Сутність, джерела та фактори нагромадження. Норма нагромадження.
Нагромадження капіталу – процес перетворення додаткової вартості на капітал, у т.ч. на різні типи капіталу (капіталістичної власності). Для капіталізму характерне розширене відтворення, за якого частина додаткової вартості спрямовується у фонд нагромадження, а інша – споживається як дохід. Перетворення додаткової вартості на капітал здійснюється за наявності на ринку додаткових засобів виробництва, додаткової робочої сили і додаткових засобів, необхідних для її залучення. снують два види нагромадження: виробниче і невиробниче. Розширення та якісне вдосконалення основних фондів сфери матеріального виробництва належать до виробничого нагромадження, а розширення, реконструкція, оновлення житлового фонду, лікарень, закладів освіти, культури, спорту, науки — до невиробничого.
Структуру виробничого нагромадження зображено на рис.
Ефективність нагромадження і капітальних вкладень У навчальній літературі категорія «ефективність нагромадження», як правило, не розглядається, однак вона має дуже важливе значення. Соціально-економічне нагромадження (Е„) розраховують за формулою, яка фактично є кількісним вираженням закону нагромадження, де Др — зростання реального доходу населення; Фн — зростання нагромадження. Підвищення ефективності капітальних вкладень означає збільшення випуску потрібної для суспільства продукції за найменшої суми вкладень або зменшення питомих капітальних вкладень на одиницю продукції. Питомі капітальні вкладення — це обсяг капітальних вкладень на одиницю введення в дію виробничих потужностей або на одиницю розміру (місткості, площі, яку займає об'єкт), а також на одиницю приросту виробництва продукції, робіт і послуг. Ці показники використовують для аналізу ефективності капітальних вкладень До шляхів підвищення ефективності нагромадження належать: >- поліпшення технологічної структури капітальних вкладень, яка охоплює різні їх типи залежно від виду робіт, витрат для створення й удосконалення основних фондів. Розрізняють капітальні вкладення на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інструменту, інвентарю тощо. До витрат на будівельні роботи належать витрати на зведення, розширення, відновлення будов і споруд. Витрати на монтажні роботи включають витрати на збирання та встановлення обладнання, роботи з підключення до електро- та водомережі тощо. Між цими витратами має зберігатися оптимальне співвідношення:удосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень (підвищення частки капітальних вкладень на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств при зниженні частки нового будівництва); ^ значне скорочення тривалості будівництва за рахунок концентрації всіх ресурсів, запобігання випадкам перевищення нормативних строків спорудження об'єктів і зменшення обсягу незавершеного виробництва; здійснення необхідної реконструкції виробничої бази будівельного комплексу для нарощування обсягів будівництва житла та інших об'єктів соціальної сфери. Вирішальним засобом підвищення ефективності капітальних вкладень є науково-технічний прогрес. Перехід до ринкових відносин потребує впровадження спеціальних заходів щодо підвищення ефективності нагромадження. Норма нагромадження (виражена у процентах) характеризує відношення частки чистого доходу (прибутку), яку господарюючий суб’єкт (підприємець, фермер, держава) спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу). На макроекономічному рівні норма нагромадження — це відношення фонду чистого нагромадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного доходу, створеного за відповідний період.