26. Основні відмінності між інтелектуальним та «лівим» романом.

Риси «лівого» роману:

• Войовниче заперечення класики

• Заперечення заради запереченя

• Заперечення мистецьких критеріїв

• Вульгаризована, знижена лексика

• Увага до авантюрних, пригодницьких романів

• Присутні іронія, пародія, сатира

• Жанровий синкретизм: вплітаються репортажі, лекції, мемуари, листи

• Репортажний роман, фактаж, відтворення реальних подій

• Епатаж та агонізм

• Екзистенційні ситуацій (помежові), в які потрапляв пересічний громадянин

• відмова від “героя” та заміна його постаттю спостерігача

• «Л» р орієнтований на епатацію читача

Представники: Д.Бузько «Голяндія», Г.Шкурупій «Жанна-батальйонерка»,

М.Йогансен «Подорож доктора Леонардо та його коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію»

Риси «Інтелектуального роману» (розв. 2-а пол.20-х р. ХХ ст.):

(від «лівого» відрізняється своїм філософствуванням)

• Спрямований на діалог з читачем

• Налаштований на інтелектуального читача

• Герої не живі люди, а типи, втілення авторської ідеї, автора не цікавить їх психологічний стан

• Роман не закінчується щасливо

• І.р. має відкритий фінал (часто)

• Думка переважає над сюжетом

• Природність сексу

Представники: В Домонтович «Дівчинка з ведмедиком», «Доктор Серафікус», В.Підмогильний «Невеличка драма»

27. Лівий роман в українській прозі 20-х років: основні риси, поетика, його відмінність від інтелектуальної прози.

Шукання футуристами нових фактур сюжетобудов та композиційних засобів шириться і на романний жанр. Вони вважали себе лівим фронтом, тому вважали за обов’язок створити лівий роман (хоча це умовне позначення).

Лівий та інтелектуальний романи - підвиди експериментального роману.

Основні риси:

• Футуристи заперечували класику, відкидали традиції, результат повна деструкція форм.

• Мова знижена, вульгаризована, діалектна.

• Прослідковуємо у творах іронію, пародію, сатиру.

• Відбувався жанровий синкретизм (у канву роману впліталися лекції, документи, листи) – своєрідна калажність прози.

• Психологізм висміювався, пародіювався.

• Відкидається діалог автора і читача – запрограмоване нерозуміння.

• Вихід за межі літератури (експериментування, диструкція).

• Лівий роман увібрав у себе риси авантюрного та пригодницького роману (міг початися твір з середини тощо).

• Репортажність роману (вкраплювався наприклад репортаж з місця подій).

• Кінець щасливий

Відмінність від інтелектуального:

• Відрізнявся своєю філософічністю.

• Направлений на діалог з читачем.

• Класичні форми творів.

• Кінець як правило, не щасливий, відкритий.

• Герої свідомо сконструйовані, в них закладена певна ідея, яка перевіряється на практиці.

• Психологізація

• Думка переважає над сюжетом.

29. Особливості так званого «лівого» роману: поетика, композиція, естетика. Втілення цих рис у романі «Голяндія» д.Бузька.

Про “лівий” роман- теоретик футуризму М. Ланський: “Мистецькі формації, що стояли чи стоять хоч на крок попереду всіх инших, завжди приймали назву “лівих”. Тому й справжній роман мусить народитися серед художників цих формацій. Тому й роман цей буде “лівий роман”. «Новий» тип роману в авангардистів. Термін= укр лі-ра кінця 20-х років тільки готується до появи романів, адже для створення якісної епопеї, “вартої своїх тем“. Характерні ознаки-розкриття предметного та вн-го змісту через стислу жанрову форму.

Авангардна преса 1930 року =“Голяндія” Д. Бузька, “Інтелігент” Л. Скрипника, “Двері в день” та “Жанна батальйонерка” Ґео Шкурупія. Та масовим у нац літ-рі “лівий” роман не став. На рівні руху композиції худ-го твору зміни насамперед торкалися відмови від “героя” та заміни його постаттю спостерігача. Функціональна настанова - показ життя не села, а міста! Композиція “лівого” р-ну складалася із кількох новел=давало змогу письменнику охопити та всебічно олітературити будь-який факт із тодішньої реалії. Новий роман мав позбутися класичного сюжету.

Натомість ст-ра твору повинна залежати не від випадку, Тема творів пов’язувалась із тодішньою дійсністю. Заразом критик заперечував поняття “психологічного реалізму”, яке, на його думку, не відображало дійсність. Вигадка, настанова на психологію, фальшивий естетизм, наслідування заперечувались як такі.

Загальний “неуспіх “лівого” роману” – недостатній практичний підхід футуристів до розуміння “новаторського”, поняття, що синтезувало “художнє відкриття реальності (змісту) і форми”.риса- усі події автори розгортали навколо одного персонажа, настанова авторів на відтворення реальних подій.

Роман „Голяндія” (1929) засвідчив літ-естет шукання й експериментаторство у галузі форми й змісту. У творі відобр створення перших комун, акцентується увага на персонажах, що опиняються у нових сус-іст реаліях. Разом із тим автор порушує актуальні теми худ тво-ті, теорії літ-ри. Публіцистичність твору=надмірність дрібниць та деталей, які в худ просторі роману позбавлені значення. Схожий на бульварний р-н, а загалом носить вигляд репортажу. Основні проблеми- відображення особливостей господарювання комуни „Чайка”. Тематичне спрямування – відображення будівництва радянської дійсності. Тяжка і для підготовленого читача абсолютно незрозуміла форма, що призводять до різних вражень від твору. Композиція-автор боїться бути несприйнятим, тому ризикує з’явитися на сторінках власного твору в різних іпостасях=фіктивний розповідач.(розповідь ведеться від першої особи), дистанціюючись від тексту маскою умовності:»Але ж я мушу зауважити, що я – не я.Я – вітер. Мінливий і непевний. Погано це, але – що ж зробиш? – я такий. І, признаюся, кілька разів я, справжній я – намагався почати цю повість чи роман.

І кожний раз у мене мінялися погляди.» Специфічна композиційно-наративна структура “Гол” - авторські хар-ки, зауваження й коментарі щодо способів р-ку фабули, історії життя героїв, ха-ру сюжетних варіацій, фіксується увага читача на умовності худ-ьої реальності. У межах артикульованої фабульної лінії, яка торкається проблем колективізації, автор репрезентує гротескну хроніку життя й діяльності сокільчанської комуни “Чайка”. У виразно сатиричному ключі осмислює “методи” роботи та “форми” дозвілля сільської комуни, вбачаючи в ній “стиль рідної стріхи”, пародіює парадоксальну – на основі “вільного кохання” – модель формування сімейних стосунків, у скептично- іронічній тональності аналізує специфіку “вирішення” серед комунарів статевої проблеми тощо. Антагонізм міста і села! Місто- образ мрії про майбутнє щасливе життя.

В архітектоніку р-ну органічно входять численні верифікаційні компоненти (коментарі, пояснення, обгрунтування, міркування) з іронічною домінантою, у яких автор перманентно демонструє можливості текстуальних трансформацій. Увага автора-розповідача в “Гол” сфокусована на рецептивний потенціал “наївного” (= некомпетентного) читача, зорієнтованого на традиційні емоційно-чуттєві стереотипи сприйняття худ твору. Автор грається з читачем: інтригує, моделює певні сподівання, формує конкретні асоціації, програмує можливу реакцію на твір.