4. Кооперативні правовідносини, їхні зміст і види. Суб’єкти кооперативних правовідносин

Правові відносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії субєктивних прав і юридичних обовязків, що забезпечуються державою.

Кооперативні правовідносини є особливим видом суспільних відносин, які виникають на базі врегульованих правом кооперативних (членських, майнових, договірних, виробничо-господарських, трудових, управлінських та ін­ших внутрішньокооперативних) відносин і є їх юридичним вираженням.

Структуру правовідносин становлять такі елементи: субєкти, обєкти, зміст правовідносин.

Правові відносини мають матеріальний і юридичний зміст:

• юридичний – це суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін відносин;

• матеріальний (фактичний) – це сама поведінка (діяльність) учасників суспільних відносин, яка підлягає правовому регулюванню і в якій реалізуються суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін відносин.

Об'єкт правовідносин – це ма­теріальні або нематеріальні блага, заради одержання або використання яких встановлюються права і обов’язки учасників правовідносин.

Суб'єкт правовідносин – це учасник правовідносин, який виступає як носій суб’єктивних прав і юридичних обов'язків. Суб’єктами кооперативних правовідносин виступають члени кооперативу, кооперативи різних типів і видів, кооперативні об’єднання, а також підприємства й інші організації, створені кооперативами та/або їх об’єднаннями на підставі законів про кооперацію.

Попри існування деяких доктринальних проблем у трактуванні правової природи кооперативу, теоретичний доробок вітчизняних і зарубіжних учених дозволяє окреслити коло найсуттєвіших ознак, що її характери­зують:

– кооператив як самостійний суб’єкт права є юридичною особою, що за видовою належністю є об’єднанням осіб, за порядком створення – юридичною особою приватного права, а за організаційно-правовою формою – товариством неприбуткового (некомерційного) типу;

– правоздатність кооперативу є спеціальною (статутною), що зумовле­но договірним порядком його створення особами, які зобов’язуються спільно діяти на умовах, передбачених статутом кооперативу;

– кооператив як об’єднання осіб, а не капіталу створюється на осно­ві членства, яке є особистим (персональним), добровільним і від­критим;

– важливою рисою кооперативу, зумовленою його соціальною приро­дою, є рівноправність членів, яка реалізується як у господарському використанні кооперативу, так і у сфері управління його справами, і є найбільш повною у разі, коли в законодавстві й статутах коопера­тивів закріплюється принцип, згідно з яким кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від розміру свого майнового внеску;

– рівноправність членів кооперативу є основою демократичного за своїм характером управління і контролю в кооперативі, що пе­редбачає виборність органів кооперативного самоврядування, їх звітність і т. ін.;

– головною метою діяльності кооперативу є задоволення економіч­них, соціальних і культурних потреб його членів;

– у зв’язку з цим кооператив утворюється для провадження насампе­ред господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг тощо) або організації праці своїх членів;

– господарським змістом діяльності кооперативів зумовлена майнова участь їх членів; пайовий характер майна кооперативу поєднується з такою його рисою, що відрізняє кооперативи від інших суб’єктів господарювання, як обмеження виплат частини доходу на пай;

– поряд з обмеженням виплат на паї, сприяти реалізації специфічної мети кооперативної діяльності повинен і спосіб розподілу доходів між членами кооперативу: він здійснюється незалежно від розміру пайового внеску члена кооперативу й визначається наслідками пра­ці та тих господарських операцій, які здійснили через кооператив його члени;

– з головною метою діяльності кооперативу і двома попередніми ознаками пов’язана така риса кооперативу, як здебільшого непри­бутковий характер його діяльності;

– характерною ознакою кооперативу є обов’язкова участь його членів у діяльності кооперативу, що пов’язано з принципами самодіяль­ності і взаємодопомоги (крім вищевказаної майнової участі, члени кооперативу повинні брати участь у його господарських операціях, а члени виробничого кооперативу – безпосередню трудову участь у його діяльності);

– члени кооперативу зазвичай несуть матеріальну відповідальність за зобов’язаннями свого кооперативу [96, с. 64-65].

Таким чином, кооперативи – це добровільні, демократичні, неприбуткові господарські організації, капітал яких належить їх членам. Кооперативи є неприбутковими організаціями, оскільки вони зорієнтовані на забезпечення своїх членів роботою чи послугами, а не на отримання прибутку від вкладеного капіталу.

Складність природи кооперативу зумовлена його організаційною структурою: члени кооперативу є його власниками, які періодично поповнюють капітал свого підприємства, визна­чають стратегічні цілі та приймають принципові управлінські рі­шення, і водночас – вони є клієнтами свого спільно створеного підприємст­ва. В певному розумінні кооператив є водночас і підприємством, і громадською організацією, хоча формально він становить самостійну організаційно-правову форму господарської та інших видів кооперативної діяльності.

Законодавчі дефініції кооперативу та кооперативного об’єднання закріплені в Законі України «Про кооперацію» [2]:

Кооператив – це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (ст. 2).

Кооперативне об’єднання – це спілка, ліга, асоціація, альянс та інші форми добровільного об’єднання кооперативів за видами діяльності чи територіальною ознакою з метою створення сприятливих умов для діяльності кооперативів, що входять до його складу, та їх членів (ст. 30).

У ст. 6 Закону України «Про кооперацію» кооперативи відповідно до завдань та характеру їх діяльності поділяються на типи – виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності вони можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Виробничий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Споживчий кооператив (споживче товариство) – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Згідно із Законом України «Про кредитні спілки» 2001 р., кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки [3, ст. 1 п. 1].