Поняття та економічний зміст власності. Суб’єкти та об’єкти власності.
Вивчення будь-якої економічної моделі завжди пов’язане з вирішенням питання про власність: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Суть цієї влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів. Власність – це сукупність відносин між людьми з приводу привласнення або відчуження об'єктів власності. Це складна економічна категорія, розрізняють економічний і юридичний аспекти власності. Економічна власність – це відносини з приводу володіння та використання факторів виробництва та результатів їх функціонування. Об'єктом юридичної власності може бути будь-яке майно: особисте майно, засоби виробництва, різні цінності, майно і кошти громадян, підприємств, держави. Економічна теорія вивчає економічний аспект власності. Об'єктом економічної власності є фактори виробництва, тобто те, що забезпечує власнику зростання вартості. Отже, об'єктами економічної власності є: - робоча сила; - засоби виробництва; - продукти праці. Суб'єктами економічної власності є: - особа; - група осіб; - держава.
Функції власності: :власність визначає: - умови поєднання робітників з засобами виробництва; - відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва і результатів виробництва; - умови розпорядження і використання факторів виробництва; - соціально-економічну структуру суспільства. Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення до певних речей як до своїх. Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, які визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами. В Україні прийнято закон про власність. Він трактує право власності як регульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджання майном.. Власність є основоположною економічною категорією. Вона визначає економічну структуру суспільства, економічне і політичне становище різних соціальних груп і взаємовідносини між ними, бо становить основу всіх виробничих відносин суспільства. Вона детермінує характер економічної системи суспільства. Будь-яка виробнича діяльність людей починається з відносин власності. Так, щоб розпочати виробництво матеріальних благ, необхідно спочатку оволодіти об'єктивними умовами виробництва – землею, будівлями, засобами і предметами праці, тобто привласнити їх. Хто привласнив засоби виробництва, той стає господарем продуктів виробництва, розподіляє й обмінює їх у своїх інтересах. В економічному розумінні власність являє собою складну систему економічних відносин, які існують у виробництві. Ця система включає: а) відносини з приводу привласнення умов виробництва та його результатів; б) відносини з приводу використання виробничих ресурсів; в) економічні форми реалізації власності. За об'єктами у відносинах власності можна виділити такі компоненти: 1) власність на засоби виробництва; 2) власність на предмети споживання; 3) власність на робочу силу; 4) власність на результати інтелектуальної діяльності. Отже об'єктами власності можуть бути матеріальні блага та результати інтелектуальної діяльності. Суб'єктами власності можуть бути фізичні та юридичні особи і держава в особі державних органів влади. Об'єктами індивідуальної власності і власності юридичних осіб можуть бути житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього вжитку, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, інші засоби виробництва, підприємства, цінні папери та інше майно споживчого та виробничого призначення. Об'єктами інтелектуальної власності є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. Власність відіграє значну роль в економічному житті суспільства. По-перше, вона упорядковує економічні стосунки в суспільстві і є важливим чинником в організації виробництва. Вона визначає, кому належить право володіння, користування та розпоряджання майном. По-друге, власність, за певних умов, зацікавлює ефективно використовувати обмежені економічні ресурси. Багаторічна практика існування суспільної власності показала, що вона породжує безвідповідальність і марнотратство. Приватна власність покладає відповідальність за конкретні економічні об'єкти на їх власника. Однак, це зовсім не означає, що абсолютно всі власники ефективно використовують своє майно. Ефективність використання залежить і від дбайливості та здібностей власника. По-третє, власність визначає, кому і в чиїх інтересах належить використовувати об'єкти власності, як ними користуватися. В першу чергу це стосується використання виробничих ресурсів. Об'єкти власності повинні використовуватися в інтересах власника. По-четверте, приватна власність є важливою умовою організації вільного підприємництва. Маючи в своєму розпорядженні капітал, люди на свій розсуд, ідучи на ризик і беручи на себе відповідальність, організовують підприємства, виробляють потрібну продукцію. Приватна власність створює також певний економічний захист її власникові. Вона забезпечує його доходами та стимулює до активної діяльності.