4. Судовий розгляд справ про злочини неповнолітніх.

При провадженні кримінальних справ про злочини неповнолітніх потрібно керуватись як загальними положеннями Кримінально-процесуального і Кримінального кодексів України, так і спеціальними нормами, які визначають судовий розгляд справ даної категорії ( гл.36 КПК України) та особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх ( розд. ХУ Загальної частини КК).

Особливості судового розгляду справ про злочини неповнолітніх передбачені ст.ст. 441-443 КПК України і суди зобов’язані суворо їх додержуватися.

Так, в судове засідання викликаються батьки або інші законні представники неповнолітнього підсудного. Суд вправі допустити до участі в судовому засіданні в якості законних представників як одного, так і обох батьків неповнолітнього підсудного.

Якщо у підсудного немає батьків, опікунів і піклувальників, суд повинен викликати як законного представника неповнолітнього представника органу опіки і піклування. Ці особи можуть залучатись як законні представники неповнолітнього й у випадках, коли участь у справі батьків неповнолітнього може завдати шкоди його інтересам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.).

Одночасно, згідно зі ст.ст.442 -443 КПК України, про час і місце розгляду справи суд повідомляє службу у справах неповнолітніх, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, а також підприємство, установу та організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній, а у разі потреби, й інші організації.

Суд також вправі викликати в судове засідання представників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного ( ст. 436 -437 КПК України).

Недотримання судом вимог ст.ст.441-443 КПК України щодо обов’язкового повідомлення про час і місце розгляду справи законних представників неповнолітнього підсудного, служби кримінальної міліції у справах неповнолітніх, підприємства, установи чи організації, в яких він навчався або працював, є порушенням права на захист неповнолітнього підсудного і може бути підставою для скасування вироку (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.)

Ст. 437 КПК України передбачає особливий порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до суду, а саме, як правило, через батьків або інших законних представників, які повинні забезпечити його явку до суду. Інший порядок допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами справи. Наприклад, у випадках, коли необхідно забезпечити термінову явку неповнолітнього, його виклик може здійснюватися через посильного або коли необхідно захистити неповнолітнього від впливу батьків, якщо відоме їхнє прагнення перешкодити встановленню істини у справі. У таких випадках може застосовуватися привід.

Відповідно до вимог ст. 254 КПК України копія обвинувального висновку вручається неповнолітньому підсудному та його законному представнику не пізніше як за 3 доби до дня розгляду справи. Цю обставину в обов’язковому порядку необхідно перевірити у підготовчій частині судового засідання. У разі несвоєчасного вручення обвинувального висновку, слухання справи можливе лише за письмовою заявою підсудного та його законного представника.

У підготовчій частині суд роз’яснює права всім учасникам процесу та розв’язує заявлені ними клопотання.

Законний представник має право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь в дослідженні доказів, знайомитися з протоколом судового засідання, вносити зауваження на протокол (ч. 2 ст. 441 КПК України), подати апеляцію та касаційну скаргу на судові рішення у частині, що стосуються інтересів засудженого неповнолітнього (ст. 348, 384 КПК України).

Участь законного представника в суді сприяє з’ясуванню обставин, які характеризують неповнолітнього, умови його життя і виховання, рівня розвитку, наявності і ступеня розумової відсталості. Ці питання з’ясовуються шляхом допиту законного представника як свідка. Про допит законного представника як свідка суд виносить ухвалу, а суддя – постанову, яка заноситься до протоколу судового засідання (ст. 273 КПК України) і попереджає його про відповідальність про відмову від дачі показань та дачу завідомо неправдивих показань. Одночасно суд обов’язково роз’яснює, що він не несе відповідальності за відмову давати показання відносно себе, членів родини, близьких родичів (ст. 63 Конституції України).

Враховуючи те, що законний представник постійно перебуває у залі судового засідання, його доцільно допитати в числі перших свідків.

У виняткових випадках законний представник за вмотивованою ухвалою чи постановою може бути видалений із залу судового засідання на певний час або усунений від участі в судовому засіданні, а замість нього допущені інші законні представники неповнолітнього підсудного (коли він може завдати шкоди інтересам неповнолітнього). Після повернення в судове засідання законний представник може ознайомитися з протоколом судового засідання і внести зауваження на нього.

Неявка належно повідомленого законного представника до суду не зупиняє розгляд справи, якщо суд не визнає його участь обов’язковою (ч. 5 ст. 441 КПК України).

Функція законного представника припиняється з моменту досягнення підсудним 18 років. Однак, виходячи зі змісту ст.ст. 348, 384 КПК України, апеляція, касаційна скарга подана ним до досягнення засудженим 18-річного віку, підлягають розгляду на загальних підставах й у випадку, якщо до її розгляду засуджений досяг повноліття.

Як вже зазначалось, про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє службу та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, проте неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнає їх явку обов’язковою.

Представник служби у справах неповнолітніх у судовому засіданні вправі заявляти клопотання, ставити запитання підсудному, законним представникам, потерпілому, свідкам, експертові і спеціалістові, висловлювати думку з приводу найбільш доцільної форми перевиховання підсудного.

Представник кримінальної міліції у справах неповнолітніх має право бути присутнім у залі судового засідання і з дозволу суду дає пояснення. Як видно, обсяг прав цих представників неоднаковий.

При необхідності названі представники можуть бути допитані в суді як свідки. Про це суд виносить ухвалу, а суддя – постанову.

У цьому випадку вони попереджуються за дачу завідомо неправдивих показань і за відмову від дачі показань.

Згадані представники можуть бути допитані як свідки, коли неповнолітній підсудний перебуває у них на обліку і необхідно з’ясувати причини взяття на облік, про вчинені ним правопорушення, які заходи до нього вживались, як він на це реагував тощо.

Ст. 443 КПК України передбачає, що суд повідомляє про час і місце розгляду справи неповнолітнього підприємство, установу та організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній. Суд також вправі при необхідності викликати в судове засідання представників цих організацій, а також представників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного, представників органів опіки і піклування, охорони здоров’я. Ці представники мають право бути присутніми у судовому засіданні і з дозволу суду давати пояснення. У необхідних випадках вони можуть бути допитані як свідки.

Таким чином коло учасників судового процесу у справі про злочини неповнолітніх значно розширене для того, щоб всебічно, у повному обсязі вивчити особу неповнолітнього підсудного, причини, що сприяли становленню його на злочинний шлях, ступінь його вини у скоєному, межі його відповідальності за протиправні дії.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови №5 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”, роз’яснив, що такі особливості судового розгляду, як участь законного представника підсудного (ст. 441 КПК України) чи представників служби чи кримінальної міліції у справах неповнолітніх (ст. 442 КПК України), порядок виклику підсудного (ст. 437 КПК України), віддання його під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, адміністрації дитячої установи (ст. 436 КПК України), виділення справи про злочини неповнолітнього в окреме провадження (ст. 439 КПК України), до осіб, які на час провадження у справі досягли повноліття, не застосовуються.

Після закінчення підготовчих дій, з оголошення обвинувального висновку прокурором починається судове слідство, після чого головуючий роз’яснює підсудному суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості неповнолітніх, при розгляді справ щодо них необхідно виважено підходити до вирішення питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні.

Спрощену процедуру розгляду справи (ст. 299 ч. 3 КПК України) можна застосовувати переконавшись у тому, що підсудний правильно розуміє зміст фактичних обставин, які не оспорюються, за відсутності сумнівів щодо добровільності й істинності його позиції, а також за умови, що він усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Пояснення підсудного із зазначеного питання обов’язково має бути зафіксованим у протоколі судового засідання.

Якщо вирішено питання про розгляд справи спрощеною процедурою, слід мати на увазі, що докази стосовно обставин, які визначено ст. 433 КПК України, та інші дані про особу підсудного обов’язково досліджуються, незалежно від того, чи оспорюються ці обставини (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду №5 від 16.04.2004 р. „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”).

Якщо підсудний визнає вину у вчиненні злочину частково або не визнає повністю, а також у випадку, якщо у справі декілька підсудних, і фактичні обставини справи оспорює хоча б один з них, розгляд справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.299 КПК України, є недопустимим.