11. Літературне угрупування «Плуг», його програма, вульгаризаторські та популістські тенденції селянської спілки письменників, що впроваджувалися в прозу.

Одним з перших угрупувань виник "Плуг" — спілка селянських письменників. Вона нараховувала сотні членів та десятки місцевих організацій і проводила велику культурну роботу, популяризуючи серед найширших селянських та робітничих мас українську літературу й українську мову. Вона, звичайно, допомогла багатьом початкуючим літераторам із народу. Такою ж була за своєю суттю і організація робітничих письменників "Гарт". Статути обох організацій заявляли, що ставлять собі за мету об'єднати розпорошені селянські та пролетарські художні сили.Ініціатором створення і головою «Плугу» був С. Пилипенко, Заснована 1922 у Харкові. Мала свої філії у Києві, Полтаві, Вінниці, Кам'янці-Подільському, Сумах, Лубнах, Прилуках та ін. його активними членами "Плугу" були С. Пилипенко (голова), Д. Бедзик, А. Головко, Г. Епік, Н. Забіла, О. Копиленко, В. Минко, П. Панч та ін. До "Гарту" належали В. Еллан-Блакитний (голова), І. Дніпровський, М. Йогансен, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий та ін. Свої твори ці письменники публікували в новозаснованих журналі "Плуг" (у 1925—1927 pp. виходив під назвою "Плужан"), альманахах "Плуг" і "Гарт" тощо.

І плужани, й гартівці докладали багато зусиль до утворення своїх філій у різних містах республіки — в Одесі, Дніпропетровську, Харкові — і навіть за її межами. У Донбасі об'єднання пролетарських письменників називалося "Забой".Маючи незаперечні заслуги перед культурою, ці організації не були позбавлені й певних вад. "Плуг", наприклад, плодив надмірний "масовізм" — залучення до письменницького об'єднання малообдарованих людей, заохочував мимоволі графоманів. З квітня 1922р. плужани ухвалили «Платформу ідеологічну і художню», де наголошували, що «революційно-селянська творчість плужан має бути скерована насамперед на організацію свідомості широких селянських мас і сільської інтелігенції в дусі пролетарської революції».

        Позитивним в діяльності «Плуга» було те, що він орієнтував письменників на глибинний і драматичний матеріал життя українського села, суттєво доповнюючи таким чином однобічно-індустріальну і часом наївно-«пролетарську» орієнтацію інших літорганізацій, допомагав знайти своє місце в літературі обдарованій селянській молоді.        Негативним в діяльності організації було те. що плужани намагались обмежити й регламентувати «революційним просвітництвом» підхід письменника до тлумачення та обробки матеріалу, свідомо надавали творам максимальної простоти й доступності форми, брали курс на масовість літератури. У своїй "ідеологічній та художній платформі" "П." декларував бажання творити нову культуру, зображати життя нового села у дусі "настанов" компартії. Однією з провідних ідей спілки протягом 20-х була ідея "змички міста з селом".

Спілка не ставила перепон щодо користування тими чи іншими художніми засобами, хоч під впливом офіційної критики віддавала перевагу реалізму, часто спримітизованому. Спершу в її рядах було 63 письменники, згодом — кількасот. У період Літературної дискусії 1925—28 "П." критикували за "масовизм" та "просвітянство", зниження художніх критеріїв, що спричинило "чистку" його рядів. Відчутними були зусилля спілки щодо виховання молодих літературних кадрів, які у міру зростання переходили до літературних об'єднань "Гарт", ВУСЩІ, "Молодняк", ВАПЛІТЕ, "Нова генерація". "П." мав свої видавництва, періодичні та неперіодичні видання. Ідеологом "П." виступав С. Пилипенко. На початку 30-х, у час сумнозвісного "заклику ударників у літературу", було створене дочірне об'єднання "П." — "Трактор". На початку 1931 "П." був перейменований на Спілку пролетарсько-колгоспних письменників. Після постанови ЦК ВКП(б) "Про перебудову літературно-художніх організацій" (1932) "П." припинив своє існування.