Тема 6. Право власності в кооперації та його правовий захист

1. Поняття права кооперативної власності: доктринальний зміст і законодавче втілення

Право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України) [7].

Право власності розглядають: 1) в обєктивному аспекті – як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном (інститут права власності); 2) в субєктивному аспекті – як сукупність повноважень власника щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право приватної власності фізичної особи на майно належить до речового права. В разі передачі права власності на майно юридич­ній особі для спільної діяльності фізична особа набуває право вимоги на частку майна. За цивільним законодавством право вимоги нале­жить до зобов'язального права. У разі виходу із юридичної особи фізична особа має право вимагати виділення належної їй частки майна.

Первинне формування майна кооперативних орга­нізацій здійснюється за рахунок майнових внесків осіб – членів коопе­ративу. Майно, сформоване за рахунок членських внесків, тобто за рахунок приватної власності, належить на праві власності кооперативу як юридичній особі. Таким чином, власність кооперативу як юридичної особи – це власність приватна, але це особливий вид приватної власності. Ця особливість полягає в тому, що суб'єктом права власності в даному випадку виступає не пайовик, за рахунок майна якого сформована влас­ність кооперативу, а кооператив в цілому, який в цивільно-правових відносинах виступає від свого імені як юридична особа.

Законодавство колишнього СРСР передбачало державну, колгоспно-кооперативну форму власності, власність профспілко­вих та інших громадських організацій, а також особисту власність. Приватна власність законодавством не визнавалась.

Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. (нині він не чинний) визна­валась державна, колективна та індивідуальна (особиста і приватна власність). У 1992 р. до Закону були внесені зміни, за якими слова «індивідуальна власність» були замінені словами «при­ватна власність». До об'єктів права колективної власності Закон відніс майно кооперативу (ст. 24), колективного підприємства, господарського товариства та інших колективних суб’єктів.

У Законі «Про споживчу кооперацію» 1992 р. записа­но, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності [4, ст. 9]. Вона складається з власності споживчих товариств, спі­лок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності.

У Законі «Про сільськогосподарську кооперацію» 1997 р. [5] фо­рми власності кооперативів та їх об'єднань не визначені (статті 20, 26). В ст. 20 Закону перелічені об'єкти, які можуть бути у власності кооперативу, а в ст. 26 записано, що об'єднання є власником майна, добровільно переданого йому членами об'єднання, а також набутого внаслідок своєї діяльності та на інших підставах, не заборонених законом.

У Законі «Про кооперацію» 2003 р. [2] фо­рма власності кооперативів та їх об'єднань також не визначена.

Конституція України 1996 р. спеціально не закріплює форми власно­сті, хоча в ній йдеться про державну і комунальну власність, а також гарантується приватна власність. Всі форми власності в Україні за Конституцією є рівноправними. Колективну форму власності Основний Закон взагалі не згадує. Така позиція поділяється пе­реважною більшістю сучасних учених, оскільки поняття «колективна власність» і його суб'єктний склад піддавалося неодноразово гострій критиці.

Цивільний кодекс України 2003 р. не встановлює форм власності, а лише закріплює одне право власності, у якого можуть бути різні суб'єкти (статті 324-327): Український народ, держава, територіальні громади, приватні особи (фізичні та юридичні).

Господарський кодекс України 2003 р. на відміну від Цивільного кодексу визнає колективну форму власності. У ч. 1 ст. 63 ГК України [6] залежно від форми власності розрізняються підприємства таких видів: приватні; підприємства колективної власності (до них належать і кооперативні підприємства); комунальні та державні підприємства, а також підприємства, засновані на змішаній формі власності.

З усього наведеного можна зробити висновок, що право коо­перативної власності можна розглядати як один з видів права приватної власності (право недержавних юридичних осіб, сформоване із приватної власності фізичних та інших недержавних юридичних осіб), а також як право колективної власності.