§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду є другою і основною формою (видом) тимчасового запобіжного заходу в українському кримінально- му процесі, мета якого полягає у тому, щоб припинити кримінально протиправ- не діяння особи, попередити її уникнення від слідства і суду, запобігти фальси- фікації нею доказів та інших спробах завадити кримінальному провадженню.

Стаття 207. Законне затримання

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1. при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору- шення;

2. безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчи- ненні.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій за- коном надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негай- но доставити 'її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

1. Частина 1 коментованої статті категорично забороняє будь-кому затри- мувати особу без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, визначених у Кри- мінальному процесуальному кодексі України.

2. Одним із таких випадків є смілива новела нового КПК України та окре- ма форма (вид) затримання без ухвали слідчого судді, суду - «законне затри- мання». Суть його полягає у тому, що право затримати будь-яку особу, крім судді і народного депутата України (ст. 482 КПК), тепер має «кожен»: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосе- редньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервно- го переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Термін «кожен» означає абсолютно кожного, без винятку, будь-яку люди- ну, аби вона не була особою, якій законом надано право здійснювати затриман- ня (уповноваженою на затримання службовою особою).

Вираз «при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору- шення» охоплює як дії з вчинення кримінального правопорушення, так і дії, безпосередньо спрямовані на його вчинення. Затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення має місце тоді, коли часова і просто- рова ознаки находження особи щодо події і місця вчинення кримінального пра- вопорушення дають підстави запідозрити особу в його вчиненні, а тим більше, якщо затримання здійснюється потерпілим чи очевидцем події.

Законним затримання під час переслідування особи буде лише тоді, коли дії з переслідування були безперервними, суцільними, істотно не припинялися в часі.

3. «Кожен», хто затримав особу, не вправі вчиняти щодо неї жодних інших дій - застосування сили чи свавілля, окрім пов’язаних з власне затриманням, необхідних і достатніх для обмеження затриманої особи в свободі пересування, та тимчасового вилучення майна у вигляді речей, документів, грошей тощо, використаних як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушен- ня та (або) зберегли на собі його сліди (п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК), а зобов’язаний

негайно доставити її до уповноваженої службової особи та передати їй вилу- чене майно або негайно повідомити уповноважену службову особу про затри- мання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбаче- не покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1. якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2. якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому чис- лі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого суд- ді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який пе- редбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щбдо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, по- винна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою під- стави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування від- повідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунто- ваності затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочшну, склада- ється протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затри- мання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затри- мання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги за- триманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вруча- ється затриманому, а також надсилається прокурору.

6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального орга- ну України при виконанні ним своїх службових обов’язків і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

1. Затримання уповноваженою службовою особою (особою, якій нада- но право здійснювати затримання Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Службу безпеки України» тощо) без ухвали слідчого судді, суду з-поміж інших форм (видів) затримання є найбільш поширеним (має найбільшу питому вагу).

Таку форму (вид) затримання треба чітко відрізняти від адміністративно- правового затримання, яке не має кримінального процесуального характеру.

2. Оскільки уповноважені службові особи мають бути обізнані із законо- давством стосовно підстав та порядку затримання, що має характер криміналь- ного процесуального, їм надано право на затримання без ухвали слідчого судді, суду тільки особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене пока- рання у вигляді позбавлення волі, і лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

3. Неприпустимо використовувати затримання як засіб примусу підозрю- ваного, обвинуваченого до визнання ним вини.

4. Про значення виразів: «під час вчинення злочину або замаху на його вчинення», «безпосередньо після вчинення злочину» див. п.п. 5, 6 коментаря до ст. 207 КПК. Однак слід мати на увазі, що уповноважена службова особа має право на затримання особи, підозрюваної у вчиненні чи замаху на вчинення лише злочину, а «кожен», - на затримання у вчиненні або замаху на вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

Під очевидцем слід розуміти того, хто спостерігав власне злочинне діяння і безпосередньо вказує на злочинця. Ним не є особа, яка спостерігала дії, що передували події злочину (сварку, підшукування знаряддя злочину тощо) або відбувалися по її завершенні.

Сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин як підстава затримання означає, що, по-перше, ознак має бути кілька, незалежно від того, де саме - лише на тілі, тільки на одязі, на місці події, на двох чи на усіх цих об’єктах, по-друге, ці озна- ки мають бути явними, тобто видимими, очевидними, по-третє, вони мають бути в єдності, по-четверте, вони повинні вказувати, тобто бути інформацією (фактичними даними) про вчинення злочину саме цією особою і, по-п’яте, бути фактичними даними про вчинення нею злочину тільки що (щойно).

5. Про особливості затримання народного депутата України, судді Кон- ституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного під час

здійснення ним правосуддя, кандидата у Президенти України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, голови Рахункової палати, його першо- го заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової па- лати, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника див. ч. 1 ст. 485 та коментар до неї.

6. Якщо затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину з підстав, пе- редбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 коментованої статті вимагає від уповноваженої служ- бової особи, яка здійснює затримання без ухвали слідчого судді, суду миттєвих оціночних у процесуальній ситуації зусиль, то затримання з підстав, передба- чених ч. 2 цієї статті, навпаки, - глибокого аналізу того, що особа підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штра- фу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та, в першому виключному випадку, - підозрюваний не виконав конкретних обов’язків (обов’язку), покладених на нього при обранні запобіжного заходу (пошкодив, наприклад, електронний засіб контролю, який як обов’язок його носити був покладений на підозрюваного при обранні до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту), а у другому виключному випадку, - не виконав у встановленому ч. 6 ст. 182 КПК та визначеному ухвалою слідчого судді, суду порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання доку- мента, що це підтверджує.

7. Обшук затриманої особи уповноваженою службовою особою, а також слідчим, прокурором як процесуальна дія може бути проведений, якщо це буде визнано за доцільне, за участі не менше двох понятих (ч. 7 ст. 223 КПК), із за- прошенням потерпілого, захисника, інших учасників процесу, а з метою одер- жання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, - спеціаліста (ч. 1 ст. 236 КПК). Про обшук та його наслідки складається протокол як складова протоколу затримання або як окремий процесуальний документ, який підпису- ється всіма особами, що брали участь у цій процесуальній дії. Такий протокол належним чином проведеного обшуку є документом як доказом у кримінально- му провадженні (ст. 99 КПК).

Виконання негайно після затримання уповноваженою службовою особою дій, передбачених ч. 4 ст. 208 КПК, необхідне для реального і своєчасного за- безпечення прав, свобод та законних інтересів затриманої особи, передусім для забезпечення її права на захист як від затримання, так і від підозри у вчинені злочину. —'

Протокол затримання — комплексний правозастосовчий акт; який по- винен відповідати формі та елементам змісту, що висуваються процесуаль- ним законом до протоколу як форми фіксування кримінального провадження (ст. 104 КПК), і обов’язково має містити: місце, дату і точний час (годину і хвилину) затримання відповідно до моменту, з якого особа згідно із законом (ст. 209 КПК) стає затриманою; підстави затримання; результати особистого обшуку, якщо він проводився; заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходи- ли; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого.

У разі, якщо не проводився обшук затриманого, складається лише про- токол затримання, який підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу, також як обов’язковий акт забезпечення його права на захист, негайно під розпис вручається затриманому і надсилається прокурору як орга- ну, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

У разі ж проведення після затримання особистого обшуку та відображен- ня його перебігу і наслідків в одному протоколі такий комплексний протокол підписує особа, яка його склала, затриманий та всі учасники обшуку і присутні при ньому, в тому числі присутній при цьому офіційний представник (пред- ставники) розвідувального органу України, якщо мало місце затримання спів- робітника кадрового складу цього органу. Подальша робота з таким протоко- лом аналогічна роботі з протоколом затримання.

Стаття 209. Момент затримання

1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підко- рення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

1. Момент затримання - це короткий, точно визначений через дату у годи- нах і хвилинах у координатах певного місця відрізок часу, з якого особа через застосування до неї сили, тобто прикладення фізичної енергії людини, або че- рез підкорення наказу фактично позбавляється свободи пересування і змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, ви- значеному уповноваженою службовою особою.

2. Формулювання моменту затримання у коментованій статті КПК дає підстави вважати, що моментом затримання при затриманні особою, не упо- вноваженою законом на затримання, («кожним» - ст. 207 КПК) є той корот- кий відрізок часу, коли особа, фактично затримана за вчинення кримінального правопорушення, передається (переходить) у розпорядження уповноваженої службової особи.

Так чи інакше, і момент затримання уповноваженою службовою особою, і момент фактичного затримання особою, не уповноваженою на затримання, по- винен бути точно зазначений у протоколі затримання, оскільки він має вирішаль- не значення, з одного боку, для обчислення як строку затримання, так і строку подальшого тримання особи під вартою, оскільки час з моменту фактичного затримання «кожним» до моменту передачі затриманої особи у розпорядження уповноваженої службової особи повинен входити в строк затримання, а з іншо- го - для захисту затриманою особою своїх прав, свобод та законних інтересів.

Стаття210. Доставленії я до органу досудового розслідування

1. Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому

негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) достявлення за- триманого та інші відомості, передбачені законодавством.

2. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу по- відомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.

3. У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винува- тих у цьому осіб.

Доставлення уповноваженою службовою особою затриманої особи до найближчого підрозділу органу досудового розслідування (будь-якої відомчої належності) та негайна реєстрація в цьому органі дати, точного часу (години і хвилини) доставлення затриманого та інших відомостей, передбачених за- конодавством, а також повідомлення про затримання за допомогою технічних засобів відповідальних осіб у підрозділі органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення злочину, необхідне для невід- кладного включення слідчого в досудове розслідування, в тому числі для вирі- шення ним належних до його повноважень питань, пов'язаних із затриманням особи.

Одним з таких питань є перевірка, у разі наявності підстав для обгрунто- ваної підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необ- хідно, для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

С т а т т я 211. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може пе- ревищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначаєть- ся згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.

2. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістде- сяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного за- ходу.

1. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може тривати більше сімдесяти двох годин з визначеного законом моменту затримання, - з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися по- ряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному упо- вноваженою службовою особою. Строк затримання обраховується в годинах, тому він закінчується в останню хвилину останньої години (ч. 2 ст. 115 КПК). Цей строк надається: уповноваженій службовій особі для доставлення затри- маного до найближчого органу досудового розслідування, процесуального оформлення затримання та, у разі потреби, для особистого обшуку затрима- ного, роз'яснення затриманій особі її прав та виконання інших передбачених

законом процесуальних дій, пов’язаних із затриманням; слідчому, прокурору для з’ясування причетності цієї особи до вчинення злочину, доставлення її до слідчого судді, суду для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; для слідчого судці, суду для вирішення ним питання про обрання щодо затриманого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2. Оскільки затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставле- на до суду для розгляду клопотання про обрання до неї запобіжного заходу, по закінченні цих строків, зокрема, при відмові слідчим суддею, судом в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затримана особа негайно звільняється з-під варти службовою особою підрозділу органу досудового слід- ства, відповідальною за перебування затриманих.

У випадку, коли затримана без ухвали слідчого судці, суду особа утриму- ється в установі попереднього ув’язнення по закінченні цих строків, якщо на день їх закінчення не надійшла ухвала слідчого судді, суду про обрання до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, начальник установи попе- реднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити затриманого з-під варти. При цьому начальник установи попереднього ув’язнення надсилає повідомлен- ня особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досу- дового розслідування (ч. З ст. 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»).

Стаття212. Особа,відповідальна за перебування затриманих

1. У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призна- чені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування за- триманих.

2. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана:

1. негайно зареєструвати затриманого;

2. роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;

3. звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для за- тримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

4. забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

5. забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затрима- ного, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

6. забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або

погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають за- триманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена кон- кретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Коментована стаття КПК передбачає запровадження шляхом призначення у підрозділах органів досудового розслідування однієї або кількох службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, якими не можуть бути слідчі, та визначає їх процесуальні обов’язки, виконання яких спрямоване на фіксу- вання процесуально значимих дій та обставин, пов’язаних із перебуванням за- триманих (негайна реєстрація затриманого; запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, в тому числі їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутніми при проведенні таких дій), та дотри- мання процесуальних, конституційних та інших прав затриманого (роз’яснення затриманому підстави його затримання, прав і обов’язків, звільнення затрима- ного негайно після зникнення підстави для затримання або спливу шістдеся- тигодинного (сімдесятидвохгодинного) строку для затримання (ст. 211 КПК), забезпечення належного поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України, забезпечення надання невідкладної на- лежної медичної допомоги, в тому числі шляхом можливості допущення до складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням, конкретної особи, що має право на зайняття медичною діяльністю, а також за- безпечення фіксації медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого.

Стаття213. Повідомлення інших осіб про затримання

1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обгрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його не- гайності.

2. У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.

3. У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувально- го органу України при виконанні ним службових обов’язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідоми- ти про це відповідний розвідувальний орган.

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установле- ний законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповно- важена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (уста- нову), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

5. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснен- ня повідомлення про затримання — здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.

1. Обов’язок надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї, визначен- ня яких міститься в приписі п. 1 ч. 1 ст. З КПК, чи інших осіб за вибором цієї особи, покладений на уповноважену службову особу, що здійснила затримання. Спосіб повідомлення визначається залежно від конкретних обставин та можли- востей. Він і сам факт повідомлення фіксуються відповідним чином службовою особою, відповідальною за перебування затриманого.

Уповноважена службова особа, котра затримала, вправі самостійно здій- снити таке повідомлення, віконавши його без порушення вимог щодо негай- ності, лише у разі наявності в неї підстав для обгрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розсліду- ванню.

2. У разі затримання неповнолітньої особи, співробітника кадрового скла- ду розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків, обов’язок негайного повідомлення про це, відповідно, батьків неповнолітньої особи або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклуван- ня, відповідний розвідувальний орган покладено виключно на уповноважену службову особу, що здійснила затримання.

3. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, для вчасно- го забезпечення затриманого захисником зобов’язана негайно повідомити про затримання орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Уповноваженими Законом України «Про безоплатну право- ву допомогу» від 2 червня 2011 р. установами та особами сьогодні є: 1) цен- три з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу на постійній основі за контрактом; 3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі дого- вору (ст. 15). Уповноважена службова особа, у разі неприбуття в установлений законодавством строк, призначеного для надання безоплатної правової допомо- ги захисника, негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповно- важений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Перевірка дотримання уповноваженою службовою особою, що здійснила затримання, вимог ст. 213 КПК, здійснюється службовою особою, відповідаль- ною за перебування затриманих. Службова особа, відповідальна за перебуван- ня затриманих, у разі неповідомлення про затримання зобов’язана здійснити таке повідомлення самостійно.

Розділ III. Досудове розслідування