Тема 3. Колективні договори і угоди

ному місці. Він не повинен ухилятися від цього обов'язку, наприклад брати участь у переговорах без бажання досягти угоди, затягувати переговори, відмовлятися від пред'явлення будь-яких контрпропозицій тим вимогам, що заявили представники трудового колективу.

Обов'язок вести переговори не створює обов'язку погоджуватись з усіма вимогами іншої сторони. На переговорах жодна із сторін не має будь-якої переваги. Тому предметом переговорів може бути все, що не суперечить чинному законодавству і входить до кола інтересів трудового колективу.

§ 4. Зміст колективного договору

Законодавство досить чітко визначає зміст колективного договору, що закріплено статтями 7 Закону «Про колективні договори і угоди», а також ст. 13 КЗпП «Зміст колективного договору». У даних статтях вказується повний перелік зобов’язань сторін, які формують зміст колективного договору, який визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціальноекономічних відносин, зокрема:

•зміни в організації виробництва і праці;

•забезпечення продуктивної зайнятості;

•нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

•встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

•участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

•режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

•умов і охорони праці;

•забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

•гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працюючих;

•умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

107

Трудове право України

Одночасно з цим законодавство про працю не встановлює вимог щодо структури колективного договору. Сторони самостійно визначають структуру колективного договору – кількість розділів, додатків. Додатками зазвичай виступають:

•перелік професій і посад із шкідливими умовами праці, які дають право на додаткову відпустку і скорочений робочий день;

•перелік професій із шкідливими умовами праці, які дають право на безоплатне одержання за встановленими нормами певних продуктів харчування;

•перелік робіт, на яких видаються безоплатно за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття, та інші засоби індивідуального та колективного захисту.

•перелік посад працівників із ненормованим робочим днем, яким надається додаткова відпустка.

Сторони визначають зміст колективного договору шляхом конкре-

тизації правових норм, встановлених державою; встановленням умов праці в межах їх компетенції; підвищенням рівня пільг та гарантій, встановлених законодавством. Узгоджені сторонами умови (положення) покликані врегулювати соціально-трудові відносини в певній організації.

Усі умови змісту колективного договору за характером поділяються на нормативні, зобов’язальні, інформаційні (інформативні) та організаційні.

Нормативні – це умови, в яких сторони самостійно встановлюють сукупність правових норм локального значення з основних питань праці, її оплати та умов. Нормативні умови діють протягом всього терміну колективного договору.

Зобов’язальні – це умови, до яких належать питання, які не врегульовані чинним законодавством, а закріплюються в колективному договорі як зобов’язання сторін. Зобов’язальні умови не носять загального характеру. Виходячи із засад договірного регулювання, зобов’язальні умови колективного договору є основною та визначальною частиною в забезпеченні взаємних прав та обов’язків сторін договору. Ці умови діють до їх виконання і завершуються виконанням.

Інформаційні – умови, які містять норми здебільшого централізованого законодавства, угод більш вищого рівня регулювання з питань оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, охорони праці тощо, тобто являють собою інформацію про вже діючі нормативні акти.

Організаційні – умови, які пов’язані з регламентацією порядку укладення, змін, припинення та строків колективного договору.

108

Тема 3. Колективні договори і угоди

Умови, що зазначені в колективному договорі не повинні погіршувати стан та умови праці працівників порівняно з чинним законодавством про працю, Генеральною, регіональною, галузевою угодами, тому що такі умови є недійсними.

В свою чергу підприємства, установи, організації можуть в межах своїх повноважень, компетенції та за рахунок власних коштів встановлювати додаткові, порівняно з законодавством трудові і соціальні пільги та гарантії для найманих працівників.

Усі передбачені колективним договором норми і зобов'язання діють лише на конкретному підприємстві. Вони стосуються тільки тих суб'єктів, що становлять у своїй сукупності трудовий колектив. При цьому встановлені колективним договором норми і зобов'язання мають тимчасовий характер, оскільки за своєю природою колективний договір є строковою угодою.

§ 5. Реєстрація, строки чинності, дійсність колективного договору

Згідно ст. 15 КЗпП колективні договори обов’язково підлягають реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України, а саме «Положенням про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року №225 (зі змінами та доповненнями).

Повідомна реєстрація угод, колективних договорів проводиться з метою забезпечення можливості для врахування їх умов під час розгляду трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами застосування норм цих угод (договорів) уповноваженими на те органами, і засвідчує автентичність примірників і копії, поданих на реєстрацію, а також з метою забезпечення можливості їх обліку, та обліку умов, які були закріплені у змісті колективних договорів. Це особливо важливо під час розгляду трудових спорів, як індивідуальних, так і колективних.

Колективний договір, після підписання його сторонами, реєструється у трьох примірниках: перший, другий - в подальшому повертаються сторонам, копія - залишається в органі реєстрації.

Для реєстрації колективних договорів існують певні вимоги, а саме:

•колективний договір має не суперечити вимогам чинного законодавства й умовам угод більш високого рівня;

109

Трудове право України

•має містити інформацію про джерела фінансування заходів щодо надання додаткових у порівнянні з чинним законодавством соціальних пільг та гарантій;

•відповідати загальним вимогам законодавства про мови і викладатися згідно з загальними нормами правопису.

Зазначені вимоги визначають загальний характер відповідності

змісту колективного договору чинному законодавству, але вони не мають юридичного впливу на результат його реєстрації. У випадку виявлення невідповідності колективного договору цим вимогам місцеві органи державної виконавчої влади не мають права відмовити в його реєстрації. «Положення про порядок повідомної реєстрації колективних договорів і угод» визначає єдину підставу відмови в реєстрації колективного договору — це подання сторонами на реєстрацію примірників і копії колективного договору, що не є автентичними. У такому випадку відповідний орган виконавчої влади зобов'язаний прийняти рішення про відмову в реєстрації та повернути примірники договору.

На реєстрацію разом з колективним договором направляють всі додатки та вся інформація про колективні переговори, тобто протоколи розбіжностей, склад представників сторін, наявність профспілок у підприємстві, установі, організації та їх участь у колективних переговорах. Протокол розбіжностей складається, якщо в ході переговорів сторони не дійшли згоди з незалежних від них причин. До протоколу вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також про строки відновлення переговорів.

Реєстрація проводиться у двотижневий строк від дня одержання договору. Не пізніше наступного дня після реєстрації або ухвалення рішення про відмову в реєстрації екземпляри угоди повертаються сторонам колективного договору, а копія зберігається в органі, що їх реєструє.

Законодавчо встановлено загальний порядок вступу в силу колективного договору як нормативно-правового договору та порядок його реєстрації. Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін, або з дня, зазначеного в ньому. Таким чином законодавство дозволяє сторонам самостійно регулювати день набрання чинності колективного договору. Термін, на який укладається колективний договір встановлюють сторони. На практиці колективні договори укладаються від одного, але, як правило, не більше трьох років, зважаючи на можливі зміни в економічному, соціальному та політичному житті країни.

Після закінченні строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не пере-

110

Трудове право України

зобов’язані надавати необхідну для цього наявну інформацію. Особи, які представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і винні в ненаданні інформації, необхідної для здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, несуть дисциплінарну відповідальність або підлягають штрафу до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Акт перевірки обговорюється на спільному засіданні сторін. Наслідком такого обговорення є прийняття рішення, в якому визначаються заходи щодо усунення виявлених в ході перевірки недоліків та притягнення до відповідальності винних у невиконанні колективного договору.

Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду. КЗпП передбачено, що на вимогу профспілкового органу власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо рішення профспілкового органу не виконано і не оскаржено у зазначений законодавством двотижневий строк, профспілковий орган у цей же строк може оскаржити у суді діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору особами, які представляють власників або уповноважених ними органів чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста мінімальних розмірів заробітної плати. Справи про адміністративні порушення з цих питань розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, відповідних комісій або з ініціативи прокурора.

Усі випадки відповідальності регламентуються статтями 18-20 Закону України «Про колективні договори і угоди» та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

112

Тема 3. Колективні договори і угоди

Відповідно до норм Закону відповідальність настає в наступних випадках:

-за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору;

-за порушення і невиконання колективного договору;

-за ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю.

Крім адміністративної відповідальності особи, винні в ухиленні

від участі в переговорах, у порушенні і невиконанні колективного договору, угод, в неподанні інформації, необхідної для успішного проведення колективних переговорів і здійснення контролю, можуть бути притягнутими і до інших видів юридичної відповідальності. Такими видами відповідальності є дисциплінарна, матеріальна, а в окремих випадках навіть кримінальна відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні власником або уповноваженим ним органом на працівника за порушення дисципліни праці, скоєння дисциплінарного проступку стягнення: оголошення догани або звільнення з роботи. Статтею 45 Кодексу законів України передбачено також, що на вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівним працівником або усунути йоге із займаної посади, якщо він порушує законодавство пре працю і не виконує зобов'язань за колективним договором.

Матеріальна відповідальність полягає у зобов'язанні працівника відшкодувати шкоду, завдану підприємству, установі, організації невиконанням зобов'язань по колективному договору.

Кримінальна відповідальність полягає у покаранні працівника за порушення зобов'язань по колективному договору у випадку, коли таке порушення створює склад кримінального злочину.

Поряд з юридичними видами відповідальності, особи, які ухиляються від участі в переговорах, не подають необхідної інформації, порушують і не виконують зобов'язань колективного договору, можуть бути притягнутими також до громадської відповідальності. Така відповідальність працівників може бути перед трудовими колективами, які можуть застосовувати до своїх членів такі заходи громадського стягнення як товариське зауваження, громадська догана, передавати матеріали на розгляд товариського суду. Товариський суд в свою чергу може зобов'язати винуватця публічно просити пробачення у ко-

113

Трудове право України

лектива, оголосити попередження, громадський осуд, оголосити догану з опублікуванням або без опублікування в пресі, порушити перед власником або уповноваженим ним органом питання про звільнення винного працівника відповідно до чинного законодавства.

Обов’язково треба звернути увагу на недосконалість чинного законодавства у регулюванні питання відповідальності власника або уповноваженого ним органа щодо відсутності колективного договору на підприємстві. Якщо проаналізувати положення КЗпП, можна побачити, що будь-яка відповідальність настає не у зв’язку із відсутністю колективного договору, а у зв’язку із ухиленням від участі в переговорах при його укладенні, зміні або доповненні. Більшість практикуючих юристів під цією нормою розуміють, що відповідальність настає винятково в тому випадку, якщо трудовий колектив наполягав, а роботодавець ухилявся від участі в переговорах при укладенні, зміні або доповненні колективного договору.

Порядок ведення переговорів є врегульованим відповідно до ст. 10 Закону. Він передбачає обов’язок сторони, що одержала письмове повідомлення про початок переговорів з укладення колективного договору, у семиденний термін почати роботу з їх ведення. При цьому, коли сторона, що одержала письмове повідомлення, ухиляється від участі в переговорах, ініціююча сторона має право звернутися до державного інспектора праці із заявою про притягнення сторони, що ухиляється, до адміністративної відповідальності.

Таким чином, складається враження, нібито у випадку, коли на укладанні колективного договору профспілковий або інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган (представник працівників, обраний і уповноважений трудовим колективом) не наполягає, то відповідно роботодавець не несе ніякої відповідальності. Необхідно нагадати, що згідно чинного законодавства укладання колективного договору є обов’язковим на будь-якому підприємстві незалежно від форми власності. Ініціатором укладання договору може бути як роботодавець, так і профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу).

Відповідальність за ухилення від участі в переговорах при укладенні, зміні або доповненні договору несуть не тільки особи, що представляють власників або уповноважені ними органи, але і профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу).

Таким чином, можна зробити наступний висновок: якщо профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого ко-

114

Тема 3. Колективні договори і угоди

лективу) не наполягає на укладанні договору, особа, яка представляє власників повинна сама виступити ініціатором його укладання. Саме в такому випадку вона не буде виступати стороною, що ухиляється від укладення колективного договору, і як наслідок – звільняється від відповідальності.

Вищезазначене свідчить про те, що питання про відповідальність осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи, у зв’язку із ухиленням від участі в переговорах при укладенні колективного договору є досить таки спірним.

Таким чином, для роботодавця є важливим не лише факт укладення колективного договору, але і необхідність виконання, закладених у ньому умов. Інакше може скластися ситуація, коли роботодавець, виконуючи одну норму закону шляхом укладення колективного договору, ризикує порушити іншу норму внаслідок відсутності можливості виконати передбачені договором умови.

У Законі України «Про колективні договори і угоди» закріплено обов'язок сторін, які підписали колективний договір, щорічно, в строки, передбачені колективним договором, звітувати про його виконання на зборах (конференціях) трудового колективу.

Законом України «Про колективні договори, угоди» передбачене надання статистичних даних про колективні договори (угоди) в органи державної статистики в порядку, що встановлюється Державним комітетом статистики України.

Питання для самоконтролю

1.В чому полягає суть інституту соціального партнерства в Україні? Яке він має значення для системи правового регулювання трудових відносин?

2.Розкрийте значення поняття «колективний договір». Які учасники трудових відносин виступають безпосередніми сторонами і учасниками колективно-договірного врегулювання цих відносин?

3.Коли і за яких умов укладається колективний договір? Яку роль відіграють колективні переговори на стадії договірного врегулювання трудових відносин?

4.Які основні положення складають зміст типового колективного договору? Хто уповноважений здійснювати контроль за їх дотриманням і виконанням?

115