2.2. Усна частина державного екзамену

Усна частина екзамену передбачає відповідь студента на три питання:

перше питання (теоретичне) – питання з одного із розділів курсу “Теорія та практика перекладу”, а саме: “Загальна теорія перекладу”, “Практичний курс перекладу”, “Усний двосторонній переклад”;

друге питання (практичне) – переклад із попередньою підготовкою запропонованого фрагмента й перекладацький аналіз україномовного тексту обсягом 1000-1500 друкованих знаків на східну мову. Тексти для перекладу мають бути різностильовими;

третє питання (практичне) – усний послідовний переклад фрагмента тексту з іноземної (турецької, арабської, перської, китайської, корейської, японської) на українську мову з тематики, що вивчалася протягом курсу. Кожний фрагмент має складатися з 5–7 змістових блоків із заздалегідь передбаченими паузами для перекладу. Фрагмент тексту подається в аудіозаписі або ж зачитується екзаменатором.

А. Зміст першого питання

Орієнтовна пропорція включення теоретичних аспектів перекладознавчих дисциплін у питання білетів:

• загальна теорія перекладу – 50 %

• практичний курс перекладу (теоретичні аспекти) – 30 %

• усний двосторонній переклад (теоретичні аспекти) – 20 %

Загальна теорія перекладу

1. Взаємодія лексичних і граматичних значень та їхнє відтворення під час перекладу.

2. Види перекладу та їхні особливості.

3. Граматична синонімія і поняття внутрішньомовного перекладу.

4. Загальна характеристика сучасної теорії перекладу.

5. Загальні особливості перекладу зі східної (турецької, арабської, перської, корейської, китайської, японської) мови на українську й навпаки. Специфіка побудови речення.

6. Зміст, мета й завдання перекладу.

7. Історія перекладу. Переклад у сучасному світі.

8. Культурологічні й соціологічні основи перекладознавства.

9. Лінгвістичне перекладознавство в Німеччині.

10. Лінгвістичне перекладознавство в Скандинавії.

11. Лінгвістичне перекладознавство в США.

12. Лінгвістичне перекладознавство в країні (регіоні), мова якої (якого) вивчається.

13. Лінгвосеміотичні основи перекладознавства.

14. Методи описання процесу перекладу.

15. Одиниці перекладу та їхнє визначення. Методи визначення.

16. Ораторське мовлення та його переклад.

17. Основні види перекладу. Поняття робочого, офіційного, вільного, адаптованого, адекватного перекладу.

18. Основні етапи розвитку й персоналії вітчизняної перекладацької діяльності.

19. Основні етапи розвитку й персоналії зарубіжної перекладацької діяльності (відповідно до мови, яка вивчається).

20. Основні класифікації перекладу (жанрово-стилістична, психолінгвістична тощо).

21. Особливості перекладу аналітичних дієслівних форм у текстах різних функціональних стилів.

22. Особливості перекладу газетно-інформаційних матеріалів. Мовна специфіка газетних заголовків, способи їхнього відтворення.

23. Особливості перекладу газетно-публіцистичних текстів.

24. Особливості перекладу інфінітивних і герундіальних конструкцій у текстах різних функціональних стилів.

25. Особливості перекладу інформативних текстів.

26. Особливості перекладу спеціальних (наукових і науково-технічних) текстів.

27. Переклад у країнах Близького і Середнього Сходу: основні етапи розвитку й сучасний стан.

28. Переклад видо-часових форм у текстах різних функціональних стилів.

29. Переклад дієприкметників і дієприкметникових зворотів у текстах різних функціональних стилів.

30. Переклад дієприслівників і дієприслівникових зворотів у текстах різних функціональних стилів.

31. Переклад текстів епістолярного жанру з української мови на східну (турецьку, арабську, перську, гінді) і навпаки.

32. Переклад як об’єкт лінгвістичного дослідження

33. Перекладознавство у Франції і Канаді

34. Перифрастичні форми дієслова та особливості їхнього перекладу.

35. Питання теорії перекладу в працях англійських перекладознавців.

36. Поняття вільного і буквального перекладу.

37. Поняття еквівалентності й адекватності в перекладі

38. Поняття контексту. Основні види контексту.

39. Прагматичні аспекти перекладу

40. Проблема збереження національного й історичного колориту в тексті. Особливості перекладу специфічних національних понять і лексем на позначення реалій.

41. Проблема перекладацьких відповідностей.

42. Проблема перекладацької еквівалентності.

43. Синтаксичні особливості перекладу з української мови на східну (турецьку, перську, арабську, гінді, корейську, китайську, японську) і навпаки.

44. Синхронний переклад і його особливості.

45. Специфіка перекладу усного мовлення.

46. Способи перекладу безеквівалентних синтаксичних конструкцій.

47. Текст як основний об’єкт перекладознавства. Засоби текстової когезії.

48. Текст як основний об’єкт перекладознавчих досліджень і перекладу.

49. Текстологічні основи перекладознавства.

50. Теоретичні концепції Ф.Гюттингера, А.Людсканова і Г. Турі.

51. Теорія перекладу і її місце серед інших філологічних дисциплін. Види мовного посередництва. Зміст поняття "переклад".

52. Техніка перекладу. Принципи перекладацької стратегії. Технічні прийоми перекладу з української мови на східну (турецьку, арабську, перську, корейську, китайську, японську).

53. Трансформації у перекладі (розширення, звуження змісту, парафраз, перестановка, побудова речень, компенсація).

54. Усний двосторонній послідовний переклад. Етапи перекладацького процесу.

55. Фразеологічні одиниці і їхній переклад.

56. Функціональні стилі мовлення (юридичні, науково-технічні, газетно-інформаційні тексти тощо) з погляду перекладацьких завдань і труднощів перекладу.

57. Художній переклад й особливості перекладу художньої прози.