, постійні витрати, такі як витрати на амортизацію обладнання підприємства, не можуть бути регульовані керівником функціонального підрозділу, оскільки він не володіє повноваженнями по закупівлі обладнання.

 

Література: 6, с. 8-14; 11, с. 112-122; 16, с. 84-99; 21, с. 14-23; 22, с. 20-29.

 

Тема 3. Методи кошторису (обліку) витрат на виробництві

У процесі виробництва з метою обліку витрат застосовують два види кошторису витрат:

1. 1)  позамовний кошторис витрат;

2. 2)  попроцесний кошторис витрат.

Позамовний облік виробничих витрат акумулює витрати по окре­мих роботах, підрядах або замовленнях. Такий метод кошторису за­стосовується тоді, коли продукція виготовляється окремими партіями, або коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовника.

З метою реєстрації різних виробничих витрат для обліку неза­вер­шеного виробництва на підприємстві використовується такий доку­мент, як відомість кошторису витрат по замовленню і видах робіт. Для кожного окремого замовлення складається окрема відомість, в якій акумулюються витрати по окремих матеріалах, прямій праці і завод­ських накладних витратах, що відносяться на це замовлення по мірі його просування через процес виробництва.

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на особливості врахування витрат при позамовному кошторисі.

Попроцесний кошторис зручний для тих підприємств, які виготовля­ють однорідну продукцію, здійснюючи низку взаємопов’язаних опера­цій або процесів.

І оскільки питома собівартість при попроцесному кошторисі є се­редній показник, то й сама система попроцесного кошторису потребує меншої кількості облікових операцій, ніж позамовна система. Тому багато підприємств переважно користується системою попроцесного кошторису. Але звичайно вибір того чи іншого методу кошторису в значній мірі залежить від особливостей виробничого процесу і видів виробничої продукції. І якщо витрати на виробництво різних виробів значно відрізняються один від одного, то застосування попроцесної системи кошторису не зможе забезпечити отримання адекватної ін­формації, тому доцільніше використати метод позамовного коштори­су. Деякі підприємства можуть використовувати і змішаний варіант обліку витрат.

У даній темі слід також з’ясувати особливості попроцесного кош­торису витрат, етапи обліку витрат, переваги та види переміщень про­дукції при ньому.

 

Література: 8, с. 14-18; 10, с. 21-28; 14, с. 99-112; 17, с. 148-156; 21, с. 23-29; 22, с. 43-53; 24, с. 66-84; 27, с. 29-56.