4. Договори про виконання робіт і надання послуг

Договори про виконання робіт (договори підрядного типу) слід відрізняти від договорів про надання послуг. Договір про надання послуг – це договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (перевезення, зберігання, доручення, комісія, управління майном, страхування та ін.). Договори обох типів використовуються у діяльності кооперативних організацій.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України) [7]. За цим договором кооперативна організація може виступати як замовником, так і виконавцем пев­них робіт. Відносини за договором підряду регулюються ЦК України та ГК України й іншими нормативно-правовими актами.

У сфері побутового обслуговування населення підприємствами споживчої кооперації широко застосовується договір побутового підряду, за яким підрядник, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 865 ЦК України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦК України). У ГК України [6, ст. 317-324] врегульовано підрядні відносини у капітальному будівництві.

Кооперативні організації з метою розроблення того чи іншого науково-технічного досягнення та його впровадження в процесі господарювання укладають договори з іншими організаці­ями й підприємствами.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її [7, ст. 892]. Ст. 331 ГК України передбачена можливість укладення договору на створення і передачу науково-технічної продукції, який має аналогічний зміст [6].

Від цих договорів слід відрізняти ліцензійний договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог закону [7, ст. 1109].

З числа договорів про надання послуг, що їх укладають кооперативні організації, поширення мають договори перевезення вантажу, пасажирів, багажу, транспортного експедирування, зберігання, доручення, страхування, комісії та ін.

Так, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України). У сфері кооперативної роздрібної торгівлі суб'єктами цього договору є, з однієї сторони, комі­сійний магазин, що входить у систему кооперативної торгівлі, а з другої, як правило, громадянин, який здає на продаж магазину за винагороду належні йому товари. Якщо магазин не є юридичною особою, то стороною виступає кооперативна організація. Досить часто комітентом виступають сільськогосподарські кооперативи, коли вони здають на комісію сільськогосподарську продукцію. Договір комісії на продаж сільсько-господарської продукції регулюють ЦК України та внутрішньо-кооперативні нормативні акти.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України [7], ст. 354 ГК України [6]).

Транспортні договори – це такі господарські договори, які спрямовані на організацію та/або забезпечення перевезень вантажів та надання інших транспортних послуг учасникам господарських відносин. Найбільш поширеними видами транспортних договорів у сфері господарювання є: договори перевезення вантажів; договір транспортного експедирування; договори на подачу і прибирання вагонів; договори на експлуатацію залізничної під'їзної колії; договори буксирування; договір чартеру (фрахтування); договори каботажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 909 ЦК України [7] договором перевезення вантажу є договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (вантажо-відправником) вантаж до пункту призна­чення в установлений законодавством чи договором строк та видати його упо­вноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування (ст. 316 ГК України [6], ст. 929-935 ЦК України [7]) одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визна­чених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. На експедитора можуть покладатися, зокрема, такі обов'язки: укладання від свого імені або від імені клієнта договору/договорів пере­везення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажів; надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Глосарій: зобов'язання, правочин, односторонній правочин, договір, цивільно-правовий договір, господарський договір, чинність правочину, істотні умови договору, консенсуальний договір, реальний договір, заходи забезпечення виконання зобов'язань, неустойка, штраф, пеня, застава, іпотека, односторонній договір, двосторонній договір, публічний договір, господарсько-торговельна діяльність, договір купівлі-продажу, договір роздрібної купівлі-продажу, договір поставки, договір контрактації, договіор закупки сільськогосподарської продукції у населення, біржовий контракт, договір найму (оренди), договір лізингу, договір підряду, договір перевезення, договір комісії, договір страхування, кредитний договір, договір про спільну діяльність.

Лекційне заняття

План

1. Договірні відносини кооперативних організацій та їх правове регулювання.

2. Загальні положення договірного права.

3. Договірні відносини кооперативних організацій у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Семінарське заняття

Питання для обговорення

1. Поняття та класифікація договорів. Ознаки і види господарських договорів.

2. Зміст і форма договору.

3. Порядок укладання, зміни та припинення договорів. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними та неукладеними.

4. Виконання договірних зобов’язань. Способи забезпечення належного виконання договірних зобов’язань.

5. Договірні відносини кооперативних організацій у сфері господарсько-торговельної діяльності (роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, майновий найм (оренда), лізинг).

6. Договірні відносини кооперативних організацій у сфері виконання робіт і надання послуг (підряд, перевезення, доручення, комісія, схов, страхування).

Питання самостійного вивчення:

1. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань.

2. Правове регулювання кредитних відносин кооперативних організацій (позика, кредит, банківський вклад).

3. Договори про спільну діяльність кооперативних організацій.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Дати відповідь на контрольні питання.

1. Назвіть сфери застосування договорів у діяльності кооперативів та кооперативних об’єднань.

2. Як співвідносяться поняття «договір» і «правочин»?

3. У чому полягає відмінність між цивільно-правовими та господарськими договорами?

4. Додержання яких законодавчих вимог є необхідним для чинності (дійсності) договору?

5. У якій формі можуть вчинятися догвори за участю кооперативних організацій?

6. Які умови становлять зміст договору?

7. З якого моменту договори вважаються укладеними?

8. У чому полягає процедура укладення господарського договору?

9. Які засоби (заходи) забезпечення виконання зобов’язань передбачені законодавством?

10. На які типи (групи) поділяють цивільно-правові (господарські) договори?

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

4. Виконати завдання:

4.1. Письмово пояснити як співвідносяться поняття «односторонній правочин» і «односторонній договір».

4.2. Письмово порівняти договір поставки і договір роздрібної купівлі-продажу.

4.3. Розв’язати ситуаційне завдання:

Підприємство споживчої кооперації уклало договір купівлі-продажу належного йому на праві господарського відання складського приміщення, яке вже понад три роки не використовувалося за призначенням через відсутність господарської потреби. Згоди засновників підприємства на відчуження об’єкта нерухомості одержано не було.

Дайте правову оцінку ситуації.

4.4. Письмово встановити відмінності між установчим договором кооперативного об’єднання, укладеним згідно зі ст 32 Закону України «Про кооперацію», і договором простого товариства (ст. 1132 ЦК України).

5. Розв’язати тести:

5.1. Як дію особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, український законодавець визначив:

а) зобов’язання;

б) правочин;

в) договір;

г) правопорушення.

5.2. Як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, український законодавець визначив:

а) зобов’язання;

б) правочин;

в) договір;

г) угоду.

5.3. З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, вважаються укладеними договори:

а) реальні;

б) консенсуальні;

в) усні;

г) письмові.

5.4. З моменту передання певного майна або вчинення певної дії, передбаченої законодавством, вважаються укладеними договори:

а) реальні;

б) консенсуальні;

в) усні;

г) письмові.

5.5. Договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, називається:

а) одностороннім;

б) публічним;

в) реальним;

г) консенсуальним.

5.6. Договір позики належить до договорів про:

а) передачу майна у власність;

б) передачу майна у тимчасове користування;

в) виконання робіт;

г) надання послуг.

5.7. Договір, за яким продавець, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, називається договором:

а) купівлі-продажу;

б) поставки;

в) контрактації;

г) лізингу.

5.8. Договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору, називається договором:

а) купівлі-продажу;

б) поставки;

в) контрактації;

г) лізингу.

5.9. Договір, за яким одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а друга сторона зобов'язується повернути першій стороні таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, називається договором:

а) оренди;

б) майнового найму;

в) позики;

г) позички.

5.10. Договір, за яким одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, називається договором:

а) підряду;

б) доручення;

в) контрактації;

г) лізингу.

Література: 1-7, 28, 30, 39, 40, 46, 108.