6. Відшкодування шкоди, завданої злочинними діями неповнолітніх

Важливою обставиною, що підлягає доказуванню при розгляді кримінальної справи в суді, є характер і розмір матеріальної шкоди, завданої злочином потерпілому, підприємству, установі та організації (ст. 64 КПК України).

У зв’язку з цим особливу увагу державний обвинувач в процесі судового слідства звертає на повне, всебічне і об’єктивне дослідження доказів, що стосуються характеру, розміру заподіяної злочином шкоди, який нерідко впливає на кваліфікацію злочину, на міру покарання неповнолітнього підсудного та інші важливі обставини справи.

Якщо цивільний позов пред’явлено під час досудового слідства, державний обвинувач, виконуючи свої процесуальні повноваження, допомагає цивільному позивачу подати суду докази щодо підстав та розміру цивільного позову, чим захищає його права та інтереси (ст. 33 Закону України „Про прокуратуру”).

Якщо цивільний позов не був пред’явлений під час досудового слідства і не вжито заходів до його забезпечення, суддя, при попередньому розгляді справи, за наявності відповідного клопотання, вправі вирішити питання про визнання потерпілого цивільним позивачем і про заходи щодо забезпечення цивільного позову (ст. 253 ч. 1 п.п.4, 7 КПК України).

Цивільний позов може бути пред’явлено і в процесі судового розгляду кримінальної справи, але до початку судового слідства (ст. 28 КПК України), оскільки пред’явлення такого в ході судового слідства або після дослідження усіх доказів, унеможливлює доказування його підстав та розміру.

Відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочинними діями, неповнолітнім підсудним має свої особливості, визначені нині діючим Цивільним кодексом України (з 01.01.2004 р.), які повинен врахувати прокурор підтримуючи державне обвинувачення у справах про злочини неповнолітніх.

Так, відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах, якщо вона має достатньо майна для її відшкодування.

У разі відсутності у неповнолітнього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, остання відшкодовується у частці, що не вистачає або у повному обсязі його батьками (усиновлювачами), піклувальником чи закладом, який за законом здійснює функції піклувальника, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

У таких випадках перелічені особи визнаються цивільними відповідачами (ст. 51 КПК України), які в силу закону несуть дольову матеріальну відповідальність.

Новий ЦК України (ст. 1182) встановив спеціальну відповідальність за шкоду, заподіяну спільними діями кількох неповнолітніх осіб. Ця відповідальність носить дольовий характер, тобто шкода відшкодовується неповнолітніми у частці, яка визначається за домовленістю між ними, а у разі неможливості досягнення домовленості – за рішенням суду. При цьому суд має брати до уваги ступінь участі кожного неповнолітнього у завданні шкоди.

Якщо на момент заподіяння шкоди кількома неповнолітніми підсудними один із них перебував у закладі, який за законом здійснює функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах (ст. 1180 ЦК).

Проте, якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальники дали згоду на набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК, на укладення трудового договору, зайняття підприємницькою діяльністю), вони відшкодовують завдану неповнолітнім підсудним шкоду, якщо в останнього відсутнє майно, достатнє для відшкодування завданої ним шкоди, і якщо ці особи не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Батьки, позбавлені батьківських прав, зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану неповнолітніми, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків (ст. 1183 ЦК).

На правовідносини, які виникають у зв’язку із заподіянням моральної шкоди злочинними діями неповнолітніх, поширюються загальні правила цивільного законодавства України (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 р.).

Відділ підтримання державного обвинувачення

в судах прокуратури області