6) Обов’язковим є виявлення дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, підбурювали до злочину, у т.Ч. Раніше судимих.

З цього приводу Пленум Верховного Суду України у постанові №2 від 27.02.2004 „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” у п. 5 роз’яснив, що суди повинні мати на увазі, що втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність – це всі види фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, катування тощо) і психологічного впливу (переконання, залякування, погрози, обман, шантаж, підкуп, розпалювання почуттів помсти, заздрості або інших низьких спонукань, зганьблення в очах однолітків, завдання матеріальних збитків, давання порад про місце й способи вчинення злочину або приховування його слідів, забезпечення грошима, подарунками, розвагами тощо).

Всі ці обставини та причини скоєння злочину неповнолітнім з’ясовуються шляхом допиту батьків, вчителів, сусідів, його друзів, інших осіб, які добре обізнані про умови його життя і виховання. Крім того, як вже зазначалося раніше, можуть бути витребувані необхідні документи, проведені експертизи та інші процесуальні дії (ст. 433 КПК України), судово-психологічну, судово-психіатричну та інші.

При вивченні справи про злочини неповнолітніх державний обвинувач повинен звернути особливу увагу на стан виконання вимог ст. 434 КПК України, якою передбачено, що затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть бути застосовані лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.

При затриманні неповнолітнього (з підстав, передбачених ст. 106 КПК України), йому і його законному представнику (якщо він присутній) роз’яснюється обов’язково право на побачення із захисником з моменту затримання, а також право на оскарження затримання до суду.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді або ухвалою суду (ст. 165 ч. 1 КПК України). Цей запобіжний захід застосовується лише тоді, коли інші запобіжні заходи (передача під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників або передача під нагляд адміністрації дитячої установи, де вони виховуються (ст. 436 КПК України), чи запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України (підписка про невиїзд, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, застава) не можуть гарантувати, що неповнолітній не буде ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати свою злочинну діяльність.

Наступним важливим фактором при вивченні справи є з'ясування стану допуску до участі у справі законних представників неповнолітнього, перелік яких визначено п. 10 ст. 32 КПК України і є вичерпним (це батьки, один або обидва, опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітня особа).

Оскільки у Кримінально-процесуальному кодексі України відсутня пряма вказівка про винесення постанови про допуск законного представника неповнолітнього, проте, виходячи з вимог ст. 52 КПК України, яка передбачає визнання представниками потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, постановою слідчого, судді або ухвалою суду, керуючись загальними правилами (ст. 130 КПК України) все ж таки доцільно слідчому винести таку постанову.

До пред’явлення неповнолітньому обвинувачення і його допиту слідчий у постанові або протоколі повинен роз’яснити права і обов’язки батьків та інших законних представників неповнолітнього, педагога, лікаря, які можуть бути присутніми за розсудом слідчого чи прокурора, або за клопотанням захисника, при пред’явленні обвинувачення і допиті, якщо неповнолітній не досяг 16 років або якщо він визнаний розумово відсталим (ч.2 ст. 438 КПК України).

Слід також звернути увагу й на те, чи не є доцільним виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження, якщо ним вчинено злочин (злочини) у групі з дорослими (ст. 439 КПК України).

Перевіривши всі раніше викладені обставини та докази пред’явленого обвинувачення у справі про злочини неповнолітніх державний обвинувач складає довідку про можливість затвердження обвинувального висновку та направлення справи до суду для її розгляду по суті.

Всі перераховані у ст. 433 КПК України додаткові обставини у справах про злочини неповнолітніх обов’язково детально з’ясовуються у процесі судового розгляду справи.