- •Предмет економічної теорії. Цілі та функції економічної теорії.
- •Які товари і послуги необхідно виготовляти і в якій кількості; 2) як ці товари і послуги треба виробляти; 3) для кого виробляти.
- •Економічні закони, їх об’єктивний характер. Використання економічних законів.
- •Основні етапи становлення та розвитку економічної теорії як науки.
- •Методи вивчення соціально-економічних процесів. Критерії істинності економічних знань.
- •Продуктивність та інтенсивність праці. Роль фКіС у підвищенні продуктивності праці.
- •Суспільне виробництва та його структура.
- •Валовий національний продукт.
- •Чистий продукт. Національний дохід.
- •Національне багатство та його економічна структура.
- •Необхідний і додатковий продукт. Норма додаткового продукту.
- •Ефективність суспільного виробництва та її визначення.
- •Фази руху суспільного продукту : виробництво. Розподіл, обмін та споживання.
- •Поняття та економічний зміст власності. Суб’єкти та об’єкти власності.
- •Форми власності. Різноманітність форм власності , їх вільне змагання.
- •Сучасні форми власності в Україні. Закон України «Про власність».
- •Форми приватизації:
- •Способами приватизації є:
- •Суть та функції розподілу.
- •Поняття доходів, їх форми та структура.
- •Номінальна та реальна заробітна плата.
- •Суспільні фонди споживання : формування та структура їх використання.
- •Сімейні доходи : джерела формування та структура використання. Мінімальний споживчий бюджет.
- •Проблеми соціальної захищеності населення.
- •Товарне виробництво, його характерні риси та роль в економічному розвитку суспільства.
- •Поняття та властивості товару. Товарні риси спортивних послуг.
- •Двоїстий характер праці, яка створює товар.
- •Індивідуальні та суспільно-необхідні витрати праці. Величина вартості товару.
- •Походження,суть і функції грошей.
- •Закони грошового обігу.
- •Інфляція, її суть, причини і види. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційна політика держави.
- •Закон вартості та його функції.
- •Поняття ринку, причини його виникнення та умови функціонування.
- •Функції та структура ринку.
- •Види ринків. Їх особливості та характерні риси.
- •Ринкова інфраструктура, її формування та значення.
- •Ринкова ціна. Механізм та фактори ринкового ціноутворення.
- •Державний бюджет : особливості його формування та використання.
- •Бюджетний дефіцит, причини його виникнення та шляхи подолання.
- •Форми та методи державного регулювання ринкової економіки.
- •Основні принципи підприємницької діяльності
- •Форми підприємницької діяльності.
- •Малі підприємства : суть, шляхи створення та принципи діяльності
- •Система розподілу доходів кооперативних підприємств.
- •Акціонерні підприємства : сутність, форми становлення та функціонування.
- •Державні підприємства в ринковій системі : структура, функції та принципи господарської діяльності.
- •Суть та принципи організації комерційного розрахунку.
- •Фонди підприємства та їх структура.
- •Кругообіг та обіг виробничих фондів підприємства.
- •Основні та оборотні фонди підприємства. Амортизація. Фізичний та моральний знос основних фондів.
- •Собівартість продукції, фактори її формування та зниження.
- •Валовий та чистий дохід підприємства.
- •Прибуток, як показник ефективності господарської діяльності підприємства. Розподіл та використання прибутку.
- •Рентабельність підприємства. Норма рентабельності. Шляхи підвищення рентабельності.
- •Ціна, її сутність та об’єктивні основи. Функції та види цін в ринковій економіці.
- •Сутність та основні принципи маркетингу.
- •Основні функції та види маркетингу.
- •Цінні папери, їх види та роль в ринковій економіці : задачі, функції фондових бірж.
- •Акції, їх види. Курс акцій. Контрольний пакет акцій.
- •Монополія і конкуренція в ринковій економіці. Антимонопольне законодавство.
- •Сутність підприємства.
- •Види підприємств та умови їх функціонування в ринковій економіці.
- •Сутність менеджменту та його необхідність. Сучасні вимоги до менеджменту.
- •Функції та основні напрямки розвитку менеджменту.
- •Основні принципи та функції управління.
- •Сутність, джерела та фактори нагромадження. Норма нагромадження.
- •Структура фонду нагромадження, шляхи оптимізації фондів нагромадження та споживання.
- •Економічне зростання та його типи.
- •Економічна рівновага і циклічність
- •Сутність та причини економічних циклів, фази економічного циклу. Основні причини економічної кризи в Україні.
- •Сутність зайнятості та безробіття. Причини та види безробіття.
- •Державне регулювання зайнятості в умовах ринкової економіки.
- •Соціальний захист населення та його принципи. Основні направлення соціальної політики держави.
- •Сутність світового господарства. Об’єктивні умови його становлення та етапи розвитку.
- •Основні риси та тенденції розвитку сучасного світового господарства.
- •Структура світового господарства.
- •Міжнародний поділ праці та закономірність його розвитку.
- •Міжнародна економічна інтеграція : суть та форми розвитку.
- •Міжнародна торгівля : сучасні види та структура.
- •Міжнародна міграція капіталу та робочої сили.
Двоїстий характер праці, яка створює товар.
Якщо товар є щось двоїсте, то і втілена в нього праця також має двоїстий характер.
Продукт праці стає товаром лише за наявності двох його взаємопов'язаних сторін — споживної вартості та вартості. Причина цієї двоїстості зумовлюється двоїстим характером втіленої у товарі праці. Праця товаровиробника набуває, з одного боку, особливої доцільної форми, а з другого — форми витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі. У першому випадку виробник виконує конкретні виробничі операції, використовує певні знаряддя праці та матеріали, а отже, виготовляє певні блага. Наприклад, швець використовує шкіру, нитки, голки, спеціальну машину та інші знаряддя виробництва, щоб виготовити чоботи, черевики. Результатом такої праці є створення різних споживних вартостей. Працю, що їх створює, називають конкретною. Праця в особливій доцільній формі характеризує якісний бік праці. Кількісний бік праці відображується у витратах праці у фізіологічному значенні. Йдеться про працю взагалі як певну частину суспільної праці, яка вимірюється витратами людської робочої сили (й м'язів, мозку, нервів) незалежно від своєї форми. Цю сторону праці називають абстрактною. Вона створює вартість товару. Абстрактна праця є специфічною формою праці, суспільний характер якої виявляється лише під час обміну. Таким чином, абстрактна праця є специфічною економічною категорією, що властива лише товарному виробництву. Тому створена нею вартість є не природною, а суспільною властивістю товару. Інакше кажучи, вартість відображує відносили між товаровиробниками, які виникають під час обміну товарами.
Визначення цінності товару в матеріально-речовій формі, у формі послуги чи інформації — одна з головних проблем економічної теорії, яку здавна намагається розв'язати людина. Існує багато підходів до визначення цінності товару, кожний з яких ґрунтується на певній теорії. Найпоширенішими є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, чинників виробництва, інформативна.
Індивідуальні та суспільно-необхідні витрати праці. Величина вартості товару.
Величина вартості товару – кількісна характеристика вартості товару яка дає змогу здійснювати кількісний аналіз цієї категорії і а поглиблювати її якісну характеристику. Виходячи з того, що вартість товару – це втілена в продукті праця, величина й визначається кількістю витраченої праці. Чим більше витрачено праці на виготовлення продукту, тим більшою буде її вартість, і навпаки. Тому вся проблема визначення величини вартості товару зводиться до проблеми визначення величини витрат праці. Витрати праці як витрати людської енергії вимірюються в енергетичних одиницях (кал, ккал). Але цей метод придатний лише в лабораторних умовах. Історично склався непрямий метод визначення витрат праці – робочим часом, протягом якого мають місце ці витрати праці. Він менш точний, ніж перший, але простий за своїм виконанням і доступний для масового використання. Робочий час (так само, як і енергетична одиниця) не зачіпає форми і змісту витрат праці, індивідуальності виробника, він визначає кількісний бік цих витрат. Оскільки за одиницю часу може витрачатися різна кількість енергії, то вартість вимірюється не індивідуальним, а суспільне необхідним робочим часом, що відображає певну кількість енергії, витраченої за одиницю часу. Поширена в економічній літературі думка, що індивідуальний робочий час визначає індивідуальну вартість товару, однобічна, оскільки вартість – це виробничі відносини, які здійснюються на основі витрат праці, а не робочого часу. Робочий час є засобом вимірювання витрат праці, а не самою витратою праці. Тому один і той же робочий час може відображати різну кількість витраченої енергії, а отже, не може бути основою здійснення виробничих відносин між людьми. Суспільне необхідний робочий час – це час, потрібний для виготовлення продукту, виходячи з наявних суспільне необхідних умов виробництва, середньої інтенсивності праці й майстерності виробника. Ця стандартна одиниця відображає середню інтенсивність праці виробників, що склалася в суспільстві в даний час, а отже, цілком певну кількість енергії, витраченої на виготовлення продукції. При цьому, визначаючи її як середньозважену величину індивідуальних витрат робочого часу, водночас визначають і середній рівень майстерності, оскільки від неї залежить і сама тривалість роботи в розрахунку на одиницю продукції. Щодо умов виробництва, то вони у кожній ланці суспільного поділу праці визначаються розвитком продуктивних сил суспільства, а отже, стосовно кожного виробника і витрат його праці мають об'єктивний характер. Зведення різних умов виробництва до середньосуспільних при визначенні вартості товару суперечило самій суті товарних відносин. Адже ці відносини існують тому, що існують різні умови виробництва (неоднорідність праці). Виробники, перебуваючи в нерівних умовах виробництва, встановлюють рівність між собою на основі витрат праці. Отже, ці витрати повинні визначатися стосовно тих умов виробництва, в яких вони здійснюються. Зведення індивідуального робочого часу кожного виробника до суспільне необхідного можливе також і на основі встановлення норм виробітку існує прямий зв'язок між кількістю витраченої енергії і кількістю виробленої продукції: N=f(Q). Чим більше витрачено праці, тим більше за всіх інших незмінних умов вироблено продукції. На цьому й ґрунтується визначення вартості товару: W=Q/N, N=Q/W, Q=WN. Вартість товару, таким чином, є коефіцієнтом переведення витраченої енергії у продукцію. Тому на основі кількості виробленої продукції можна судити про величину витраченої праці, а отже, й створеної вартості. Таким чином, кількість створеної виробником продукції може бути засобом переведення індивідуального робочого часу в суспільно необхідний (індивідуальних витрат праці у вартість). Для цього слід прийняти робочий день за суспільно необхідний робочий час і встановити ту кількість продукції, яку необхідно виробити за цей час за середньої інтенсивності праці та майстерності виробника. Ця норма виробітку Nt є іншим вираженням вартості робочого дня, де витрати праці виробника виражені не в одиницях часу, а кількістю виробленої продукції. Вона встановлюється так само, як суспільне необхідний робочий час, тобто як середньозважена величина виробітку кожного виробника із складеної пропорції: Qt/Nt=Qi/Ni визначають величину створеної виробником вартості: Qi=Qt?Ni/Nt, де Nt – суспільно необхідна норма виробітку, Qt – витрати праці, необхідні для й виконання, що становлять вартість робочого дня, Ni – фактично вироблена робітником кількість продукції за робочий день. Відношення є коефіцієнтом переведення індивідуальних витрат праці у створену вартість: Qi=Qt?k. Якщо Ni=Nt, то Qi=Qt. Це означає, що виробник, виконавши норму виробітку, створює таку кількість вартості, яка дорівнює вартості робочого дня. Прийнявши вартість робочого дня за постійну величину, через встановлення суспільне необхідної норми виробітку визначають вартість товару на будь-якому підприємстві чи в галузі, де умови виробництва незіставні між собою. Вона дорівнюватиме тривалості робочого дня з середньою інтенсивністю й майстерністю пращ, поділеній на норму виробітку, встановлену для цих умов виробництва. Такий метод визначення величини створеної вартості порівняно простий і випливає з самої суті цієї категорії. Однак його можна використовувати лише для визначення величини заробітної плати. Кількісне визначення вартості товару значно спрощується, коли за основу береться безпосередньо економічна одиниця її виміру – грошова одиниця. Гроші, як відомо, самі не мають жодної вартості, а є тільки засобом забезпечення товарних відносин між людьми. Тому вони – лише дзеркальне відображення вартості виготовлених товарів. Вартість грошової одиниці в кожній країні встановлюється на основі порівняльних характеристик вартостей інших товарів. Так, якщо на виготовлення столу затрачено 20 год. суспільне необхідного робочого часу і стільки ж часу – на добування 1 г золота і цю вагову одиницю взято за стандарт грошової одиниці – гривню, і о матимемо різні, але рівноцінні вирази вартості товару в одиницях часу (20 год.), вагових одиницях золота (1 г) і безпосередньо в грошових одиницях (1 грн.). Тому замість суспільне необхідного робочого часу вартість у сучасних умовах визначають безпосередньо в грошових одиницях, але в основі цього визначення – витрати праці.