Глава 7. Процесуальні строки

Стаття 113. Поняття процесуальних строків

1. Процесуальні строки — це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) прийма- ти процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

2. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час криміналь- ного провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

1. Застосовуючи норму-дефініцію, викладену у ч. 1 цієї статті, слід чіт- ко визначати початковий і кінцевий момент відповідних проміжків часу. У разі, якщо початковий і кінцевий момент процесуального строку КПК не визначений, посадові особи органів досудового розслідування, прокурату- ри і суду мають діяти у строки, котрі є найбільш адекватними у процесу- альній ситуації, що склалася у кримінальному провадженні, і забезпечують найшвидше і водночас найповніше використання учасниками провадження своїх прав.

2. У ч. 2 статті конкретизуються положення норми-принципу, викла- деної у ч. 1 ст. 28 КПК, щодо розумності строків провадження. Тривалість процесуальної дії, їхньої сукупності, окремих стадій кримінального про- вадження і всього провадження загалом може не співпадати із граничними строками, визначеними відповідними статтями Кодексу. Строки прова- дження мають бути адекватними конкретній ситуації провадження, тобто «розумними». Про критерії визначення розумності (адекватності ситуації провадження) процесуальних строків див. коментар до ч. З ст. 28 КПК. Але у будь-якому разі розумним слід вважати такий процесуальний строк, який не перевищує меж граничного, тобто визначеного законом.

3. Верховним Судом України визначено, що відповідно до тлума- чення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тривалість кримінального провадження для цілей цієї статті розпочинається з мо- менту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого (за чинним КПК - повідомлення про підозру, - авт.), затримання особи за підозрою у вчиненні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на мо- мент допиту слідчий уже підозрював допитуваного у причетності до кон- кретного злочину) залежно від того, яка з указаних подій сталася раніше,

і закінчується винесенням остаточного рішення у кримінальній справі. При цьому період розгляду кримінальної справи не ділиться на стадії

досудового слідства та судового розгляду й аналізується з точки зору його розумності в цілому¹.

Обставинами, що визнаються ЄСПЛ як момент висунення обвинувачен- ня, визнаються: арешт особи (Рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно неї кримінального пе- реслідування (глава 22 КПК, рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінгайзен проти Австрії»).

ЄСПЛ встановив, що особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй було поставлено за- питання під час допиту, що можуть бути використані проти неї як обвинуваль- ні) користується гарантіями ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Сервес проти Франції»).

4. Прокурор, як особа, яка здійснює функцію нагляду за законністю до- судового розслідування у формі процесуального керівництва має право вста- новлювати певні строки у конкретному кримінальному провадженні у межах граничних (максимальних) строків, визначених КПК.

Стаття 114. Встановлення процесуальних строків прокурором, слід- чим суддею, судом

1. Для забезпечення виконання сторонами кримінального прова- дження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлю- вати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кри- мінального провадження.

2. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаче- ного цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

1. Частиною 2 ст. 28 КПК визначені суб’єісги забезпечення досудового і судового проваджень протягом розумних строків. Так, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового прова- дження - суд.

2. Окрім прокурора (див. п. 4 коментаря до ст. 113 КПК) правом встанов- лювати процесуальні строки під час досудового розслідування наділений також слідчий суддя.

3. Частина 2 коментованої статті конкретизує положення зазначеної нор- ми, встановлюючи для прокурора і суду обов’язок у разі зменшення ними гра- ничних строків визначати такі строки провадження, щоб вони були достатніми для вчинення представниками сторін процесуальних дій, а представниками сторони обвинувачення і суду - ще й прийняття процесуальних рішень, і вод- ночас не були такими, що обмежують реалізацію представниками сторони за- хисту їхніх прав та законних інтересів.

Стаття 115. Обчислення процесуальних строків

1. Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, дня- ми і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

2. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години.

3. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять чет- вертій годині останнього дня строку.

4. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється мі- сяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

5. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зара- ховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного за- тримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного за- кладу.

6. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудо- вого розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

7. При обчисленні процесуального строку в нього включаються ви- хідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припа- дає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вар- тою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Правило щодо обчислення строків, установлених КПК, годинами, днями і місяцями винятків не має.

Строки можуть визначатися і вказівкою на подію. Так, строк затримання (72 год) розпочинається у момент настання події, якою є застосування сили або на- каз уповноваженої особи, що змушує особу залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ст. 209 КПК), а строк звернення слідчого, прокурора до суду (два дні) у

разі тимчасового вилучення документів з клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом - з настанням події, тобто тимчасового вилу- чення документів (ч. 1 ст. 150 КПК) тощо.

В Україні встановлені такі святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Велик- день); один день (неділя) - Трійця (ч. 1 ст. 73 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Посадові особи органів досудового розслідування і прокуратури, виходячи зі службової необхідності, можуть працювати у вихідні і святкові дні та у позаро- бочий час. Але плануючи роботу, доцільно уникати залучення громадян до участі у слідчих та інших процесуальних діях у цей час. Це не стосується випадків, коли виникає негайна потреба у провадженні тієї чи іншої дії (наприклад, обшуку, огля- ду місця події тощо).

Здійснюючи діяльність у кримінальному провадженні, слід ураховувати пра- вило, передбачене ч. 2 ст. 73 КЗпП, згідно з яким за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підпри- ємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацю- ванням за ці дні.

Включення до процесуального строку вихідних та святкових днів і неробочо- го часу (ч. 7 цієї статті) покликане забезпечити реалізацію права особи на розгляд обвинувачення щодо неї протягом розумних строків. Людина не повинна протя- гом тривалого часу очікувати на закінчення розслідування і розгляду кримінальної справи щодо неї через те, що посадові особи органів розслідування, прокуратури і суду використовують час відпочинку, різновиди якого передбачені главою V КЗпП.

Під час обчислення процесуального строку місяцями і днями слід урахо- вувати, що у випадку, якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (ч. З ст. 66 КЗпП). Це правило не стосується випадків, пов’язаних із обчисленням строків, протягом яких особа позбавлена свободи, як-то: перебування під вартою (включаючи строк затримання) та перебування у медичному закладі під час про- ведення стаціонарної психіатричної експертизи. Із зазначеного правила винятків не існує.

У разі, якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на день, якого немає у цьому місяці (наприклад, на 29 лютого), то строк вважається таким, що закінчився із закінченням останнього дня цього місяця, тобто 28 лютого.

Стаття 116. Додержання процесуальних строків