Трудове право України

національного законодавства; в) договірного права, тобто правил, встановлених шляхом взаємних угод – тарифних та колективних договорів; г) звичаєвого права (звичаїв ділового обороту) та судової практики (судових прецедентів).

Поняття «трудове право» в його сучасному вимірі можна розглядати у декількох аспектах. І залежно від рівня сприйняття та уявлення його багатоаспектність може бути досить різноплановою. Поперше, трудове право розглядають як галузь права у системі права України. Це найбільш вагоме і визначальне значення поняття трудового права. Воно має цілком об'єктивний характер і є підставою для вироблення подальших дефініцій трудового права в інших аспектах. Як галузь права трудове право являє собою систему правових норм, що регулюють сукупність суспільних відносин з приводу використання найманої праці.

Другий аспект поняття трудового права характерний здебільшого для сфери реалізації права як такого. І хоча на практиці в діяльності уповноважених на те органів (судів, комісій по трудових спорах, профспілок та їх первинних організацій тощо) йдеться переважно про застосування законодавства, а не права, поняття «трудове право» є домінуючим і тут. Як відомо, поняття «право» є ширшим, ніж поняття «законодавство», а тому застосування терміну «трудове право» замість терміну «трудове законодавство» можна вважати цілком прийнятним. Правозастосовна діяльність від цього ніяким чином не страждає.

Третій аспект поняття «трудове право» стосується юридичної науки і є одним з її складових. Трудове право як наука становить систему об'єктивних знань про поняття, розвиток, закономірності, принципи трудового права як самостійної галузі права. Як галузь права, воно є власне предметом науки трудового права.

Як бачимо, трудове право за своїм змістовним наповненням є багатоаспектним явищем. Однак ми в подальшому розглядатимемо це поняття в комплексі, орієнтуючись передусім на розуміння трудового права як складової частини національної системи права і законодавства України.

§ 2. Предмет трудового права

Для того щоб з'ясувати предмет будь-якої галузі права, необхідно встановити, що є об'єктом її регулювання, коло яких питань вона

14

Тема 1. Трудове право: загальні положення

охоплює, яке місце, значення та роль цієї галузі в загальній системі права.

В основі життя людей завжди лежать потреби матеріального характеру. З метою досягнення того чи іншого результату люди вступають у відносини між собою. Це створює в суспільстві різноманітні соціально-економічні відносини – майнові, особисті немайнові тощо. Реалізуючи конституційне право на працю, громадяни мають можливість вступати у різні суспільні відносини задля застосування своєї здатності до праці. Однак поєднання з працею є такою загальною особливістю більшості відносин, що не дає ще можливості визначити межі впливу норм трудового права на суспільні відносини по застосуванню праці. Ще в 50-х роках ХХ ст. окремі вчені зазначали, що трудове право регулює відносини по застосуванню праці громадян незалежно від форм власності, з якою вона пов'язана, і галузі народного господарства, в якій застосовується.

Таким чином, об'єктом регулювання трудового права є суспільні відносини, змістом яких виступає праця. Будучи урегульованими нормами права, трудові відносини набувають форми правовідносин. Саме ці відносини становлять основну і найчисленнішу групу відносин, що регулюються трудовим правом.

Трудове право України встановлює порядок виникнення, зміни та припинення трудових відносин робітників і службовців, міру їх праці і міру винагороди за працю, правила внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ і організацій, види заохочень і дисциплінарних стягнень, правила охорони праці, порядок розгляду трудових спорів і укладення колективних договорів, а також трудових угод і контрактів.

Як відомо, у теорії права вироблено спеціальні критерії, за допомогою яких здійснюється поділ системи права на окремі самостійні галузі права. Такими критеріями прийнято вважати предмет правового регулювання, метод, принципи права, наявність відповідної системи законодавства тощо. Більшість з числа цих критеріїв мають другорядне значення, а окремі можуть бути навіть об'єктом спору. Але основним і чи не єдиним критерієм, який не підлягає сумніву, вважається предмет правового регулювання.

Предмет правового регулювання становлять якісно відокремлені суспільні відносини, правове забезпечення яких досягається за допомогою норм певної галузі права. У трудовому праві такими насамперед є трудові відносини. Однак виявляється, що у суспільстві

15

Трудове право України

існує декілька видів трудових відносин. Чи всі вони регулюються нормами трудового права?

Як засвідчує багаторічна практика правового регулювання відносин, що складаються у сфері використання найманої праці, існують досить різні за своїм характером підстави фактичного виникнення таких відносин і залежно від цього – різні форми й способи їх правового забезпечення.

Стаття 38 Конституції України проголошує: «Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування». Це правило пов'язане з правом громадян України на працю, проголошеним ст. 43 Основного Закону. А відтак, реалізацію права громадян України на державну службу можна розглядати як реалізацію ними більш широкого за своїм змістом і значенням права на працю. Згідно із Законом України «Про державну службу» право на таку службу мають громадяни України, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли в установленому порядку конкурсний відбір або за іншою процедурою, передбаченою урядом. Закон визначає, що прийняття на державну службу (принаймні, на посади третьоїсьомої категорій) здійснюється на конкурсній основі. Тобто, крім факту призначення на посаду державного службовця, повинен бути й інший факт із самостійним юридичним значенням – рішення конкурсної комісії, яким визначено переможця конкурсу на заміщення вакантної посади. Отже, трудові відносини державних службовців здебільшого виникають на підставі складного юридичного факту, яким є рішення конкурсної комісії та наказ (розпорядження) керівника про призначення на посаду. Специфіка трудових відносин державних службовців не могла не позначитися і на багатьох інших аспектах правового забезпечення проходження державної служби. Такі інститути трудового права, як робочий час і час відпочинку, оплата праці та трудова дисципліна, знайшли своє особливе вирішення у Законі України «Про державну службу». Проте норми, які регулюють названі відносини, не втратили своєї юридичної природи, не перестали бути нормами трудового права.

Ще одним видом суспільно-трудових відносин є відносини, які умовно можна назвати службово-трудовими. Йдеться про відносини військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ, Служби безпеки, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України тощо.

16

Тема 1. Трудове право: загальні положення

Праця цих громадян традиційно називається службою, і підставою виникнення службово-трудових відносин є здебільшого факт добровільного вступу на службу, хоч може бути і призов на дійсну військову службу в порядку виконання громадянами свого військового обов'язку, визначеного Конституцією. Трудове законодавство не поширюється на такі трудові відносини, їх регламентація забезпечується виключно спеціальним законодавством.

Ще одним специфічним видом трудових відносин можна вважати відносини, що виникають у результаті відбування засудженими кримінальногопокаранняувиправнихзакладах(виправно-трудових колоніях). Трудові відносини цієї категорії осіб мають примусовий характер, і їхньою метою є виправлення та перевиховання засуджених. Залучення позбавлених волі до суспільно корисної праці відбувається відповідно до Кримільно-виконавчого кодексу України. Для осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Засуджені також звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні. Законом, однак, передбачено, що працю засуджених слід організовувати з дотриманням правил охорони праці та техніки безпеки, встановлених законодавством про працю. Але навіть те, що Кримінальновиконавчий кодекс, регулюючи трудові відносини засуджених, неодноразово відсилає до законодавства про працю, не означає, що ми маємо справу з трудовими відносинами найманої праці.

Отже, суспільно-трудові відносини за своїм характером є досить різноманітними, і залежно від підстав їх фактичного виникнення поділяються на декілька окремих різновидів. Однак, трудове право регулює лише ті відносини, які виникають на підставі укладення трудового договору. До інших видів трудових відносин воно може застосовуватися тільки за наявності відповідних вказівок у спеціальному законодавстві, яким забезпечується загальне правове регулювання трудових відносин, що виникають на основі інших, відмінних від трудового договору, підстав. Служба працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, праця осіб, засуджених до позбавлення волі, трудовим правом не регулюються, відтак відносини, що виникають в процесі виконання роботи цими категоріями осіб, предметом трудового права бути не можуть.

Тож трудові відносини найманих працівників виникають у результаті укладення між роботодавцем і працівником трудового до-

17

Трудове право України

говору та існують реально і потребують правової регламентації нормами трудового права незалежно від того, чи існує реально процес праці найманого працівника, чи праця як така відсутня. Отже, не сама праця, не відносини між людьми в процесі праці становлять предмет трудового права, а відносини, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору з приводу застосування праці та її відповідної оплати.

Отже, в основі предмета трудового права лежать трудові відносини найманої праці. Вони виникають у результаті прийняття на роботу на підставі укладення трудового договору або аналогічних йому форм. Тож лише там, де є трудовий договір у розумінні ст. 21 Кодексу законів про працю, виникають трудові відносини, які регулюються трудовим правом.

Проте предмет трудового права не тотожний трудовим відносинам. До складу предмета трудового права входять не лише власне трудові відносини, а й низка інших відносин, що мають допоміжний чи похідний щодо них характер. І хоча останнім часом правова природа відносин, тісно пов'язаних з трудовими, суттєво змінилася, більшість з них, проте, ще досі залишаються у складі предмета трудового права. До таких відносин належать: відносини з приводу працевлаштування, відносини, пов'язані з підготовкою кадрів і підвищенням кваліфікації безпосередньо на виробництві та перекваліфікацією, відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства, відносини соціального партнерства, а також з приводу вирішення трудових спорів тощо.

В рамках трудових відносин працівник вступає у відносини з іншими працівниками, які працюють поряд. Створюються трудові колективи, робітники об'єднуються в професійні спілки, що в інтересах працюючих вступають у відносини з власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами. Виникають колективні трудові відносини. Вони виникають з приводу встановлення умов праці, передбачають прийняття локальних правових норм, які з врахуванням специфіки конкретного підприємства визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці та ін. Ці відносини є складовою відносин соціального партнерства. Часто їх суб'єктами бувають колективні органи (трудовий колектив, профспілки), і тому в юридичній літературі такі відносини і називають колективними.

18

Тема 1. Трудове право: загальні положення

Поскільки уже тепер колективні трудові відносини не обмежуються лише рамками конкретного підприємства, позаяк існують, наприклад, відносини, пов'язані з підготовкою і укладенням генеральної угоди, галузевих та регіональних угод, так само і вирішення колективних трудових спорів чи розбіжностей під час укладення тих же колективних договорів нерідко виходить за рамки конкретних підприємства чи організації, стає очевидним, що вони поступово набули загальнодержавного характеру. І оскільки у їх структурі значну роль відіграють саме відносини, які виникають на підставі укладення угод про соціальне партнерство (в тому числі і колективного договору), то можна говорити про якісно новий вид суспільних відносин у системі трудового права. Тобто про відносини соціального партнерства і встановлення умов праці.

Важливе місце у системі суспільних відносин, які входять до предмета трудового права, займають відносини, пов'язані з працевлаштуванням громадян. До вже звичних нам суб'єктів трудових відносин у відносинах, що виникають з приводу працевлаштування, долучаються ще й органи, покликані забезпечувати зайнятість населення. При цьому відносини працевлаштування можуть виникати на взаємній тристоронній основі: між роботодавцем і органом працевлаштування, між органом працевлаштування та працівником, а також між роботодавцем і працівником з приводу найму робочої сили останнього.

Виробництво матеріальних благ викликає виникнення відносин щодо їх розподілу. Такий розподіл, коли він здійснюється у формі заробітної плати, є елементом змісту трудових правовідносин. Але відносини щодо розподілу існують і тоді, коли конкретний працівник через вік, хворобу чи інвалідність тимчасово або постійно не може виконувати своїх обов'язків. Працівник, тимчасово втративши працездатність, матеріально забезпечується за рахунок коштів державного соціального страхування тільки за наявності трудових правовідносин, що при цьому не припиняються. Працівник замість заробітної плати забезпечується допомогою, розмір якої визначається в залежності від заробітку, який він одержував раніше.

На зміну трудовим правовідносинам постійно або на тривалий строк приходять пенсійні правовідносини, які також виникають залежно від трудової діяльності робітників і службовців.

Ще одним з видів суспільних відносин, які тісно пов'язані з трудовими і входять до предмета трудового права, вважаються відно-

19

Трудове право України

сини, що виникають у зв’язку з підготовкою кадрів безпосередньо на виробництві, підвищенням кваліфікації та перекваліфікацією працівників, що перебувають у трудових відносинах. Визначальною рисою трудових відносин є їх триваючий характер, а тому, виникнувши раз, вони не припиняються одразу, а продовжуються протягом певного, часто досить тривалого періоду. Поки існують трудові відносини, що виникли на підставі укладення трудового договору, працівник може тимчасово не виконувати свою трудову функцію, а навчатися безпосередньо на виробництві або підвищувати власну кваліфікацію в інших спеціалізованих установах. Такого виду відносини виникають на підставі розпорядження або наказу адміністрації і підлягають правовій регламентації трудовим законодавством. Останнім часом, щоправда, значення таких відносин повсякчас зменшується. Оскільки навчання чи перекваліфікація на виробництві пов'язана з додатковими витратами для роботодавців, крім того, доводиться зберігати за працівниками на час навчання середню заробітну плату, вони неохоче погоджуються на направлення найманих працівників на навчання. Однак є підстави сподіватися, що в найближчому майбутньому існування таких відносин у складі предмета трудового права стане більш помітним. Адже кожен роботодавець так чи інакше зацікавлений у працівниках з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Основною функцією трудового права, як відомо, є захист трудових прав працівників, які працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових гарантій та правил охорони праці працюючих. Для нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства створено систему спеціальних органів. Виконуючи функції з нагляду і контролю, ці органи вступають у відносини з роботодавцями, посадовими особами, уповноваженими органами, проводять перевірки і контролюють виконання вимог законодавства. В разі необхідності вони мають право притягати винних осіб до відповідальності і застосовувати заходи адміністративного стягнення. Усі ці відносини, попри їх відверто публічно-правовий характер, традиційно вважаються відносинами, що тісно пов'язані з трудовими, і включаються до предмета трудового права, адже забезпечують належне функціонування усієї системи трудових відносин.

І нарешті, відносини з приводу розгляду трудових спорів. Вони теж є предметом трудового права. Особливістю цих відносин, яка

20